Постанова № 2734873, 25.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 11750

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2008 р. 10:20№ 17/5

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом:Відкритого акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти»

До:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Про:про скасування податкового повідомлення - рішення №0003292309/0 від 18.04.08р. Представники сторін: від позивача:Клименко К.М., Костенко А.А. (довіреності в матеріалах справи)

від відповідача: Тюшкевич С.І.

(довіреність в матеріалах справи) о б с т а в и н и с п р а в и: Відкрите акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі № 0003292309/0 від 18.04.08р., згідно з яким визначено податкове зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 10282 326 грн., в тому числі: основний платіж 5141163 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 141 163 грн. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податкового зобовґязання з ПДВ в розмірі 5141163 грн. вказує на те, що операції з надання послуг та виконання робіт для нерезидентів, а саме: проектних та проектно-вишукувальних робіт для будівництва та оздоблення резервуарів для зберігання нафти, трубопроводів, насосних станцій та інших обєктів нерухомості, розташованих за межами митної території не є обєктом оподаткування ПДВ відповідно до вимог підпункту «в»п.6.5. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в силу зазначеної норми місцем поставки послуг є місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

В обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на відповідні податкові розяснення та листи Державної податкової адміністрації України з приводу визначення місця поставки послуг при виконанні проектно-вишукувальних робіт, а саме: відповідь ДПА України від 28.07.08р. № 7271/6/16-1515-26 на запит позивача від 01.07.2008р № 01-40/762, лист ДПА України № 20722/7/16-1517-26 від 17.10.2005р. , № 8073/я/16-1515-26 від 15.05.2006р., № 9105/7/16-1517-23 та № 10076/6/16-1515 від 06.10.07р.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, позивач покликається і на ту обставину , що за результатами проведення попередньої комплексної документальної перевірки за період з 01.10.01рю по 31.03.03р., що відображені в акті перевірки від 13.08.2003р., податковий орган по аналогічних господарських операціях з цими ж нерезидентами не вважав, що такі операції є обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідач у письмових запереченнях та його представники в судовому засіданні позов не визнають, мотивуючи тим, що фактичне виконання позивачем проектних робіт для нерезидентів відбувалося безпосередньо на митній території України, після чого позивач передавав замовнику результати таких робіт у вигляді проектнокошторисної документації, в звязку з чим та відповідно до підпункту «а»п.6.5. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем надання послуг є митна територія України, відтак всупереч вимогам п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначені операції з виконання проектних робіт для нерезидентів не включались підприємством до обґєкта оподаткування податком на додану вартість.

08.12.2008 р до Окружного адміністративного суду надійшло повідомлення Прокуратури м.Києва № 05/2/2-426-08/1 від 05.12.208р. про вступ у справу.

У судовому засіданні 09.12.08р. представник Прокуратури м. Києва підтримав заперечення відповідача.

В судовому засіданні 22.12.08 р. відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи № 60-02749, порушеної прокуратурою Шевченківського району м.Києва відносно посадових осіб позивача за ст.212 ч.3 КК України. Судом відмовлено з задоволенні клопотання, з огляду на те, що розгляд даного спору, який відповідно до норм адміністративного судочинства віднесено до юрисдикції адміністративного суду та встановлення обставин щодо відповідності оспорюваного рішення субґєкта владних повноважень вимогам закону, не унеможливлюється для адміністративного суду вирішенням кримінальної справи .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, доводи та заперечення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти»з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.10.04р. по 30.09.07р., валютного законодавства в період з 01.03.04р. по 31.12.07р., за результатами якої складений акт перевірки № 883/23-09/ 00148429 від 04.04.2008 року.

На підставі зазначеного акта перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №0003292309/0 від 18.04.08р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 10282 326 грн., в тому числі: основний платіж 5141163 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5141163 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податковогоповідомлення рішення був висновок податкового органу про заниження податкового зобовґязання з ПДВ в розмірі 5141163 грн. у звґязку з виявленими при перевірці порушеннями позивачем вимог п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та порушеннями підпункту «а»п. 6.5. ст. 6 цього ж Закону, відповідно до якого місцем поставки послуг вважається, за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "є" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

В обґрунтування свого висновку податковий орган зазначає в акті перевірки про те, що всупереч наведеним нормам, операції з виконання проектних робіт для нерезидентів за період з квітня 2005 р. по вересень 2007р. позивачем не включались до обєкта оподаткування податком на додану вартість, хоча фактичне виконання проектних робіт як для резидентів та нерезидентів відбувалось безпосередньо на митній території України, після чого здійснювалась передача замовнику результатів таких робіт у вигляді проектно кошторисної документації.

