Постанова № 27350823, 06.11.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7160/12

категорія 8.2.1

06 листопада 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000642200 від 09 липня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 266273,00 грн., у тому числі: 184029,00 грн. - основного платежу та 82244,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку щодо нікчемності укладених ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" господарських угод з КП "Альянс" та про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з КП "Альянс" у зв'язку з відсутністю реальності їх виконання. Факт надання послуг з нанесення абразивостійкого полімочевинного покриття підтверджується належно оформленими первинними документами, а саме: укладеними договорами, специфікаціями до договорів, актами прийому-виконання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, а тому позивач вважав протиправним податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000642200 від 09 липня 2012 р. винесене на підставі правомірних висновків перевірки за порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у період з 13 червня 2012 р. по 25 червня 2012 р. посадовими особами Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з КП "Альянс" за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2012 р., про що був складений акт від 25 червня 2012 р. № 1188/22/00217426 (а.с. 14-22).

В акті перевірки стосовно питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 184029,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2010 р. - на суму 46790,00 грн., за листопад 2010 р. - на суму 13887,00 грн., за грудень 2010 р. - на суму 4990,00 грн., за травень 2011 р. - на суму 19548,00 грн., за серпень 2011 р. - на суму 30969,00 грн., за вересень 2011 р. - на суму 16667,00 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 2681,00 грн., за листопад 2011 р. - на суму 41455,00 грн., за грудень 2011 р. - на суму 5792,00 грн., за січень 2012 р. - на суму 1250,00 грн.

На підставі акту перевірки 09 липня 2012 р. Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 266273,00 грн., у тому числі: 184029,00 грн. - основного платежу та 82244,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 23).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" розпочало процедуру його адміністративного оскарження, однак рішеннями Державної податкової служби у Житомирській області від 30.07.2012 р. (а.с. 24-26) та Державної податкової служби України від 08.10.2012 р. (а.с. 27-28) скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Матеріалами справи підтверджено, що висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість було зроблено податковою інспекцією по операціям позивача з КП "Альянс" по договорам підряду № 20/1640 від 20 вересня 2010 р. (а.с. 29-30) та № 310 від 22 березня 2011 р. (а.с. 32-33), які податкова інспекція вважає нікчемними. Нікчемність вказаних договорів обумовлюється тим, що неможливо провести зустрічну звірку з КП "Альянс", і те, що підприємство не перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням, крім того, порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Наведені правові норми кореспондуються із нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Судом встановлено, що між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та КП "Альянс" укладені договори підряду № 20/1640 від 20 вересня 2010 р. та № 310 від 22 березня 2011 р., предметом яких було виконання робіт з нанесення абразивостійкого полімочевинного покриття.

Факт отримання вказаних послуг ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" у періоди з жовтня по грудень 2010 р., за травень 2011 р., з серпня по грудень 2011 р. та січень 2012 р. підтверджується специфікаціями до договору (а.с. 34-38), податковими накладними (а.с. 53-69), актом здачі-прийняття робіт (а.с. 39-52), платіжними дорученнями (а.с.70-87), картками рахунку (а.с. 88-91), які містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним договором.

Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Встановлено, що на момент видачі податкової накладної КП "Альянс" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, йому був присвоєний індивідуальний податковий номер платника цього податку. Зазначене підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, де зазначено, що свідоцтво платника ПДВ КП "Альянс" було анульовано 11 квітня 2012 р. Тому, КП "Альянс" на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 200 Податкового кодексу України. З огляду на це та відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України КП "Альянс" мало право в періоді, що був перевірений відповідачем, складати та видавати позивачу зазначені вище податкові накладні.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України, не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету і перебування у стані "8" тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо наявності порушеної кримінальної справи відносно посадових осіб КП "Альянс", оскільки вважає, що вказана обставина у даному випадку немає правового значення для вирішення справи.

Також суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та КП "Альянс", оскільки статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та КП "Альянс" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та КП "Альянс" договори не віднесено законом до нікчемних. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2012 р. №0000642200 є протиправним, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.07.2012 р. №0000642200.

Відшкодувати із Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" сплачений судовий збір у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 09 листопада 2012 р.