Ухвала суду № 2733909, 17.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

17 «квітня» 2008 р.                                                                                          Справа № 16/613-04

                                                                                                                                     к/с № К-8432/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Савченко А.А., дов. б/н відповідача:Бібік В.А., дов. від 08.01.2008р.  № 26/9/10-025

Аргунова О.О., дов. від 08.01.2008р. №44/9/10-025розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКонотопської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постановуХарківського апеляційного господарського судувід06.06.2005 рокуу справі№16/613-04 за позовомВідкритого акціонерного товариства «Буринський цукровий завод»доКонотопської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Буринський цукровий завод» (надалі – позивач, ВАТ «Буринський цукровий завод») звернулось до господарського суду Сумської області із позовною заявою до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (надалі – відповідач, Конотопська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.08.2004 р. № 0000392301/0.

У подальшому, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із уточненнями позовних вимог, за змістом яких просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 07.12.2004 р. № 0000392301/2.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя – Лугова М.П.) від 21.02.2005р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий – Карбань І.С., судді: Твердохліб А.Ф., Істоміна О.А.) позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000392301/2 від 07.12.04 р. в сумі 230599,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 115299,50 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на що, відповідачем необгрунтовано встановлено порушення ВАТ «Буринський цукровий завод» вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 655, 662, 664 Цивільного кодексу України в частині передачі товару у власність покупцеві, а також положення «Інкотермс» в редакції 2000р., в частині застосування умов поставки FСА, таким чином, донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість здійснено відповідачем неправомірно.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Конотопська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить скасувати судові рішення місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції, прийняті у справі № 16/613-04 та постановити нове рішення, яким у позові ВАТ «Буринський цукровий завод» відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2005р. у справі № 16/613-04 касаційна скарга Конотопської МДПІ та матеріали даної справи, у зв’язку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), направлені за підвідомчістю до Вищого адміністративного суду України.

Позивач відзиву на касаційну скаргу Конотопської МДПІ не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Конотопською МДПІ проведено позапланову документальну перевірку ВАТ «Буринський цукровий завод» за результатами якої складено акт № 30/23-6/00372931/ДСК/ПДВ від 06.08.2004р. «Про результати позапланової документальної перевірки по питанню правильності обчислення та перерахування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету по ВАТ «Буринський цукровий завод» за лютий 2004р.».

В акті перевірки, щодо правильності обчислення та перерахування сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України за лютий 2004р., відповідачем зазначено про порушення ВАТ «Буринський цукровий завод» вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 655, 662, 664 Цивільного кодексу України в частині передачі товару у власність покупцеві, а також положення «Інкотермс» в редакції 2000р. в частині застосування умов поставки FСА.

На підставі вказаних висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2004р. № 0000392301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 461198,00 грн., у тому числі 230 599,00 грн. - за основним платежем та 230 599,00грн. - штрафні (фінасові) санкції.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого, органами податкової служби винесені рішення №8407/10/100 від 17.09.2004р. та № 17733/10/25-005/149/177ск від 25.11.2004р.

Згідно рішення ДПА у Сумській області від 25.11.04р., оскаржуване податкове повідомлення-рішення було скасоване, в частині застосування штрафної санкції у сумі 115299 грн. 50коп. та Конотопською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2004р. № 0000392301/2, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 230599,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 115299,5 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Конотопської МДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість стало проведення останнім наступних господарських операцій.

26.12.2003р., між ВАТ «Буринський цукровий завод» та ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. АМ.Кузьміна» у м. Запоріжжі було укладено договір №164 Д (04) на придбання металопродукції у номенклатурі, кількості та за ціною, що визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно підпункту 3.1 вказаного договору, умови та строки поставки товару визначаються у додатках. У підпункті 10.3 договору зазначено, що при виконанні даного договору сторони керуються положеннями «Інкотермс» у редакції 2000р. На виконання вказаного договору, ВАТ «Буринський цукровий завод» було придбано металопродукцію, що підтверджується податковими накладними (згідно переліку, встановленого у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій), всього у лютому 2004 р. позивачем було придбано у ВАТ «Електрометалургійних завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна» металопродукцію на суму 703 887,19 грн., без ПДВ і за цією вартістю продукція була оприбуткована в бухгалтерському обліку та внесена до валових витрат. Вартість вказаної металопродукції разом з ПДВ позивачем була повністю оплачена, про що свідчать надані платіжні доручення і що підтверджено актом перевірки відповідача. У спірному акті перевірки відповідачем не було встановлено факту безпідставного віднесення до валових витрат вищевказаної суми.

