Постанова № 27351281, 01.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/5069/12

категорія 8.2.1

01 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

при секретарі - Янушевсьькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.05.2012 р. № 0002612200, № 0002602200,-

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Леся" звернулося з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.05.2012 р. № 0002612200, № 0002602200.

В судовому засіданні представник Позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ "Виробничо-комерційна фірма "Леся" ( акт перевірки від 17.05.2012року) Відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. На думку представника Позивача, зазначені рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Представник Позивача вважає, що в основу вказаних рішень Відповідача покладено неправильне визначення взаємовідносин Позивача із ТОВ "Новотекс" і ПП "Спейсез Ту Рент". Вказані господарські відносини є реальними та підтверджуються всіма необхідними документами. Також, на думку представника Позивача, Відповідач безпідставно до строків розрахунків між Позивачем та компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" не застосував положення ст.8 "Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів 1974року". При визначенні розміру приросту балансової вартості запасів, на думку представника Позивача, Відповідач не врахував, що такі матеріальні цінності не є власністю Позивача, і що вартість послуг не може впливати на розмір приросту такої балансової вартості.

Представники Відповідача проти позову заперечили і зазначили, що в ході планової перевірки Позивача за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року було встановлено ряд порушень вимог чинного податкового законодавства. Так, на думку представників Відповідача, Позивач безпідставно не збільшив свій валовий дохід за рахунок простроченої кредиторської заборгованості в сумі 494475,00грн. (відповідає 63910,00 Євро) у взаємовідносинах з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ", та за рахунок невірного обрахування приросту балансової вартості запасів 1 кварталу 2011року на суму 50850,00грн.. За вказаний період ПАТ "Виробничо-комерційна фірма "Леся", на думку представників Відповідача, безпідставно завищила свої валові витрати по взаємовідносинах із ТОВ "Новотекс" і ПП "Спейсез Ту Рент", так як характер таких відносин не підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, і безпідставно віднесло до валових витрат вартість ремонтних робіт, які перевищували 10% ліміт. При цьому, Позивач безпідставно до свого податкового кредиту відніс 5514,00грн. податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Новотекс" по переробці давальницької сировини, які не були включені да вартості робіт, що зазначені у вантажно-митних деклараціях. Зазначені суми ПДВ, як пояснили представники Відповідача, Позивачем були заявлені до бюджетного відшкодування.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 31.05.2012 р. № 0002612200, №0002602200 були прийняті на підставі пункту 54.3 ст.54 та пункту 123.1 ст.123 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Рішення податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість платника податків та податку на прибуток, передбачених цим Кодексом оформляється шляхом винесення відповідного податкового повідомлення - рішення. До такого податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що з 09.04.2012року по 10.05.2012 року уповноваженим особами Відповідача була проведена позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року, за результатами якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток і з податку на додану вартість та застосовані фінансові санкції.

В основу визначення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток ПАТ "Виробничо-комерційна фірма "Леся" на загальну суму 460697,00грн. та 72900,00грн. фінансових санкцій податковим органом були покладені слідуючі порушення:

- не віднесення до валового доходу Позивачем 494475,00грн. простроченої кредиторської заборгованості у взаємовідносинах з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ";

- не віднесення до валового доходу Позивачем 50850,00грн. за рахунок невірно обрахованого приросту вартості запасів 1 кварталу 2011року в частині придбання послуг від ТОВ Новотекс";

- безпідставного збільшення валових витрат у взаємовідносинах із ПП "Спейсез Ту Рент", що не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 118905,00грн.;

- безпідставного збільшення валових витрат у взаємовідносинах із ТОВ Новотекс", що не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 996636,00грн.;

- безпідставного віднесення до складу витрат вартість ремонтних робіт в сумі 44234,00грн.;

- безпідставного віднесення до складу собівартості за 2-4 квартали 2011року суми послуг наданих ТОВ "Новотекс", що не підтверджені відповідними документами в розмірі 196504,00грн.

Судом встановлено, що відповідно до контракту № 14/2008 від 25.04.2008року між Позивачем та компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" (а.с.124 т.2) Позивач зобов'язаний протягом 36 місяців після підписання контракту (п.5.1. контракту) оплатити всю вартість поставки на загальну суму 494475,00грн.. Тобто, відповідно до умов контракту Позивач зобов'язаний здійснити платіж до 25.04.2011року. Станом на день проведення перевірки, 17.05.2012року Позивачем зазначені кошти за поставлену продукцію ( устаткування) не були сплачені.

Доводи Відповідача та його представників в суді, що зазначені кошти станом на 12.05.2012 року набули статусу безповоротної фінансової допомоги, як сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

В розумінні вимог пп.14.1.257, п.14.1 ст.14 та ст.257 ЦК України, вказана заборгованість Позивача перед компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" станом на 12.05.2012року не набула статусу заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Із врахуванням строків позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, така заборгованість може за умови її непогашення бути безповоротною фінансовою допомогою лише після 25.04.2014року, тобто через три роки після закінчення строків сплати, передбачених в контракті ( 25.04.2011року + три роки).

