Рішення № 27353302, 29.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.12 р. Справа № 5006/37/7пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт", м. Донецьк, ідентифікаційний код 30341775

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зевс", м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 25483198

про: визнання договору оренди № 40-А/ДО-09 від 19.05.2009р. недійсним та стягнення орендних платежів в сумі 328 922,88 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Матвєєв Д.В. (діє на підставі довіреності №7 від 20.07.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 24.01.2012р. на 13.02.2012р., з 13.002.2012р. на 27.02.2012р., проте 27.02.2012р. розгляд справи було зупинено та поновлено 22.10.2012р. із призначенням на 29.10.2012р.

У судовому засіданні 29.10.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт", м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зевс", м. Запоріжжя (далі - Відповідач) про визнання договору оренди № 40-А/ДО-09 від 19.05.2009р. недійсним та стягнення орендних платежів в сумі 328 922,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що при підписанні договору № 40-А/ДО-09 від 19.05.2009р. сторонами не були узгоджені істотні умови щодо викупу і орендної плати відносно визначенні їх складових у здійснених платежах, внаслідок чого Відповідач відмовляється від передання об'єкту оренди у власність.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір № 40-А/ДО-09 від 19.05.2009р. з додатками та додатковою угодою, паспорт технологічного транспортного засобу, правоустановчі документи, платіжні доручення за договором, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 283, 284, 289 Господарського кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.58-59, 73, 83-89, 90-94 ), у тому числі клопотання про призначення судової експертизи, яке було задоволене ухвалою суду від 27.02.2012р.

Відповідач надав відзив від 01.02.212р. (а.с.а.с.66, 67) з додатками (а.с.а.с.68-71), яким проти позову заперечив, посилаючись на: узгодження умов спірного договору відповідно до чинного законодавства, відсутність заперечень Позивача щодо таких умов і реальну спрямованість договору на настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідач також надав додаткові документи на виконання вимог суду та обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с. 114-116).

Представник Позивача у судове засідання 29.10.2012р. попри належне повідомлення шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, без пояснення причин не з'явився, тоді як представник Відповідача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів по суті розглядуваного спору і можливість його вирішення на підставі наявних у справі документів.

Суд розглядає справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами з огляду на їх достатність для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, адже судом в порядку ст.ч-3 ст.4-3 цього Кодексу було надано достатньо часу для надання будь-яких додаткових доказів відносно розглядуваного спору, у тому числі - задоволене клопотання Позивача про призначення судової експертизи, не проведення якої зумовлено, насамперед, нехтування відповідними процесуальними обов'язками з боку самого Позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2009р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір оренди №40-А/ДО-09 (а.с.а.с.11-14), відповідно до умов п.п.1.1., 1.2. та 7.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування дизельний фронтальний навантажувач (визначений специфікацією - додаток №1 - а.с.15), який є власністю Орендодавця, для використання у власній господарській діяльності із правом викупу на умовах, передбачених договором, зі строком дії до 30.11.2009р.

Відповідно до умов п.2.1.6. договору при надходженні від Орендаря заявки на викуп техніки, яка находиться в оренді, підписати договір купівлі-продажу та привести його реалізацію за ціною відповідно до додатку №2 (а.с.16). Вказаний додаток визначає вартість викупу майна після кожного з 9 місяців оренди з її поступовим зменшенням і встановленням останнього значення в розмірі 170323,05грн без ПДВ із еквівалентом в сумі 22348 в доларах США.

Розділом 3 передбачені умови сплати орендної плати, яка нараховується на підставі тарифу Орендодавця за добу або місяць оренди обладнання та зазначається в специфікації (а.с.15), відповідно до якої вартість оренди за 1 місяць 11321,74 грн. без ПДВ.

Положеннями п. 5.2.2. спірного договору встановлено:

- за перший місяць експлуатації призводить 100% передплату вартості оренди впродовж 3-х банківських днів після підписання договору обома сторонами на підставі виставленого рахунку;

- за кожен наступний місяць експлуатації обладнання Орендар на підстав виставленого рахунку призводить сплату вартості оренди не менш ніж за 3 доби до настання наступного періоду оренди.

Після закінчення строку дії договору, відповідно до п. 7.1.2., договір вважається пролонгованим, у разі якщо одна з сторін не ініціювала припинення дії договору.