Дану продукцію на загальну суму 746 029,87 грн., без ПДВ, за цими же датами, згідно договору комісії № 165 Д (04) від 26.12.2003 р., з було відправлено на експорт згідно договору комісії № 165/Д від 26.12.2003 р. з ВАТ «Електрометалургійних завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна» за нульовою ставкою ПДВ. На комісію продукція була передана по актам прийому-передачі (згідно переліку встановленого у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій).

Загальна вартість продукції, експортованої по вказаному договору комісії, складала суму у розмірі 746 029,87 грн., яка була своєчасно оплачена покупцем - не резидентом України. За цією вартістю металопродукція в податковому обліку була віднесена до валового доходу.

Загальна сума витрат, пов'язана з поставкою продукції на експорт, складала 23 395,56 грн. В результаті вищенаведених операцій позивачем було отримано прибутку на суму 18 747,12 грн.

Також, позивачем було укладено договір № Ф 180/204 № 11 від 09.01.2004р. за змістом якого ВАТ «Буринський цукровий завод» придбав у Корпорації НВІГ «Інтерпайп» м.Дніпропетровськ труби, всього у лютому 2004 р. було придбано позивачем у Корпорації НВІГ «Інтерпайп» м. Дніпропетровськ труби на суму 449 105,40 грн. без ПДВ і за цією вартістю продукція була оприбуткована в бухгалтерському обліку та внесена до валових витрат. Вартість вказаної продукції разом з ПДВ позивачем була повністю оплачена, про що свідчать надані платіжні доручення і що підтверджено актом перевірки відповідача. У спірному акті перевірки відповідачем не було встановлено факту безпідставного віднесення до валових витрат вищевказаної суми.

Дану продукцію, згідно договору комісії № К 281/2004 від 10.01.2004 р., було відправлено на експорт за нульовою ставкою ПДВ. Загальна вартість вказаної продукції з урахуванням курсової різниці в сумі 460 829,59 грн. своєчасно надійшли на рахунок позивача, про що свідчать надані в матеріали справи копії платіжних доручень.

Загальна сума витрат, пов’язана з поставкою продукції на експорт, складала 7 982,19 грн.

В результаті вказаних операцій позивачем було отримано прибутку на суму 4 139,38грн.

Загальна вартість продукції, експортованої по вказаному договору комісії, складала суму у розмірі 460 829,59 грн., яка була своєчасно оплачена покупцем - не резидентом України. За цією вартістю продукція в податковому обліку була віднесена до валового доходу.

За змістом касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норми п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, судова колегія вказану позицію Конотопської МДПІ вважає необгрунованою, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін та доповнень), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень), передбачено, що валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або у нематеріальних формах для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що за наслідками проведених господарських операцій, позивачем було отримано доход, а відповідачем в свою чергу не надано доказів порушення контрагентами позивача податкового законодавства при виконання угод, про які йдеться в акті перевірки, в частині не віднесення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань чи сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав з якими закон пов’язує неможливість віднесення платником податку суми витрат за здійсненими господарськими операціями до складу валових витрат.

Таким чином, оскільки доводи відповідача, в частині порушення ВАТ «Буринський цукровий завод» припису п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як підстави, що унеможливлює право останнього на формування податкового кредиту в силу пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є спростованими, то, відповідно, висновок про порушення вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість» є необгрунтованим.

Встановлення факту необгрунтованості позиції відповідача в частині наявності правових підстав для нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість свідчить про неправомірність прийняття Конотопською МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення як в частині основного платежу, так і щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на що таке підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 16/613-04 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Конотопської МДПІ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2005р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. у справі № 16/613-04 - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. у справі № 16/613-04 залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. у справі № 16/613-04 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                            Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                                      Конюшко К.В.

                                                                                                                                Ланченко Л.В.

                                                                                                                                Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                                Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                                   Ликова В.Б.