Рішення № 27353263, 11.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/10074-2012 11.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

про стягнення 784418,68 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Михайлова Ж.В. (Дов.)

Від відповідача: Ліщук К.В. (Дов.)

У судовому засіданні 11.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" 784418,68 грн. заборгованості, з яких: 784418,68 грн. -основний борг, 43708,32 грн. -пеня, 43708,32 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару згідно Договору № 21/03 на поставку товару від 21.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/10074-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2012р.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

04.09.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" надійшло клопотання про долучення документів до справи та пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. розгляд справи №5011-5710074-2012 відкладено на 25.09.2012р.

25.09.2012р. від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.09.2012р. оголошено перерву на 09.10.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. зобов'язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок нарахування штрафних санкцій за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р. із зазначенням періодів нарахування та зобов'язано надати суду належним чином засвідчені докази, що підтверджують сплату позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" заборгованості за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р.

09.10.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" надійшла заява про залучення доказів, а саме копій платіжних доручень, що підтверджують здійснення часткових оплат за Договором № 21/03 на поставку товару від 21.03.2010р.

09.10.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" надійшов обґрунтований розрахунок основної заборгованості та штрафних санкцій та пояснення, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 784418,64 грн. -основного боргу, 52447,65 грн. -пені, 52447,65 грн. -штрафу.

В судовому засіданні 09.10.2012р. оголошено перерву на 11.10.2012р.

11.10.2012р. від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" надійшла заява про застосування судом строків позовної давності до вимог позивача.

10.10.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" надійшли письмові пояснення по справі щодо проведення взаємозаліку.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2012р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2012р. позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Також, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано переконливих доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З заявлених позивачем вимог, вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у період з 23.12.2011 року по 15.06.2012 року, а тому твердження відповідача про сплив строку позовної давності визнаються судом безпідставними.

Крім того, з гарантійного листа відповідача від 18.07.2012року, вбачається, що ТОВ "Гарт-С" визнало наявність заборгованості перед позивачем та гарантувало здійснити оплату по графіку вказаному в даному листі.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З позовної заяви та уточненого розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування штрафних санкцій в період з 21.01.2012 р. по 20.07.2012 р., тобто в межах строку визначеного ч. 2 ст. 258 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача задоволенню не підлягає.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2010 р. між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" (постачальник) та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (покупець) укладено Договір на поставку товару №21/03 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товари, а відповідач зобов'язався прийняти товари і оплатити їх на умовах, визначених цим Договором.

Товар передається відповідачу окремими партіями разом з документами, передбаченими п.2.4. цього Договору. Партією Товару вважається його найменування, кількість, та ціна зазначені в одній накладній (п.1.5. Договору).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в період з 23.12.2011 року по 15.06.2012 року ним було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 1982282,76 грн., в підтвердження чого долучено до матеріалів справи видаткові накладні, підписані та засвідчені печатками сторін.

Згідно положень п. 6.1.1. Договору, протоколу розбіжностей та Додаткової угоди від 15.06.2010 року відповідач зобов'язаний оплачувати за поставлений товар виробництва Китай через 14 календарних днів від факту реалізації товару, оплата за поставлений товар торгової марки "NIVЕА" та торгової марки "FLORENA" через 35 календарних днів.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 784418,68 грн.

Враховуючи наявність заборгованості в розмірі 784418,68 грн., позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення 784418,64 грн. -основного боргу, 52447,65 грн. -пені, 52447,65 грн. -штрафу (з урахуванням уточнених розрахунків).

Відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що ним здійснено оплату поставленого позивачем товару за весь період дії договору, а тому заборгованість у розмірі 784418,64 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі.

Для встановлення фактичних обставин справи та прийняття правильного і обґрунтованого рішення, господарський суд ухвалою від 25.09.2012р. витребував у відповідача докази, що підтверджують сплату позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" заборгованості за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р.