Таким чином, доводи податкового органу щодо віднесення до валового доходу Позивачем 494475,00грн. простроченої кредиторської заборгованості у взаємовідносинах з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" є безпідставними і не можуть слугувати підставою для збільшення Позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 113729,00грн.

Крім цього, протягом 1 кварталу 2011року Позивачем були допущені порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що були чинні на день виникнення спірних відносин, що виразилися в наступному.

Так, при визначенні приросту запасів Позивачем протягом 1-го кварталу 2011року використовувався метод вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). При цьому Позивачем до витрат на виробництво 1-го кварталу 2011року не було включено послуги із прання напівфабрикатів, отриманих 31.03.2011року на загальну вартість 50850,00грн.

Позивач та його представник, не заперечуючи проти виду методу, що використовувався при визначенні приросту запасів та загальної вартості послуг із прання напівфабрикатів, вважають, що відповідно до вимог Закону України "Про операції із давальницькою сировиною" Позивач не є власником зазначених послуг, а тому не має права їх обліковувати у перерахунку балансової вартості запасів. Такі доводи Позивача та його представника не узгоджується із вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і стали результатом безпідставно довільного її трактування Позивачем.

Так, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде облік приросту балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).

При цьому законодавець не ставить в залежність наявність у платника права власності на незавершене виробництво або на залишки готової продукції.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про невірне обрахування Позивачем приросту балансової вартості запасів 1-го кварталу 2011року, що призвели до заниження валового доходу на 50850,00грн., що в свою чергу призвело до несплати 12712,00грн. податку на прибуток і, відповідно, застосування фінансової санкції в сумі 3178,00грн.

В судовому засіданні також встановлено, що у Позивача були господарські відносини з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" щодо виготовлення швейних виробів із давальницької сировини, зумовлені контрактом № 12/2010 від 09.09.2010року (а.с.107-110 т.2). За умовами даного контракту термін його дії був визначений до 31.12.2011року (п.12.1) та не передбачав залучення до його виконання інших суб'єктів господарювання на митній території України. Доповнення до контракту № 12/2010 від 09.09.2010року, які надавали право Позивачу на залучення до його виконання ТОВ "Новотекс" були підписані лише 13.01.2011року (а.с.122 т.2).

Разом з тим, 04.01.2011року Позивачем був укладений договір № 02/01 з ТОВ "Новотекс", відповідно до якого Позивач доручив ТОВ "Новотекс" проведення окремих робіт (технологічне прання та фарбування швейних виробів, зумовлених договором Позивача з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" (контракт № 12/2010 від 09.09.2010року).

За таких обставин договір № 02/01 Позивача з ТОВ "Новотекс" судом не може розцінюватися як належно укладений, так як є наявна фальсифікація щодо дати договору при укладанні, а тому такий договір не може породжувати будь-яких правових наслідків.

Крім того, в судовому засіданні було досліджено значну кількість наданих представником Позивача документів бухгалтерського обліку по господарським відносинам Позивача з ТОВ "Новотекс" за 1-й квартал 2011року. В ході дослідження встановлено, що абсолютна більшість наданих суду документів не містить всіх обов'язкових відомостей на підтвердження виконаних певних господарських операцій.

Так, в наданих та досліджених товарно-транспортних накладних відсутні посилки на матеріально-відповідальних осіб як Позивача так і ТОВ "Новотекс", які відповідно передавали матеріальні цінності для транспортування, а інші - приймали такі цінності від перевізника. На таких товарно-транспортних накладних відсутні підписи матеріально-відповідальних осіб та не зазначено доручення, відповідно до яких таким особам надавалося право на отримання таких матеріальних цінностей ( див. т.2 -7 справи).

Аналогічно, при дослідженні в судовому засіданні наданих представником Позивача накладних про передачу протягом 1-го квартал2011року матеріальних цінностей відсутні посилки на матеріально-відповідальних осіб як Позивача так і ТОВ "Новотекс", які відповідно передавали матеріальні цінності, а інші - приймали такі цінності. В накладних відсутні підписи таких матеріально-відповідальних осіб та не зазначено для яких видів робіт (прання чи фарбування) проводилася передача таких матеріальних цінностей ( див. т.2-7 справи).

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про відсутність відповідних документів бухгалтерського обліку в підтвердження господарських відносин Позивача з ТОВ "Новотекс", зумовлені участю ТОВ "Новотекс" у виконанні зазначеного договору компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" із давальницькою сировиною протягом 1-го кварталу 2011року. А тому Позивач безпідставно протягом перевіряємого періоду збільшив валові витрати у взаємовідносинах із ТОВ Новотекс" в розмірі 996636,00грн., що призвело до несплати 249159,00грн. податку на прибуток і, відповідно, застосування фінансової санкції в сумі 62290,00грн.

Аналогічно, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про відсутність відповідних документів бухгалтерського обліку в підтвердження господарських відносин Позивача з ТОВ "Новотекс", зумовлені участю ТОВ "Новотекс" у виконанні зазначеного договору компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" із давальницькою сировиною протягом 2-4 кварталів 2011року на суму 196504,00грн., що призвело до несплати 45196,00грн. податку на прибуток (фінансові санкції не нараховувалися).

