Ухвала суду № 2733902, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

19 «червня » 2008 р.                                                                                              Справа № 32/572

                                                                                                                                   к/с № К-20209/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Конашевич Т.А., дов. від 08.09.2007р. №б/нвідповідача:Гучко В.В., дов.від 25.04.2007р. № 1428/9/10-114розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвана постановуГосподарського суду м. Києва від  15.12.2005р.та ухвалу Київського апеляційного господарського судувід04.04.2006р.у справі№32/572за позовомТовариства з обмеженою відповідільністю «Гандікап»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвапровизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідільністю «Гандікап» (надалі – позивач, ТОВ «Гандікап») звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2005р. № 1024/22-2/0.

Постановою Господарського суду м. Києва (суддя Хрипун О.О.) від 15.12.2005 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Зубець Л.П., Вербицька О.В.) від 04.04.2006р. у справі №32/572 позов задоволено: визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №1024/22-2/0 від 06.10.2005 р.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що висновки відповідача щодо порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю» є необгрунтованими та встановленими у ході розгляду справи фактичними обставинами не підтверджуються.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ уШевченківському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2005р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 32/572 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав відзив на вказану касаційну скаргу, за змістом якого проти вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечує, з підстав необгрунтованості останніх та просить залишити оскаржувані судові рішення у справі № 32/572 без змін, а касасаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.10.2005 №1024/22-2/0 за порушення ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», на підставі ст.16 вказаного Декрету, п. 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.2.06 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 188 002,00грн.

Спірне рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 27.09.2005 №531/23-13/21547903 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Гандікап» за період з 01.10.2002р. по 31.03.2005р. в якому, серед іншого, зазначається про порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», внаслідок здійснення розрахунків з нерезидентами у готівковій формі, а не через уповноважені банки за зовнішньоекономічними контрактами про транспортне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні.

Так, зокрема в названому вище акті вказується, що фактично, у період, який перевірявся, позивач здійснював розрахунки в готівковій формі на іноземній території, отриманими від нерезидента коштами для заправки автотранспорту та оплати доріг у загальній сумі 28 335,54 євро (еквівалент складає 188001,62 грн.), а тому валютна виручка за експорт здійснених транспортних послуг, надходила на рахунки позивача не в повному обсязі.

Зазначені обставини зумовили застосування відповідачем щодо позивача штрафних санкцій у розмірі 188002,00 грн., на підставі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у  м. Києві задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регуювання та контролю», у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для здійснення нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій стало виявлення останнім факту надходження валютної виручки, за наданні ТОВ «Гандікап» на експорт транспортні послуги, на валютні рахунки підприємства не в повному обсязі.

У ході судового розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з’ясовано, що ТОВ «Гандікап» укладені зовнішньоекономічні договори про здійснення експортних операцій у сфері ЗЕД, предметом яких є надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів (засвідчені копії цих договорів, додаткових угод до них, рахунків, актів виконаних робіт та копії актів про залік взаємних вимог, складених позивачем з нерезидентами, у відповідності до яких сторони зменшують кредиторську заборгованість по раніше виставленим рахункам, надані позивачем до матеріалів справи).

За умовами таких договорів, позивачем здійснюються перевезення вантажів у межах міжнародного сполучення за попередніми замовленнями замовника. У кожній заявці замовника-нерезидента на перевезення окремо зазначається термін, направлення, адреса, відомості про вантаж, ставка, валюта платежу та інші умови перевезення.

Також, договорами передбачено, що замовник може проводити оплату витрат перевізника на іноземній території у вигляді компенсації його поточних витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, оплату доріг тощо і така компенсація відображається в актах виконаних робіт, що підписуються обома сторонами зовнішньоекономічного договору.

З огляду на що, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що за договорами-перевезення у позивача виникало зобов'язання щодо оплати понесених замовником додаткових експлуатаційних витрат, у замовника - зобов'язання цодо оплати наданих послуг з перевезення.

У зв'язку з цим, між сторонами складались акти про залік взаємних вимог, відповідно до яких кредиторська заборгованість сторін за зовнішньоекономічними договорами з надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів погашалась шляхом заліку взаємних вимог.

Таким чином, готівкові кошти не використовувались як спосіб розрахунків між позивачем і нерезидентами, оскільки фактично зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами погашались шляхом зарахування зустрічних вимог.

Крім того, той факт, що між позивачем та нерезидентами здійснювався залік однорідних вимог, строк виконання по яких настав, відповідачем не заперечується.

Також, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обгрунтованим посилання господарських судів першої та апеляційної інстанції на наступні положення законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно абз.2 ч.1ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У цивільно - правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом і зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв до 31.12.2003р.) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи зазначений моментом витребування.

Стаття 601 Цивільного кодексу України (який набрав чинності 01.01.2004) передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання якипх не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, оскільки встановлено, що готівкові кошти позивачем, як засіб розрахунків з нерезидентами не використовувався, а застосування такої форми розрахунку як зарахуванням зустрічних однорідних вимог законодавству України не суперечить, то судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає правомірним висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що за таких фактичних обставин твердження відповідача щодо порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регуювання та контролю» є необгрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 32/572, Господарський суд м. Києва та Київський апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 15.12.2005р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №32/572 – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 32/572 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 15.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі № 32/572 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                              О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                       К.В. Конюшко

                                                                                                                  Л.В. Ланченко

                                                                                                                  Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                  О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                      В.Б. Ликова