Позивачем, в свою чергу, з метою спростування заперечень відповідача, надано суду для долучення до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з 14.05.2010р. по 16.12.2011р. на суму 9284084,85 грн., докази часткової оплати здійсненої відповідачем за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р. за період з 21.06.2010р. по 15.06.2012р. на суму 9868056,79 грн. та копії видаткових накладних на повернення товару за період з 08.07.2010р. по 01.12.2012р. на суму 333482,25 грн.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази надані сторонами докази, встановив наступне.

Згідно видаткових накладних, що підписані та засвідчені печатками сторін, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу у період з 14.05.2010р. по 15.06.2012 та прийняття відповідачем товару на загальну суму 11266360,15 грн.

Відповідач у період з 08.07.2010р. по 24.04.2012р. здійснив повернення позивачу товару на загальну суму 443440,79 грн. та здійснив в період з 21.06.2011 р. по 15.06.2012р. часткову оплату поставленого товару на загальну суму 9868368,37 грн.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача наданими під час розгляду справи, між сторонами здійснено взаємозалік на загальну суму 170132,18 грн., а саме: 122044,04 грн. -згідно з Договорами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.02.2011 року, від 01.05.2011 року, від 10.08.2011 року, 21.09.2011 року, 10.11.2011 року, 06.02.2012 року, 05.04.2012 року та 48088,40 грн. -шляхом проведення в бухгалтерському обліку.

Щодо тверджень відповідача про відсутність заборгованості за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р., то дослідивши докази оплати надані позивачем та докази оплати надані відповідачем, судом встановлено, що оплати, на які посилається відповідач враховані позивачем під час розрахунку суми заборгованості, а тому вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки товару №21/03 від 21.03.2010р. складає 784418,64 грн. (11266360,15-9868368,37-443440,96-170132,18).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 784418,64 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 784418,64 грн. грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 784418,64 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 52447,65 грн. -пені, 52447,65 -штрафу (згідно останнього розрахунку).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.2 Договору пеня за несвоєчасну оплату нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, розмір пені нарахованої за загальний період з 21.01.2012 р. по 20.07.2012 р. становить 52447,65 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.5. узгодженого протоколу розбіжностей до Договору штраф до відповідача за невиконання зобов'язань по оплаті за отриманий товар нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просроченого платежу.

Слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Питання щодо одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені було предметом розгляду у Верховному Суді України - рішення від 27.04.2012р. у справі (12/041) 06/5026/1052/2011, рішення від 09.04.2012р. у справі (12/039) № 20/246-08, висновки по застосуванню положень закону у яких, згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 52447,65 грн. штрафу.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Також, в Листі ВГСУ №01-8/211 від 07.04.2008р. зазначено, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Відповідно до 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Позивач нараховує штраф загальний період з 21.01.2012 р. по 20.07.2012 р. у розмірі 52447,65 грн.

Судом встановлено, що відповідач періодично сплачував позивачу вартість товару, поставленого позивачем у період з 14.05.2010р. по 15.06.2012р. Загальна сума часткових оплат здійснена відповідачем складає 9868368,37 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню у розмірі 52447,65 грн. в період з 21.01.2012 р. по 20.07.2012 р. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги ступінь виконання грошового зобов'язання відповідачем, відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд з власної ініціативи зменшує штрафні санкції в частині стягнення штрафу в розмірі 52447,65 грн. з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (юридична адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3; код ЄДРПОУ 24654657, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" (юридична адреса: 49040 м. Дніпропетровськ вул. Запорізьке шосе, б. 37 код ЄДРПОУ 33324489 ) 784418 (сімсот вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп. -основного боргу, 52447 (п'ятдесят дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 65 коп. -пені, а також 16737 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 33 коп. судового збору.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-груп" (юридична адреса: 49040 м. Дніпропетровськ вул. Запорізьке шосе, б. 37 код ЄДРПОУ 33324489 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід державного бюджету України 2097 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 90 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.10.2012р.

Суддя О.В. Гулевець