Постанова № 27352305, 25.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 жовтня 2012 р. №2а-10558/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Бідного Б.Т.,

представника відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі із великими платниками податків у м.Харкові, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить: скасувати податкові повідомлення-рішення №0001390854/0 та №0001400854/0 від 05.08.2009р., якими донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 74216,88 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 49 477,92грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 24 738.96 грн.; та з податку на прибуток на загальну суму 49 441,5 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 32 961 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 16 480,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 року, адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові задоволено частково, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши на необґрунтованість та неправомірність позовних вимог позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" сум податкових зобов'язань, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №2433/23-106/31557119 від 23.07.2009 року.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено наступні порушення:

- частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому КП "ХТМ";

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту з додатку на додану вартість у сумі 49477,92 грн. (у тому числі: травень 2008 року - 26368,80 грн., червень 2008 року - 23109,12 грн.);

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2008 року у сумі 32961,00 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані нікчемністю договору поставки обладнання (вузли теплових комплексів (пластини) №71058 від 20.05.2008р., укладеного між позивачем та ТОВ "Зонд". При цьому контролюючий орган послався на те, що операції з поставок вказаного обладнання, яке контрагент позивача за спірним договором, ТОВ фірма "Зонд", придбало у ТОВ "СТК-груп" мали безтоварний характер. Згідно з податковою звітністю у ТОВ "СТК-груп" відсутні ресурси для здійснення основного виду діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне знаходження штампів, печаток та місцезнаходження офісу підприємства невідомі.

На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001390854/0 від 05.08.2009р. про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 74216,88 грн. (у тому числі: 49477,92 грн. - основний платіж, 24738,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0001400854/0 від 05.08.2009р. про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 49441,50 грн. (у тому числі: 32961,00 грн. - основний платіж, 16480,50 - штрафні (фінансові) санкції).

З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Зонд" договір №271058 від 20.05.2008 року, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність (поставити) Покупцю протягом терміну дії договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати теплообмінні комплекси та їх вузли (далі за текстом - товар), кількість та ціна яких зазначена у відповідних рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, які додаються до даного договору та які складають його невід'ємну частину. Згідно пункту 1.2 Договору, товар комплектується та виготовляється за результатами розрахунків, виходячи з технічних умов експлуатації, узгоджених з Покупцем (схема підключення, температурний режим, навантаження), для кожного конкретного об'єкта. ГК 016-97 24.23.03 (т.1 а.с.28 - 29).

На виконання умов договору позивач придбав вузли теплових комплексів (пластини) на загальну суму 296867,52 грн., в т.ч. ПДВ - 49477,92 грн., з яких 27.05.2008р. поставлено пластини Н-0,5 з прокладкою у кількості 120 шт. на суму 158 212, 80 грн., в т.ч. ПДВ - 26368,80 грн., та 16.07.2008 р. поставлено пластини М15 з прокладкою у кількості 60 шт. на суму 138654, 72 грн., в т.ч. ПДВ -23 109, 12 грн., що підтверджується накладними №17 від 27.05.2008р. та №20 від 16.07.2008р. (т.1 а.с.30-31).

Отримання товарів за договором у продавця - ТОВ фірма "Зонд" здійснено уповноваженою особою позивача Чумаченко В.В., на підставі виданих довіреностей від №894176 від 26.05.2008р. та №894551/313 від 15.07.2008р., що підтверджується записами у Журналі реєстрації довіреностей КП "Харківські теплові мережі" (т.1 а.с.34 - 35).

Придбаний у ТОВ фірма "Зонд" товар - вузли теплових комплексів (пластини) були оприбутковані на склад КП "Харківські теплові мережі" згідно ордерів №52703 від 27.05.2008р. та №71603 від 16.07.2008р. (т.2 а.с.6, 8).

Транспортування придбаних товарів від Продавця - ТОВ фірма "Зонд" до позивача було здійснено власним транспортом КП "Харківські теплові мережі", що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, а саме:

- згідно подорожнього листа №173418 від 27.05.2008р. позивач отримав 120 пластин Н-0,5 з прокладками на складі, розташованому на вул. Дарвіна у м.Харкові;

- згідно подорожнього листа №520489 від 16.07.2008р. позивач отримав 60 пластин М-15 з прокладками на складі, розташованому на вул. Дарвіна у м.Харкові (т.2 а.с.7, 9).

Згідно платіжних доручень №7137 від 22.05.2008р. та №7278 від 26.05.2008р., розрахунки між позивачем та ТОВ фірмою "Зонд" проведено на повну суму поставки - 296867,52 грн. в безготівковій формі, (т.1 а.с. 36 - 37).

За фактом проведеної оплати товарів ТОВ фірмою "Зонд" виписано на адресу позивача податкові накладні №20 від 22.05.2008р. та №21 від 26.05.2008р., копії яких надано до матеріалів справи. Зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні під час судовому засіданні не надходило.

