Постанова № 27352430, 06.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5023/775/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 рокуу справі№ 5023/775/12 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення коштів у сумі 25505,20 грн.за участю представників: прокурораРудак О.В., посв. № 000355позивача- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - Танчак Н.В., дов. від 10.05.2012р., - Цаплюк І.Ф., дов. від 12.10.2012р.відповідачаОСОБА_9, дов. від 29.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 коштів у сумі 25505,20 грн. відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Позов подано з огляду на споживання відповідачем теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року без встановлених законом підстав, тобто, за відсутності укладеного договору, що спричиняє його обов'язок відшкодувати вартість спожитої теплової енергії, визначену на момент розгляду судом справи.

Відповідач відхилив позов, вказавши, про безпідставність ініціювання прокурором Московського району м. Харкова порушення провадження у даній справі, оскільки Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не є органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, а інтересів Харківської міської ради у даних правовідносинах не порушено; здійснивши відпуск теплової енергії без укладення договору та не вчинивши обов'язкових дій для укладення договору, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" порушило статті 19, 20, 21, 22 та 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 25505,20 грн. заборгованості на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та 1609,50 грн. судового збору на користь державного бюджету України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на доведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, їх обґрунтованість матеріалами справи та положеннями чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року (судді: Фоміна В.О. -головуючий, Кравець Т.В., Білоусова Я.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, передавши її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, приписів статті 129 Конституції України, статей 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 629 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 275 Господарського кодексу України, неповним з'ясуванням судами істотних обставин справи, зокрема, щодо обґрунтованості розрахунку вартості теплової енергії, невідповідністю їх висновків наданим доказам; не враховано наявність підстав для застосування позовної давності щодо позовних вимог за період по червень 2009 року; звертаючись з позовом, прокурор не навів у чому саме полягає порушення інтересів держави, а саме Харківської міської ради.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечило її доводи повністю, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судова колегія зазначає, що за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" (у відповідній редакції) представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Судами попередніх інстанцій враховано, що за статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; відтак Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, зокрема, здійснює право комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Згідно з пунктом 1.1. Статуту Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів, за змістом рішення № 191/03 від 24.09.2003 року XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відтак господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків, що прокурор звернувся до господарського суду відповідно до наведених вище положень законодавства, самостійно визначивши у позові, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, вказавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1213 цього Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом страви про повернення майна.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень Харківського міського голови "Про початок та кінець опалювальних сезонів" 2006-2007 років, 2007-2008 років, 2008-2009 років, 2009-2010 років та 2010-2011 років здійснювалось постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (загальною площею 129,0 м.кв.), належні їй на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.12.2006 року; система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1.

Актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту № ОКТ/509 від 16.04.2008 року та № ОКП/530 від 03.06.2008 року (т.1, а.с.23-24), в приміщенні відповідача у АДРЕСА_1 зафіксовано використання теплової енергії без укладання відповідного договору з теплопостачальною організацією; вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою уповноваженого представника позивача та відповідачем особисто.

У матеріалах справи наявні акти про підключення та про відключення споживача (житлового будинку АДРЕСА_1) від джерела теплової енергії: № 175/3363 від 23.10.2006р., № 175/3528 від 17.04.2007р., № 175/6530 від 17.10.2007р., № 175/7303 від 08.04.2008р., № 175/10164-В від 15.10.2008р., № 175/9189-В від 13.04.2009р., № 175/12219-В від 18.10.2009р., № 175/11059-В від 14.04.2010р., № 175/12733-В від 07.10.2010р. та № 175/12368-В від 19.04.2011р., складені на підставі розпоряджень міського голови про початок та закінчення опалювального сезону спірних періодів; у вказаних актах зафіксований факт підключення та відключення теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, акти підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками позивача та балансоутримувача житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що вказаними матеріалами справи підтверджується факт споживання відповідачем, чия система опалення приміщень є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, теплової енергії з грудня 2006 року по квітень 2011 року; при цьому договір на постачання теплової енергії не укладався.

Апеляційною інстанцією також встановлено, що нарахування вартості теплової енергії здійснювалось відповідно до розрахунку теплового навантаження на опалення приміщень магазину непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1, виготовленим за замовленням відповідачем АТ "Іноваційний Центр "Практика" та погодженим 05.06.2008 року Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі"; вартість отриманої відповідачем теплової енергії за період з грудня 2006 року по квітень 2011 року за даним розрахунком складає 25505,20 грн.

Доказів надання відповідачем місцевому господарському суду власного контррозрахунку вартості спожитої теплової енергії матеріали справи не містять.

Відповідачу направлялись листи-вимоги про оплату: № 873 від 26.06.2009 року, № 1078 від 18.08.2009 року, № 187/17 від 19.02.2010 року, № 769 від 07.06.2010 року та № 1959 від 28.12.2011 року, які відповідач не виконав.

Зі змісту ухвали від 05.06.2012 року та постанови апеляційного суду вбачається, що судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання відповідача, витребувано для огляду оригінал розрахунку теплового навантаження та його належно засвідчену копію, що долучена до матеріалів справи (т.2, а.с.76-86); перевірено розрахунок ціни позову відповідно до наданого розрахунку теплового навантаження та його технічних характеристик (опалювальної площі, сумарних теплових втрат, розрахункової температури повітря в приміщенні тощо).

Відмовляючи у задоволенні решти поданих відповідачем клопотань, суд апеляційної інстанції виходив з їх невідповідності положенням статті 101 Господарського процесуального кодексу України; також суд апеляційної інстанції відмовив у застосуванні позовної давності до частини позовних вимог за відповідний період, позаяк таке клопотання відповідачем на стадії розгляду справи місцевим господарським судом до прийняття рішення не заявлялось.

Окрім цього, розглянувши доводи відповідача про порушення порядку укладення договору на постачання теплової енергії, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач не виконав дій, передбачених статтею 181 Господарського кодексу України у разі наявності заперечень щодо умов одержаного проекту договору.

Відтак на підставі наведених вище досліджених судами матеріалів справи господарські суди дійшли висновку, що відповідач без достатніх правових підстав споживав теплову енергію, яка постачалась Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", що зумовлює обов'язок відповідача відшкодувати вартість теплової енергії відповідно до наведеного у позові розрахунку цієї вартості, перевіреного судом та визнаного доведеним та обґрунтованим; натомість відповідач цей обов'язок не виконав.

Судова колегія зазначає, що за Законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За частиною 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

З матеріалів справи вбачається, а скаржником не спростовано, що суди попередніх інстанцій належно та повно встановили істотні обставини у даній справі, застосували норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вмотивовано спростували обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень відповідно до матеріалів справи, наведених в судових рішеннях.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи; посилання на порушення норм процесуального права, принципів рівності та змагальності сторін спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. у справі № 5023/775/12 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2012р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач