Постанова № 27351571, 11.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2104/2012

11 жовтня 2012 року 17год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012р. №0001791742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51834,00грн. (44333,00грн. - за основним платежем, 7501,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 14.05.2012р. №0001801742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 113511,65грн. (90809,32грн. - за основним платежем, 22702,33грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позов обґрунтований тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та такими, що суперечать фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що ДПІ у м.Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р, за результатами якої складено акт від 28.04.2012р. №109/17-117/НОМЕР_1. На підставі вказаного акта перевірки були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Вказав, що висновки акта перевірки про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. Правочини позивача з контрагентами ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД" є чинними, не визнавалися недійсними і не є нікчемними. Відповідачем не було доведено, що сторони, вчиняючи вказані правочини, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків. У ході перевірки відповідачу були надані всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД". Наголосив, що вказані операції мають реальний товарний характер та здійснені в межах господарської діяльності позивача. Сплачені суми податку на додану вартість правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Придбані ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД" цукор та сухе молоко були надалі використані у господарській діяльності позивача, а саме для виробництва морозива. На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД" були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Позивач, як добросовісний платник податків, не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податків іншими платниками податків. Просив позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівному позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивачем до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми за господарськими операціями з ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД", які мають ознаки нікчемності, оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Сплата за орендовані основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби у перевіреному періоді контрагентами позивача теж не проводилася. Тобто, господарські операції позивача з ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД" здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та ухилення від сплати податків. Відтак, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., за наслідками якої складено акт від 28.04.2012р. №109/17-117/НОМЕР_1.

У вказаному акті зафіксовано наступні порушення:

- включення в декларацію перекручених даних, що привело до заниження оподатковуваного доходу за період ІІІ-ІVкв. 2010р. на 12065,21грн., чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV (із змінами та доповненнями) та п.«б» ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 сума податку з доходів фізичних осіб донарахована за результатами перевірки за ІІІ-ІVкв. 2010р. становить 1809,78грн.

Встановлено включення в декларацію перекручених даних, що привело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 рік на 546019,55грн., чим порушено ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV (із змінами і доповненнями). Відповідно до п.138.2 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV (із змінами і доповненнями) донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2011 році становить 98824,32грн.

- пп.7.4.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 (із змінами і доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV (із змінами і доповненнями). В результаті чиста сума зобов'язань за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. збільшена на 48758,33грн., донараховано податок на додану вартість в сумі 48758,33грн., в тому числі за: жовтень 2010 року - 1945,00грн., червень 2011 року - 29333,33грн., липень 2011 року - 15000,00грн., грудень 2011 року - 2480,00грн.

На підставі акта перевірки від 28.04.2012р. №109/17-117/НОМЕР_1 ДПІ у м.Рівному прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2012р. №0001791742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 57985,00грн. (48758,00грн. - за основним платежем, 9227,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 14.05.2012р. №0001801742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 117840,18грн. (94634,10грн. - за основним платежем, 23206,08грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У вказаному акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Перун" і ТОВ "Алміс ЛД" не підтверджуються, враховуючи реальний час здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, а отже в порушення ст.228 ЦК України здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.12.1992р., є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.10.1997р. НОМЕР_2 (бланк серії НБ НОМЕР_3).

Видами діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД є: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 10.52 виробництво морозива; 10.89 виробництво м'ясних продуктів, не віднесених до інших угрупувань; 10.13 виробництво м'ясних продуктів; 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

24.06.2011р. між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Перун" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №49, на умовах якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця цукор-пісок білий у мішкотарі (товар), а Покупець прийняти товар та здійснити його оплату за власні кошти.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткових накладних від 24.06.2011р. №П-00000733, від 06.07.2011р. №П-00000756 було отримано від ТОВ "Перун" цукор-пісок відповідно на суми 176000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7333,33грн.) та 90000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7500,00грн.).

Розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Перун" здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 25.06.2011р. №581 на суму 176000,00грн. та від 07.07.2011р. №628 на суму 90000,00грн.

Доставка товару здійснювалася згідно з товарно-транспортними накладними від 24.06.2011р. №000733 та від 06.07.2011р. №00756.

За вказаними господарськими операціями ТОВ "Перун" було виписано для позивача податкові накладні від 25.06.2011р. №47 на суму 176000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7333,33грн.) та від 06.07.2011р. №24 на суму 90000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7500,00грн.).

02.06.2011р. між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Алміс ЛД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №02/06, на умовах якого Продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупця товар, а Покупець приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткової накладної від 02.06.2011р. №Ин-320 було отримано від ТОВ "Алміс ЛД" молоко сухе 1% на суму 374999,94грн. (у т.ч. ПДВ 62499,99грн.).

Розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Алміс ЛД" здійснено в повному обсязі згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів на суму 374999,94грн.

Доставка товару здійснювалася згідно з товарно-транспортними накладними від 02.06.2011р. №61 та від 02.06.2011р. №62.

За вказаними господарськими операціями ТОВ "Алміс ЛД" було виписано для позивача податкову накладну від 02.06.2011р. №3320 на суму 374999,94грн. (у т.ч. ПДВ 62499,99грн.).

Витрати на придбання у контрагентів товарів у загальній сумі 534166,62грн. (221666,67грн. - за операціями з ТОВ "Перун", 312499,95грн. - за операціями з ТОВ "Алміс ЛД") позивачем включено до складу валових витрат, а сплачений в ціні придбаного товару податок на додану вартість в загальній сумі 106833,32грн. (44333,33грн. - за операціями з ТОВ "Перун", 62499,99грн. - за операціями з ТОВ "Алміс ЛД") - до податкового кредиту відповідних періодів.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62499,99грн. (за наслідками господарських операцій з ТОВ "Алміс ЛД") ДПІ у м.Рівному було збільшено позивачу податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2011р. №0005531745, яке було прийнято на підставі акта перевірки від 07.12.2011р. №505/1745/НОМЕР_1. Правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення була предметом перевірки Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/5743/2011.

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень у даній справі покладено викладені в акті перевірки від 28.04.2012р. №109/17-117/НОМЕР_1 висновки податкового органу про неприйняття до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік витрат в сумі 221666,67грн. за операціями з ТОВ "Перун" та витрат в сумі 312499,95грн. за операціями з ТОВ "Алміс ЛД" (збільшено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 90809,32грн.) та неприйняття до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 44333,33грн. за операціями з ТОВ "Перун" (збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44333,33грн.).

У п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, згідно до п.177.3 вказаної статті, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.а) п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з ч.ч.2,3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначалося судом вище, суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД", підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, виданими особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення сторін, обумовлені податкові накладні, відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695).

Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг. Податкові накладні, виписані вказаними контрагентами для позивача, відповідають вимогам ст.201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011р.

Відтак, вказані первинні документи за обумовленими операціями є підставою для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Господарські операції ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" здійснено у межах господарської діяльності позивача.

Так, придбані ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" (цукор та сухе молоко) були використані позивачем у власній господарській діяльності - для виготовлення морозива, що підтверджується відомостями списання сировини на реалізацію за період 01.06.2011р.- 30.09.2011р., калькуляціями на вироби (морозиво), накладними на внутрішнє переміщення товару, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання придбаних у ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" товарів у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаних контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Судом не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, а також відсутність підприємств за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагентів, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, дії ФОП ОСОБА_3 як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" базуються на актах перевірок ДПІ у Приморськоиму районі м.Одеси від 12.08.2011р. №2044/23-5/36344226 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Алміс ЛД" щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.» та Дубенської ОДПІ від 05.01.2012р. №07/23/21090355 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Перун" з платниками податків за період з 01.11.2010р. по 31.08.2011р.».

Разом з тим, вищевказані акти перевірки не є достатніми і незаперечними доказами фіктивності здійснених вказаними суб'єктами господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені, та, крім того, складені податковими органами за збігом тривалого часу після завершення таких операцій.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані ФОРП ОСОБА_3 на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ "Перун" та ТОВ "Алміс ЛД" та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу валових витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Операції з придбання ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "Алміс ЛД" сухого молока вже досліджувалися податковим органом у акті перевірки від 07.12.2011р. №505/1745/НОМЕР_1, за наслідками якого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011р. №0005531745. Вказане податкове повідомлення-рішення було визнане протиправним та скасоване постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. у справі №2а/1770/5743/2011, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р. залишена без змін, тобто набрала законної сили.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, у даній справі не підлягають доказуванню обставини щодо правомірності формування позивачем сум витрат на наслідками господарської операції з придбання у ТОВ "Алміс ЛД" сухого молока, отриманого за видатковою накладною від 02.06.2011р. №Ин-320 на суму 374999,94грн. (у т.ч. ПДВ 62499,99грн.).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівному не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012р. №0001791742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51834,00грн. (44333,00грн. - за основним платежем, 7501,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 14.05.2012р. №0001801742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 113511,65грн. (90809,32грн. - за основним платежем, 22702,33грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 14.05.2012р. №0001791742 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51834,00грн. (44333,00грн. - за основним платежем, 7501,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 14.05.2012р. №0001801742 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 113511,65грн. (90809,32грн. - за основним платежем, 22702,33грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1653,46грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.