В результаті виявленого порушення, визначений розмір заниження податкового зобовґязання з ПДВ 5141165,0 грн. в тому числі по періодам: квітень 2005р - 281030грн.; травень 2005 р - 70862грн.; червень 2005 р - 28288грн.; липень 2005 р 231479 грн.; серпень 2005 р - 636019грн.; вересень 2005 р - 23361грн.; жовтень 2005 р - 87379грн.; листопад 2005 - 210013грн.; грудень 2005 р- 175402грн.; січень 2006 р.- 92137грн.; лютий 2006 р - 22479грн.; березень 2006 р 149779 грн.; травень 2006 р. - 771грн.; червень 2006 р. 108308 грн.; липень 2006 р 413689 грн.; серпень 2006 р - 160581грн.; вересень 2006 р - 219581грн.; жовтень 2006 р - 603717грн.; листопад 2006 р - 427575грн.; грудень 2006 р 10656 грн.; січень 2007 р- 94193грн.; березень 2007 -170065 грн.; квітень 2007 р 81502 грн.; травень 2007 р - 94858грн.; червень 2007 р 187948 грн.; липень 2007 р -20562 грн.; серпень 2007 р -188657 грн.; вересень 2007 р - 350274грн.

На сторінці 20 акта перевірки вказано, що основними замовниками робіт були нерезиденти, в тому числі: Білорусь ("Дружба" м. Гомель, "Дружба" м. Новополоцьк, "Нафтан" м. Новополоцьк, "Євротрансенерго" м. Мінськ, "Мозирський НПЗ" м. Мозирь, "Белорусьнефть", "Белорусьнефть-Витебскоблнефтепродукт", Белорусьнефть-нефтехимпроект", "Белорусьнефть-РУП ПО БілНДПІ нафта"), Азербайджан ("Батнафтоімпекс ЛТД", "Батумський нафтовий термінал") Латвія ("Оіітриз ООО", "Лат Рос Транс"), Казахстан ("Казахський інститут нафти і газу", "Казстройсервіс", "Казгіпронефтетранс", "Казгіпрогаз", "Казмунайгаз", "Казтрансойл", "Терімбек ТООСП інженірінговая компанія"), Туркменістан (Регго СА8Р2Е).

Разом з тим, суд констатує , що в акті перевірки податковим органом не наведені конкретні господарські операції з поставки послуг, які на думку податкового органу, підлягали включенню до обєкта оподаткування податком на додану вартість з посиланням на конкретні угоди (контракти), укладені позивачем з нерезидентами, акти приймання-передачі проектної продукції, визначену у цих угодах та актах вартість послуг, з одночасною вказівкою на еквівалент у гривнях за курсом валюти тощо , як і не наведений механізм нарахування ПДВ з визначенням бази оподаткування ПДВ.

Наведені обставини є порушенням вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08. 2005 р. за N 925/11205 ( з наступними змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 354 від 13.06.2007 ).

Так, відповідно до п.1.3. Порядку, акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Відповідно до вимог п. 1.9. Порядку, усі вартісні показники відображаються у національній валюті України, а показники, що виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірок з одночасною вказівкою їх еквівалента у гривнях за курсом валют, що встановлений Національним банком України на дату проведення фінансово-господарської операції, якщо інше не встановлено законодавством.

За змістом п.2.3. Порядку, описова частина акта має містити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. В силу п. 2.3.3. Порядку, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами субєкта господарювання.

Відповідно до п.2.3.7 Порядку, у разі встановлення порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності необхідно відобразити такі відомості: номер, дата зовнішньоекономічного договору (контракту) та його сума, у разі необхідності реєстрації договору у Міністерстві економіки України: номер та дата його реєстрації, країна нерезидента, який є стороною договору зовнішньоекономічної діяльності, назва фінансової установи нерезидента, через яку здійснюються розрахунки за договором, назва фінансової установи резидента, через яку здійснюються розрахунки за договором, номенклатура товарів договору згідно з кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, простроченої заборгованості, що виникла при виконанні договору, крім того, вказується наявність ліцензій Національного банку України на подовження строків розрахунків.

Всупереч наведеним вимогам Порядку, зазначені та обовґязкові відмомості в акті перевірки не відображені, а лише вказано, що основними замовниками робіт були вищезазначені нерезиденти.

Судом витребувані у позивача та долучені до матеріалів справи копії контрактів із зазначеними нерезидентами за перевіряємий період, двосторонні акти приймання-передачі проектної продукції, банківські виписки про надходження валютних коштів в оплату вартості наданих послуг, а в судовому засіданні оглянута проектна продукція та інша проектна документація, виготовлена позивачем та передана для замовників-нерезидентів на виконання цих контрактів.