За п. 7.1.3. орендар має першочергове право покупки орендованого обладнання, у разі покупки Орендарем орендного обладнання, він зобов'язаний попередити Орендодавця про це в строк не пізніше 5-ти банківських днів до настання планованої дати покупки. При цьому сторони зобов'язані підписати договір купівлі-продажу на це обладнання за остаточною на момент покупки вартості орендного обладнання, зазначеної в додатку №2.

Додатковою угодою №1 від 26.03.210р. (а.с.17) сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р., залишивши без змін всі інші умови договору, зокрема - щодо орендних платежів і умов викупу.

Здійснення Позивачем орендних платежів на виконання грошових зобов'язань за спірним договором підтверджується наданими платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежу (а.с.а.с.34-57).

17.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача із листом №666 (а.с.91), яким просив передати у власність орендоване майно у зв'язку зі сплатою орендної плати на загальну суму 43 842,10 доларів США, у відповідь на який отримав лист 3233 від 22.06.2011р. (а.с.71) із повідомленням про необхідність сплатити оренду за травень 2011р. та у якому зазначено, що вартість викупу орендованого мана становить 16 000 доларів США.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у наданому відзиві від 01.02.212р. (а.с.а.с.66-67)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним та застосуванні реституційних наслідків у вигляді стягнення здійснених Позивачем за спірним договором орендних платежів.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки сторони не узгодили його істотні умови щодо викупу і орендної плати відносно визначенні їх складових у здійснених платежах, внаслідок чого Відповідач відмовляється від передання об'єкту оренди у власність.

Втім, на думку суду, зазначений аргументи не вказує на наявність обставин, з якими законодавство пов'язувало визнання певних положень договору недійсними, з огляду на те, що твердження про відсутність у спірному договорі істотних умов взагалі не стосується питання дійсності зазначеного договору, а пов'язаний із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обов'язків сторін. Тобто у розглядуваному випадку підстави позову не відповідають його предмету. В свою чергу, факт виконання (навіть часткового) сторонами своїх взаємних зобов'язань певною мірою вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА), а твердження Позивача про невизначеність умов викупу і орендних платежів не відповідають дійсності, оскільки положеннями розділу 3, п. 7.1.3. та додатками №№1, 2 (а.с.15) сторони достатньо чітко визначили всі необхідні умови на момент укладання договору.

Продовження орендних правовідносин після 30.11.2009р. без внесення відповідних змін щодо розміру викупу майна на такий період відбувся внаслідок укладання додаткової угоди від 26.03.2010р. - тобто вже після укладання спірного договору, а отже ця обставина жодною мірою не впливає на законність спірного договору, яка оцінюється судом виключно в контексті обставин і умов, що мали місцем саме на дату його укладання.

В свою чергу, як було встановлено судом, спірний договір взагалі не містить обов'язку Відповідача з передачі об'єкту оренди у власність, що цілком узгоджується із сутністю орендних правовідносин за ст.759 Цивільного кодексу України - останній зобов'язаний був укласти договір купівлі-продажу, на підставі якого в силу його природи, визначеної ст.655 цього Кодексу, і мав виконуватися обов'язок з передачі майна у власність.

Таким чином, неузгодженість сторонами умов такого договору купівлі-продажу і його не укладання зумовлює відсутність правової підстави у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення у Відповідача обов'язку, невиконання якого, серед, іншого зумовило виникнення розглядуваного спору. Суд наголошує, що означена підстава позову також не кореспондується із обраним Позивачем способом судомного захисту, оскільки за змістом правової позиції, наведеної в абз.4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9, невиконання договору не є підставою для визнання його недійсним, тоді як результати розгляду цього позову об'єктивно не можуть призвести до укладання сторонами договору купівлі-продажу об'єкту оренди, адже такої вимоги не заявлено.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов'язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв'язку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, а посилання на цілком правомірне у світлі ч.1 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.14 цивільного кодексу України ухилення Відповідача від невстановленого для нього обов'язку з передачі об'єкту оренди у власність Позивача поза правовідносин з купівлі-продажу, порушенням захищуваних за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України прав і інтересів вважатися не може.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог щодо недійсності спірного договору через їх юридичну і доказову неспроможність, внаслідок чого суд відхиляє і похідні вимоги про застосування реституційних наслідків у вигляді стягнення здійснених орендних платежів.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт", м. Донецьк ( ідентифікаційний код 30341775) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зевс", м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 25483198) про визнання договору оренди № 40-А/ДО-09 від 19.05.2009р. недійсним та стягнення орендних платежів в сумі 328 922,88 грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2012р.

Суддя Попков Д.О.