Матеріалами справи підтверджено, що отримані пластини позивач використав у господарській діяльності для монтажу обладнання теплових комплексів, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, кошторисними калькуляціями та іншими первинними документами (т.1 а.с. 211 - 230).

Як вбачається із відомостей, викладених в акті перевірки №2433/23-106/31557119 від 23.07.2009р., відповідач обґрунтовує виявлені порушення тим, що операції з поставок обладнання між контрагентом позивача за договором, ТОВ фірмою "Зонд", та ТОВ "СТК-груп" мали нібито безтоварний характер.

Так, згідно податкової звітності, у ТОВ "СТК-груп" відсутні ресурси для здійснення основного виду діяльності. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Співробітниками ВПМ ДПI у Жовтневому районі м.Харкова було встановлено фактичне місцезнаходження директора підприємства, який надав письмові пояснення, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "СТК-груп", податкову звітність до ДПІ у Жовтневому районі не надавав. Фактичне знаходження штампів, печаток та місцезнаходження офісу підприємства йому не відомо. Перевіркою встановлено, що підпис на звітних документах йому не належить. За результатами перевірки порушено кримінальні справи за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України, ч.3 ст.212 КК України. За таких обставин працівники податкового органу дійшли висновку про незаконність діяльності і ТОВ фірми "Зонд". Вважають, що вона була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З посиланням на вищевикладене, спеціалістами відповідача було визнано нікчемним правочином договір №271058 від 20.05.2008 року, вчинений між позивачем та ТОВ фірмою "Зонд" (стор. 9 акту перевірки). Зазначено, що правочин був спрямований не на реальне настання правових наслідків, а на незаконне заволодіння майном держави.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, укладені Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" із Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Зонд" правочини не є нікчемними.

Акт перевірки №2433/23-106/31557119 від 23.07.2009р., не містить обґрунтованих доказів, які могли б підтверджувати умисел позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з ТОВ фірма "Зонд", відповідачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів щодо неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не доведено фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем також не надано.

Посилання відповідача на безтоварний характер операції з поставки обладнання між контрагентом позивача за спірним договором - ТОВ фірмою "Зонд" та ТОВ "СТК-груп", як на підставу покладення на позивача відповідальності, суд вважає неправомірним.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відсутність у розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Суд враховує, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Наявні в матеріалах справи пояснення директора ТОВ "СТК-груп" Долі Ігоря Петровича від 18.09.2008 року суд оцінює критично, оскільки вказані пояснення жодним чином не доводять відсутності реального характеру вчинених між КП "Харківські теплові мережі" та ТОВ фірма "Зонд" правочинів.

Згідно ч.1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що встановлені у ході досудового слідства у кримінальній справі обставини та факти, в тому числі в результаті проведених експертиз, не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч.3 ст.72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Під час судового розгляду справи відповідачем по справі не надано доказів порушення кримінальної справи за вчинення злочинів щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службового підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), у відношенні посадових осіб позивача або ТОВ фірма "Зонд", що могло б свідчити про наявність у сторін умислу на порушення публічного порядку шляхом вчинення правочину, з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вимоги іншим особам, в т.ч. і позивачу по справі, а також доказів притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ "СТК-груп".

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту з додатку на додану вартість у сумі 49477,92 грн. (у тому числі: травень 2008 року - 26368,80 грн., червень 2008 року - 23109,12 грн.), суд виходить із наступних обставин.

Позивач за наслідками здійснення господарських операціях з ТОВ фірмою "Зонд" відобразив податковий кредит в декларації з ПДВ за травень у сумі 26 368, 80 грн. (податкова накладна №20 від 22.05.2008 року) та за червень 2008 року у сумі 23 109, 12 грн. (податкова накладна №21 від 26.05.2008 року).

Суд враховує, що правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість до набуття чинності Податковим кодексом України регулювалися положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що на час укладення позивачем договорів та проведення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Зонд", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем по справі.

Податкові накладні, виписані ТОВ фірма "Зонд", не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Із наданих позивачем документів вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ фірма "Зонд" мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні податкового кредиту підприємства.

Щодо висновку органу державної податкової служби про порушення КП "Харківські теплові мережі" вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2008 року у сумі 32961,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що складені ТОВ фірма "Зонд" видаткові накладні та податкові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ фірма "Зонд" підтверджені документально належним чином та були здійсненні для провадження господарської діяльності позивача.

Згідно п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи вищенаведені вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем правомірно по даті першої з подій віднесено до складу валових витрат понесені витрати з придбання у ТОВ фірма "Зонд" товару.

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до вимог п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач у перевіряємому періоді правомірно збільшив валові витрати за статтею "Витрати на поліпшення основних фондів" за 1 півріччя 2008 року на суму вартості обладнання (без ПДВ), придбаного у ТОВ фірма "Зонд".

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків актів перевірок, тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0001390854/0 від 05.08.2009 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0001400854/0 від 05.08.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 26003361968 у першій Харківській філії Публічного АТ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 6,80 грн. (шість грн. 80 коп.) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01.11.2012 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.