З вказаних документальних доказів вбачається, що позивач надавав замовникам-нерезидентам проектні та проекно-вишуковульні послуги для будівництва, облаштування та оздоблення резервуарів для зберігання нафти, трубопроводів, насосних станцій та інших обєктів нерухомості, розташованих за межами митної території; на виконання умов контрактів на проектні роботи, результати наданих послуг (виконаних робіт) передавались замовнику у вигляді будівельно-проектної та проектно-кошторисної документації, про що складені відповідні акти приймання-передачі проектної продукції. В судовому засіданні оглянута проектна продукція, що складається з проекту організації будівництва, збірного кошторисного розрахунку будівництва, витрат на будівництво, обґєктних і локальних кошториних розрахунків, оцінки впливу на оточуюче середовище, пояснювальних записок, екологічного паспорта тощо.

Згідно з абзацом 3 пункту 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, поставка послугбудь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За змістом п.п.3.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 68/97-ВР від 03.04.1997р., обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до правил, встановлених п.п. 6.5 «а»п.6 цього ж Закону, місцем поставки послуг вважається: за винятками, визначеними у підпунктах “в”, “д"-"е” цього підпункту,місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

За наведених норм законодавства, визначальною умовою для визначення порядку опоадткування ПДВ операцій з надання послуг є місце їх надання.

У разі, якщо послуги надаються за межами митної території України, що підтверджено первиннимим документами, то операції з їх надання не включаються до обґєкта оподаткування ПДВ (за винятком операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування).

Підпунктом «в» 6.5 п.6 ст.6 вищезазначеного Закону передбачено, що при наданні послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (нерухомості) (далі-ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, повязаних з продажем або будівництвом нерухомості,місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

Таким чином, доводи відповідача про те, що послуги з виконання проектних робіт для нерезидентів фактично здійснювались Інститутом на митній території не є підставою для висновку про те, що місце фактичного виконання проектної документації і є місцем надання послуг, так як в силу наведеної норми таким місцем є місце, де нерухомість, по проектуванню (оздобленню) якої надавались послуги розташована або буде розташована.

Відповідно до ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обґєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом МФУ від 28.04.2001р №205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2001р. за № 433/5624, будівництво це спорудження нового обґєкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрвція і ремон об»єктів, виконання монтажних робіт.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектурна діяльністьдіяльність по створенню обєктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері. При цьому під обєктами архітектурної діяльності розуміються будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, обєкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Відповідно до ст.4 цього ж Закону, для створення обєкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку вихідних даних на проектування; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, тощо

За наведених обставин та правових норм, надання визначених у п.п. «в» 6.5 п.6 ст.6 послуг у вигляді проектування будівництва та оздоблення резервуарів для зберігання нафти, трубопроводів, насосних станцій та інших обєктів нерухомості, розташованих за межами митної території України, не є обґєктом оподаткування податком на додану вартість.

Аналогічна позиція податкового органу відображена в листах ДПА України № 20722/7/16-1517-26 від 17.10.2005р. , № 8073/я/16-1515-26 від 15.05.2006р., № 9105/7/16-1517-23 та № 10076/6/16-1515 від 06.10.07р., а також у відповіді ДПА України від 28.07.08р. № 7271/6/16-1515-26 на запит позивача від 01.07.2008р № 01-40/762 з приводу спірного визначання податкового зобовґязання з ПДВ.

Доводи відповідача про те, що ДПА своїм листом від 01.02.2007р. № 947/6/16-1515 розґяснила іншу позицію з приводу спірних правовідносин, протилежну від позиції, викладеної у вищезазначених листах не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «г»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-ПІ «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Воно не має пріоритету над іншими доказами у разі виникнення спору щодо правомірності дій платника податку у сфері сплати подат ків.

Разом з тим платник податків, який діяв на підставі податкового роз'яснення, вправі посилатися на нього в обґрунтування правомірнос ті своїх дій і у разі скасування чи надання платнику податків нового по даткового роз'яснення, яке суперечить попередньому, а так само надан ня нового узагальнюючого податкового роз'яснення, що суперечить по передньому, яке не було скасовано чи відкликано, платник податків не може бути притягнутим до відповідальності за порушення правил опо даткування, адже податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння ок ремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рі шень під час проведення апеляційних процедур. Одним із завдань органів державної податкової служби в Україні є роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників по датків (ст. 2 Закону «Про державну податкову службу в Україні»). Фор мою реалізації органами державної податкової служби цього завдання є. зокрема, податкові роз'яснення.

За наведених обставин та правових норм , суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 10282 326 грн., в тому числі: штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5141163 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі № 0003292309/0 від 18.04.08р., в звґязку з чим позов підлягає задоволенню, а зазначене повідомлення-рішення скасуванню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі № 0003292309/0 від 18.04.08р., згідно з яким визначено податкове зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 10282 326 грн., в тому числі: основний платіж 5141 163 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 141 163 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти»(код 00148428) - 3,40 грн судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 26.12.2008р.

.