В судовому засіданні також встановлено, що Позивач безпідставно протягом перевіряємого періоду збільшив валові витрати у взаємовідносинах з ПП "Спейсез Ту Рент", що не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 118905,00грн., виходячи із наступного.

Так, відповідно до податкової накладної, виданої ПП "Спейсез Ту Рент" 01.02.2011року, зазначено, що підставою для її видачі є договір поставки. Ні Позивач в ході перевірки, ні його представник в судовому засіданні не надали для дослідження такий договір поставки. За приписами п.3 та п.5 даного Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.

Відповідно до вимог п.6.3 даного Порядку сам факт порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, так як не підтверджує наявність господарської операції

В наданій суду видаткові накладній №13 на нібито отримані матеріальні цінності від ПП "Спейсез Ту Рент" на всю суму 118905,00грн. відсутні посилки на фамілії представників ПП "Спейсез Ту Рент" уповноважених на передачу таких матеріальних цінностей та Позивача, що уповноважений їх прийняти. При цьому у видатковій накладній не має посилки на наявність довіреності Позивача на отримання таких матеріальних цінностей.

Слід зазначити, що дата видачі такої видаткової накладної містить очевидні виправлення із дати 01.02.2010року на 01.02.2011року. Одночасно прибуткова накладна Позивача на вказані матеріальні цінності датована лише 15.03.2011року, при цьому, також не зазначено осіб, що передавали такі матеріальні цінності, а підпис від імені ПП "Спейсез Ту Рент" на такій накладній взагалі відсутній.

В платіжних дорученнях Позивача № 245 від01.03.2011року та № 262 від 03.03.2011року зазначено, що підставою для перерахування ПП "Спейсез Ту Рент" коштів є рахунок №0102008 від 01.02.2011року, але загальну сума перерахованих коштів складає 142696,00грн., що є значно більшою за вартість матеріальних цінностей в сумі 118905,00грн. При цього, представник Позивача суду не надав жодних пояснень такої розбіжності та не надав належним чином завіреної копії зазначеного рахунку №0102008 від 01.02.2011року.

Загальновідомо, що однією із істотних умов договору поставки є ціна поставленої продукції та умови поставки. В судовому засіданні представник Позивача не зміг суду пояснити які умови поставки та яка ціна поставленої продукції були визначені Позивачем із ПП "Спейсез Ту Рент" та не зміг надати суду докази поставки такої продукції на 118905,00грн.

Зазначене свідчить. що Позивач безпідставно відніс до своїх валових витрат 118905,00грн. у взаємовідносинах із ПП "Спейсез Ту Рент", що призвело до несплати 29726,00грн. податку на прибуток на необхідність застосування фінансових санкцій в сумі 7432,00грн.

За приписами п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України до складу валових витрат платника підлягає віднесенню сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

В судовому засіданні встановлено, що протягом перевіряємого періоду Позивачем було понесені витрати, що пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів. Разом з тим, всупереч зазначеній правовій нормі Позивач за 4 квартал 2011року відніс також до складу загально виробничих витрат вартість ремонту вентиляційної системи виробничого приміщення в сумі 44234,00грн., отримані від ТОВ "Чистий світ", які перевищують 10% ліміт, що призвело до несплати 10174,00грн. податку на прибуток.

При цьому суд враховує, що Позивач в поданому позові не наводить жодних доводів та підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 31.05.2012року № 0002602200 саме в частині невизнання Відповідачем віднесення до валових витрат 44234,00грн., отриманих від ТОВ "Чистий світ", які перевищують 10% ліміт.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення Приватному акціонерному товариству "Виробничо-комерційна фірма "Леся" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 113729,00грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.05.2012року № 0002602200 винесено на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його винесення.

Позивач в поданому позові також взагалі не наводить жодних доводів та підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 31.05.2012року № 0002612200 щодо визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 5514,00грн. та фінансових санкцій в сумі 1379,00грн.

В судовому засіданні представники Відповідача пояснили, що завищення Позивачем свого податкового кредиту на суму 5514,00грн. відбулося протягом липня - грудня 2011року в результаті безпідставного віднесення ло такого податкового кредиту окремих сум ПДВ, які підлягали сплаті за нульовою ставкою, нібито зумовлені переробкою давальницької сировини, але не були підтверджені відповідними вантажно - митними документами при вивезенні таких товарів за межі митної території України.

Представник Позивача в судовому засіданні проти зазначених доводів представників не заперечив.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено жодних підстав для визнання зазначеного податкового повідомлення - рішення від 31.05.2012року № 0002612200 щодо визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 5514,00грн. та фінансових санкцій в сумі 1379,00грн. протиправним та його скасування.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" підлягають частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 474,15грн.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.05.2012року № 0002602200, в частині визначення Приватному акціонерному товариству "Виробничо-комерційна фірма "Леся" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 113729,00грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" підлягають частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 474,15грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 05 жовтня 2012 р.