Постанова № 273397, 24.10.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

24.10.06 Справа№ 3/206-10/246

за позовом: Прокурор області в інтересах Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Львів

до відповідача: ТзОВ „Сільпо-55” м. Львів

про стягнення 181280,96 грн.

Суддя Довга О. І.

Секретарі Скремета О.О.

Представники: Ярчак - представник прокуратури

Від позивача: Дзьоба М. Каменецька М.В. - представники

Від відповідача: Колодій О.В. –представник

Суть спору: Представникам роз’яснені права та обов’язки передбачені ст. ст. 49-59 КАС України, підстави та право відводу судді ст. 27 КАС України, та секретаря судового засідання ст. 29 КАС України.

Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судового засідання не подано. Представники подали клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, просять позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав:

Відповідно до вимог ст. 20 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХП в редакції до 01.01.2006 року , відповідальність у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне нестворене робоче місце для інваліда настає у випадку, якщо на підприємстві кількість працюючих інвалідів менша від 4% нормативу, встановленого ст. 19 цього Закону, а не за не створення робочих місць для інвалідів.

Ч.1 ст.18 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні „ в редакції до 01.01.2006 року, передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, а не підприємством, для яких встановлено норматив для забезпечення працевлаштування інвалідів. Останні ж , відповідно до вимог Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та ст. 18 ЗУ № 8975-ХП зобов’язані створити робочі місця в межах встановленого нормативу , які б відповідали професійним, фізичним можливостям інвалідів з врахуванням анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання.

Ст.17 ЗУ № 875-ХП передбачає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з врахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати. Тобто, забезпечуючи право на працю інвалідам, законодавець зобов’язує створити такі умови праці інваліду, щоб в першу чергу не погіршувалось його здоров’я від несприятливих, непристосованих робочих місць.

Отже, без належної інформації, підприємство відповідача не мало можливості створити робоче місце, яке б відповідало вимогам ЗУ № 875-ХП.

Органами працевлаштування , зокрема позивачем, не було вжито жодних заходів зазначених в законодавстві, щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача і жодного інваліда з метою працевлаштування чи інформації про інваліда під якого потрібно було б створити робоче місце і атестувати його, направлено на адресу „Сільпо-55” не було.

Таким чином, у відповідача була відсутня необхідна інформація для створення належних робочих місць для інвалідів і була відсутня можливість діяти в рамках Закону України № 875-ХП, а бездіяльність позивача призвела до не створення робочих місць на підприємстві відповідача і не працевлаштування інвалідів відповідно 4% нормативу.

Окрім наведеного, відповідач наголошує, що суму штрафу у графу було вписано безпосередньо при здачі звіту працівником фонду Каменецькою Н.В. ,таким чином даний звіт не являється підставою стверджувати про визнання ТзОВ „Сільпо-55” суми штрафу.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позов обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, який слід задоволити виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Ч.2 ст.19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства ( об’єднання ), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша , ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції ,сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами ( об’єднаннями) , установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, відповідно до п .4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в дохід державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом ( п.5 Порядку). Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. З ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін - стягуються в примусовому порядку.

Відповідно до поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-55" звіту форми №10-П1 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 623 особи, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві - 3 особи, при нормативі встановленому в кількості 25 осіб. Відповідно до Звіту річний фонд оплати праці на підприємстві складає –5132,7 грн., розмір середньорічної заробітної плати працівника становить 8238,68грн. Враховуючи наведене, на думку скаржника, Відповідач зобов'язаний сплатити 181250,96 грн. штрафних санкцій за 22 нестворених робочих місця для працевлаштування інваліда.

За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумку середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи, щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватись праця інваліда.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не створено (не пристосовано) для працевлаштування інвалідів - 22 робочих місця, що і не заперечив представник Відповідача в судовому засіданні.

Частиною першою ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

З огляду на те, що Відповідач не створив робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно не повідомляв органи перелічені в ст. 18 Закону про створення (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда, що і не заперечував представник останнього в судовому засіданні, виконання Позивачем вимог ч .1 ст.18 вищезазначеного Закону є неможливим.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Суд визнав позов таким, який слід задоволити повністю.

Судові витрати віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст. ст. 49, 50, 104, 105, 110-121, 122-154 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Сільпо-55”, м. Львів, вул. Городоцька, 367 (р/р 26007301414953 ДФ ПУБ, МФО 325693, ЄДРПОУ 32652113) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів, вул. Маланюка, 6 (р/р 31218221800002 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23949066) 181280,96 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з ТзОВ „Сільпо-55”, м. Львів, вул. Городоцька, 367 (р/р 26007301414953 ДФ ПУБ, МФО 325693, ЄДРПОУ 32652113) на користь державного бюджету 1812,80 грн. держмита .

Суддя Довга О.І.