Постанова № 27351859, 30.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р. № 2а-8560/12/1370

о 11 год., 50 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голодніков О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», представник -Антонюк С.С. (довіреність № НЮ-51 від 01.01.2012 року)до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, представник -не прибувпро визнання протиправною і скасування постанови ВП № 33887557 від 20.09.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій

Позивач -Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову ВП № 33887557 від 20.09.2012 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 33887557 від 15.08.2012 року строк сплати до 22.08.2012 року, однак вказану постанову позивачем отримано лише 31.08.2012 року. Зазначену в постанові суму штрафу позивачем сплачено 07.09.2012 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 3705 від 07.09.2012 року. 20.09.2012 року в межах вказаного виконавчого провадження винесено спірну постанову. Винесена постанова, на думку позивача, є протиправною, оскільки останній день строку самостійного виконання постанови настав швидше дати її отримання, у зв'язку з чим були відсутні можливості її виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечення на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

15.08.2012 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції постановою ВП № 33887557 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 69 виданої 31.08.2011 року Сумським прикордонним загоном про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» штрафу у розмірі 8500,00 грн. Боржнику постановою встановлено строк її самостійного виконання до 22.08.2012 року. Вказана постанова позивачем отримана 31.08.2012 року за вхідним № НЮ-2557, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції юридичної служби Львівської залізниці.

Згідно копії платіжного доручення № 3705 від 07.07.2012 року, позивачем проведено сплату за призначенням платежу -штраф згідно постанови № 69 від 31.08.2011 року в сумі 8500,00 грн. (без ПДВ).

20.09.2012 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 33887557 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою постановлено стягнути з ДТГО «Львівська залізниця»витрати на проведення виконавчих дій у сумі 53,36 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»за № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження»(в редакції від 09.03.2011 року), визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 17 цього ж Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим же Законом, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 25 цього ж Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч. 1 ст. 35 цього ж Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник позивача надав суду копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року по справі № 2а-5055/12/1370 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.05.2012 року ВП № 32339680, яка набрала законної сили, та якою встановлено обставини, що підтверджують обґрунтування позовних вимог позивача по даній справі.

Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки самостійне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2012 року у строк встановлений відповідачем не було можливим, так як, зі штемпеля вхідної кореспонденції проставленого на вказаній постанові вбачається, що така позивачем отримана лише 31.08.2012 року, тобто після встановленого державним виконавцем строку її самостійного виконання (до 22.08.2012 року). З копії платіжного доручення № 3705 вбачається, що сплата штрафу в сумі 8500,00 грн. на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем проведена 07.09.2012 року, тобто в межах семиденного строку встановленого державним виконавцем для самостійного виконання вищевказаної постанови.

Крім цього, відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасності отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, суду не надав.

Відтак, судом враховуються твердження позивача та пояснення його представника щодо протиправності прийняття спірної постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття вищевказаної постанови, а відтак відповідач не діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог повністю.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправною і скасування постанови ВП № 33887557 від 20.09.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову ВП № 33887557 від 20.09.2012 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(ЄДРПОУ 01059900, вул. Гоголя, 1, м. Львів) 32,19 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 05.11.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.