Рішення № 27352663, 05.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2012 р. Справа 2/66/2012/5003

за позовом: Фермерського господарства "Слобідське" 23525, Вінницька обл., Шаргородський район. с. Клекотина, вул. Вишнева, 90

до: Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" 23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Леніна, 284

про стягнення заборгованості 126 636,14 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Шейгець В.М. - за довіреністю; позивача, Вакуляк В.М. - голова ФГ "Слобідське";

інші особи (без повноважень) Хмельовська Л.В. - зі слів головний бухгалтер ФГ "Слобідське",

відповідача, не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фермерського господарства "Слобідське" до Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" про стягнення 126 636,14 грн. заборгованості в тому рахунку: 126 408,20 грн. - основного боргу, 227,94 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.09.2012 р. порушено провадження у справі №2/66/2012/5003 та призначено засідання на 05.11.2012 року.

05.11.2012 року в судове засідання з'явились представники позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь - яких клопотань до суду не подав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 25.09.2012 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2012 року між Фермерським господарством "Слобідське" (далі - товаровиробник) та Приватним акціонерним товариством "Шаргородський маслозавод" (далі - заготівельник) укладено договір №16 на заготівлю молока в 2012 році.

П.1. договору передбачено обов'язки товаровиробника, зокрема:

- продавати заготівельнику молоко в перерахунку по базисному вмісту жиру, що відповідає за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним нормам (п.1.1. договору);

- передати молоко або ж доставити його на приймальний пункт "заготівельника" з правильно оформленими товарно - транспортними накладними на перевезення молочної сировини (ф.№1-ТТН (мс)) (п.1.3. договору).

Обов'язки заготівельника встановлені п.2. договору, а саме:

- своєчасно приймати молоко, пред'явлене товаровиробником у відповідності з даним договором і узгодженим графіком (п.2.1. договору).

- оплату за молоко проводити за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін на підставі приймальної квитанції не пізніше, як за 10 календарних днів після звітного періоду, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника або в готівковій формі (п.2.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу молоко на загальну суму 275 767,09 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями приймальних квитанцій на заготівлю молочної сировини за період з 15.01.2012 року по 31.07.2012 року.

Відповідач за отримане молоко розрахувався частково на загальну суму 177 338,91 грн., що стверджується виписками по особовому рахунку та прибутковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 98 428,18 грн.

Крім того, станом на 01.01.2012 року за ПрАТ "Шаргородський маслозавод" рахувалась заборгованість перед ФГ "Слобідське" в розмірі 27 980,02 грн., що стверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 29.08.2012 року.

31.07.2012 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору №16 на закупівлю молока у 2012 році.

Згідно п.1. додаткової угоди за взаємною згодою "товаровиробника" і "заготівельника" розривається договір №16 від 01 січня 2012 року, з 01.08.2012 року, так як даний договір не виконується відповідно до п.2.2. "Зобов'язання заготівельника".

Заготівельник зобов'язується після підписання даної угоди, на протязі 10 днів оплатити кошти за отриману продукцію (п.2 додаткової угоди).

П.3. угоди встановлено, що дана додаткова угода діє з "31" липня 2012 року по "10" серпня 2012 року, а в частині розрахунків до повного розрахунку між сторонами.

Однак, відповідач в порушення умов укладеної додаткової угоди не здійснив до 10.08.2012 року повного розрахунку з позивачем за отримане молоко.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 126 408,20 грн. (98 428,18 грн. - згідно договору №16 на закупівлю молока у 2012 році від 01.01.2012 року та 27 980,02 грн. - заборгованість станом на 01.01.2012 р.), яка не заперечується відповідачем згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 29.08.2012 року.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 227,94 грн. - 3% річних.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі молока відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного молока, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З врахуванням встановлених обставин між сторонами виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу молока належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи приймальні квитанції за закупівлю молочної сировини на загальну суму 275 767,09 грн.

Відповідач за отримане молоко розрахувався частково на загальну суму 177 338,91 грн., що стверджується виписками по особовому рахунку та прибутковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 98 428,18 грн.

Крім того, станом на 01.01.2012 року за ПрАТ "Шаргородський маслозавод" рахувалась заборгованість в розмірі 27 980,02 грн., що стверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 29.08.2012 року.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 126 408,20 грн. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення за рахунок відповідача 227,94 грн. - 3% річних за період з 17.08.2012 року по 07.09.2012 року.

Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 227,94 грн. - 3 % річних є правомірними, та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" (23500, м. Шаргород, вул. Леніна, 284, код ЄДРПОУ 00444567) на користь Фермерського господарства "Слобідське" (23525, Вінницька обл., Шаргородський район. с. Клекотина, вул. Вишнева, 90, код ЄДРПОУ 32349791) 126 408,20 грн. - основного боргу; 227,94 грн. - 3% річних; 2532,73 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 08 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 23525, Вінницька обл., Шаргородський район. с. Клекотина, вул. Вишнева, 90

3 - відповідачу 23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Леніна, 284