Постанова № 27351105, 01.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11463/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача представників відповідача Кузіної М.Б. Моргун Н.В., Кравченко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-ПЛЮС» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092230 від 19.09.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДС-ПЛЮС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо перевірки позивача, ТОВ «ДДС-ПЛЮС» з питань дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р., за результатами якої було складено Акт № 110/22-3/37085252 від 06.09.2012р.; та застосування щодо позивача санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., визнати протиправним, нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області форми «У» від 19.09.2012 року №0000092230 про нарахування грошового зобов'язання за платежем «ШС за порушення вимог валютного законодавства» на суму 341597,84 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі Акту перевірки є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили у задоволенні позову відмовити, надали письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ДДС-ПЛЮС» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 11.05.2010 року та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі службового посвідчення серія УДН №043975, виданого 21.11.2007 р. Західно-Донбаською ОДПІ, Моргун Наталею Вікторівною, завідувачем сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД, радником податкової служби II рангу, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ на підставі наказу Західно-Донбаської ОДПІ від 23.08.2012р. №618 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-ПЛЮС» з питань дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р..

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2012 року №110/22-3/3708525 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДДС-ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 37085252) з питань дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 р.», яким встановлено зокрема, що ТОВ «ДДС-ПЛЮС» було допущено порушення п.п. «д» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зі змінами та доповненнями, що тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій; п.1.15 глави 1 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними) особами валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. №485 в частині несвоєчасного повідомлення про факт відкриття рахунку за межами України.

Позивачем, відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, було подано заперечення до акту перевірки від 13.09.2012 року, такі заперечення були розглянуті відповідачем та листом від 14.09.2012 року за №20426/10/223-008 надана відповідь про те що, висновки викладенні в акті перевірки №110/22-3/3708525 від 06.09.2012 року є правомірними.

На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «У» від 19.09.2012 р. №0000092230 за порушення п.4 ст.5 Декрету Кабінету міністрів №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України згідно із п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», відповідачу нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 341597,84 грн..

Як встановлено в ході судового засідання, 01 червня 2012 року ТОВ «ДДС-ПЛЮС» уклало з ТОВ «Шахтоуправление «Садкинское» (Російська Федерація) договір підряду № 106-ПД на виконання робіт з проходження та кріплення підземних гірничих виробок в ТОВ «Шахтоуправление «Садкинское» (а.с. 50-55).

Відповідно до умов договору розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (КС-2,КС-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника (ТОВ «ДДС-ПЛЮС») на протязі 30 календарних днів з дня підписання актів. За зазначеним договором валютою платежу є російський рубль.

18.07.2012 року кошти на рахунок ТОВ «ДДС-ПЛЮС» №40807810952340000001 в Юго-Западном Банке ОАО «Сбербанк России» (г. Ростов на Дону Белокалитвинское ОСБ 8273) в сумі 1387005,00 рублів Російської Федерації були зараховані на виконання умов Договору підряду № 106-ПД, що підтверджується Довідкою № 1 від 29.06.2012р. про вартість виконаних робіт та витрат до Договору № 106-ПД від 01.06.2012р. та виписками ОАО «Сбербанк России» про рух коштів на рахунку № 40807810952340000001.

Залишок валютних цінностей на рахунку № 40807810952340000001 станом на 18.07.2012 р. склав 176588,00 (сто сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) рублів РФ. В тому числі на розрахунковий рахунок були зараховані 1000,00 рублів РФ - 12.07.2012 року, як інші надходження та 800,00 рублів РФ - 27.06.2012 року, як інші надходження.

Щодо відкриття рахунку, на якому були розміщенні валютні цінності, то позивач листом від 10.07.2012 року №272 повідомив відповідача про відкриття розрахункового рахунку №40807810952340000001 в Юго-Западному банку ОАО «Сбербанк Росії» м. Ростов на Дону Белокалитвинське ОСБ 8273 та надав заяву про приєднання до правил банківського обслуговування від 27.06.2012 року, заяву про від 27.06.2012 року про приєднання до умов відкриття та обслуговування розрахункового рахунку, довідку про відкриття рахунку - 27.06.2012 року (а.с.97-100).

Відповідно до листа Управляння Національного банку України в Дніпропетровській області від 22.08.2012 року №13-031/6599 повідомлено відповідача про порушення ТОВ «ДДС-Плюс» п.1.15 глави 1 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №485 в частині несвоєчасного повідомлення про факт відкриття рахунку за межами України, оскільки розрахунковий рахунок відкрито 27.06.2012 року, а Управляння Національного банку України в Дніпропетровській області повідомлено 20.07.2012 року, в тому числі зазначено про рух коштів на рахунку без наявності індивідуальної ліцензії (а.с.103).

Представник позивача в судовому засіданні щодо несвоєчасного повідомлення про відкриття рахунку пояснив, що у відповідності до Положення Банка Росії терміном до 30 днів розрахунковий рахунок залишається таким, що не функціонує у повному обсязі до закінчення всіх необхідних процедур ідентифікації клієнта, та вважає, що 18.07.2012 року відбулось фактичне відкриття рахунку оскільки були зараховані безготівкові кошти, однак відповідно до п.1.15 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затв. постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №485 про факт відкриття рахунку резидент (крім тих, які зазначені в пункті 1.4 цієї глави) у триденний строк зобов'язаний повідомити територіальне управління Національного банку за своїм місцезнаходженням/місцем проживання.

Відповідно до пояснень ТОВ «ДДС-Плюс» викладених в листі від 31.07.2012 року №133 стосовно походження валютних цінностей, що розміщувались на рахунку №40807810952340000001 зазначено, що сума отримана на рахунок є валютною виручкою, отриманою від ТОВ «Шахтоуправління «Садкінське» внаслідок діяльності відокремленого підрозділу ТОВ «ДДС-Плюс» зареєстроване: х. Голубінка, Білокалітвінського району Ростовскої області на території Російської Федерації на підставі договору підряду №106-ПД від 01.06.2012 року. Діяльність відділення зареєстрована у податкових органах Російської Федерації, про що видане свідоцтво про поставку на облік серія 61 №007429995 від 07.07.2011 року, про що також зазначено в пункті 1.3 договору підряду та в листі від 23.08.2012 року за №144 (а.с. 101-102).

Абзацом 9, 10 пункту 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. № 485 визначено, що рахунок - будь-який рахунок резидента, відкритий за межами України, на якому розміщуються валютні цінності та через який здійснюються інші операції; розміщення валютних цінностей на рахунку - зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).

Відповідно до пп. д) п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету.

Щодо правомірності винесення відносно ТОВ «ДДС-ПЛЮС» Західно-Донбаською об'єднаною податковою інспекцією Дніпропетровською області податкового повідомлення-рішення № 0000092230 від 19 вересня 2012 р. та його скасування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 статті 16 Декрету №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно п. 3.1 ст. 3 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, на яке посилається податковий орган, санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Однак таке положення про валютний контроль, як вбачаєть зі змісту його преамбули, визначає основні засади здійснення Національним банком функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В тому числі п.2.11 ст.2 визначено, що норми цього Положення не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення якої згідно зі статтею 16 Декрету належить до компетенції Національного банку.

Також, наказом ДПА України від 04 жовтня 1999 року №542 затверджено «Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», в якому п.3.1 ст.3 передбачено, що штрафні санкції застосовуються в кожному виявленому випадку порушення. Органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції, визначені в цьому Порядку, до резидентів і нерезидентів за винятком банків та інших фінансово-кредитних установ.

Однак, цей Порядок розроблено відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» норми якого не застосовувались.

Так, Верховний Суд України виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07 лютого 2012 року за №21-904а10.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому, зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби, таким чином позов підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо позовної вимоги визнання протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо перевірки позивача, ТОВ «ДДС-ПЛЮС» з питань дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р., за результатами якої було складено Акт № 110/22-3/37085252 від 06.09.2012р.; та застосування щодо позивача санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., суд зазначає наступне.

Статтею 1 Податкового кодексу України встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Кодексом.

Пунктом 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями,що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином податковий орган має право проводити перевірки та здійснювати фінансовий контроль за валютними операціями, однак накладати штрафні (фінансові) санкції відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - повноважень не має.

При цьому, суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Таким чином в задоволення позову в зазначеній частині слід відмовити.

З урахування вищевикладеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2113 гривень 81 копійка підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-ПЛЮС» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092230 від 19.09.2012 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «У» від 19.09.2012 року №0000092230 про нарахування грошового зобов'язання за платежем «ШС за порушення вимог валютного законодавства» на суму 341 597,84 гривень.

В іншій частині відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37085252) судові витрати у розмірі 2113 (дві тисячі сто тринадцять) гривень 81 копійка.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06.11.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко