Ухвала суду № 2733899, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

19 «червня» 2008 р. Справа № 14/290-06-8721А

к/с № К-4814/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликова В.Б.за участю представників сторінпозивача:Фурса В.М., дов. від 18.06.2008р. № 18-ДФвідповідача:Каравайцева О.В. дов. від 13.02.2008р. №7246/н/10-117розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесина постановуГосподарського суду Одеської області від 30.10.2006р.та ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід05.02.2007р.у справі№ 14/290-06-8721Аза позовомВиробничого підприємства «Панком-Мет» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесипровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Виробниче підприємство «Панком-Мет» (надалі ВП «Панком-Мет», позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 11.07.2006р. № 0006112301/0.

Постановою господарського суду Одеської області, із врахуванням уточнення позовних вимог, (суддя Горячук Н.О.) від 30.10.2006р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий Туренко В.Б, судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І.) від 05.02.2007р. у справі № 14/290-06-8721А, позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 11.07.2006р. № 00061123/0 на суму 212 925,00грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ВП «Панком-Мет» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини, не підтверджують висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо порушення позивачем вимог пп.1.22.1 п.1.22 ст. 1, п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в частині порушення ВП «Панком-Мет» ст.89 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року №2505-ІУ та п.3.1 ст.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 позивачем факт правомірності висновків відповідача не заперечується.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 14/290-06-8721А та прийняти нову постанову, якою у позові ВП «Панком-Мет» відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси, за змістом яких, вимоги останньої вважає необгрнутованими, з огляду на що, підстав для їх задоволення, на думку позивача, не вбачається та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені слідуючі фактичні обставини справи:

ДПІ у Приморському районі м. Одеси в період з 04.05.2006р. по 16.05.2006р. була проведена виїзна планова перевірка ВП «Панком-Мет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки було складено акт №1849/23-20/30565820 від 23.06.2006р., в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: показники залишків балансової вартості запасів, які відображені в таблиці 1 до акту перевірки «розрахунок приросту, убутку балансової вартості запасів» додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 07 Декларації з податку на прибуток за період, що перевірявся, не відповідають даним регістрів бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено скоригований валовий доход на 32 тис. грн.

- п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, а саме позивачем не була віднесена до складу валового доходу сума заборгованості перед ТОВ «Азовкабель-Приват» на суму 61 113,16 грн., яка залишилась нестягненою після закінчення строку позовної давності.

- п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем не була віднесена до складу валового доходу сума заборгованості перед ППКФ «ЛАС» на суму 670124,00 грн., яка залишилась нестягненою після закінчення строку позовної давності.

- ст. 89 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» та п.3.1 ст.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, позивачем в 2005 році віднесено до складу валових витрат балансові збитки, що не компенсовані прибутками до 01.01.2003р., в результаті чого скориговані валові витрати за 2005р. завищені на 99,6 тис. грн.

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем протягом перевіряємого періоду до складу валових витрат віднесено витрати за транспортні послуги ЗАТ «Лег-транс», які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в результаті чого скориговані валові витрати завищені на 335,5 тис. грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2006р. №0006112301/0, яким позивачу донараховано 246030,00 грн. у тому числі 185 050,00 грн. за основним платежем та 60 980,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скаргаДПІ у Приморському районі м. Одеси задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

В частині висновків, щодо порушення позивачем вимог п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме показники залишків балансової вартості запасів, які відображені в таблиці 1 до акту перевірки «розрахунок приросту, убутку балансової вартості запасів» додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 07 Декларації з податку на прибуток за період, що перевірявся, не відповідають даним регістрів бухгалтерського обліку, в результаті чого підприємством занижено скоригований валовий дохід на 32000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 п.5.9 ст 5 вказаного закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно даних регістрів бухгалтерського розрахунку (стор. 13-14 акту) залишок вартості запасів на початок 2 кв. 2004р. становить 0,1 тис. грн., а на кінець 2005 року 317,1 тис. грн. Такі самі дані і згідно додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 07 Декларації з податку на прибуток (стор. 14-15 акту). Таким чином, згідно даних наведених в акті перевірки збільшення запасів становить 317 тис. грн., як згідно регістрів бухгалтерського розрахунку, так і згідно додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 07 Декларації з податку на прибуток. Тобто, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фктичні обставини справи не підтверджують обгрунтованість висновків податкового органу щодо порушення платником податків п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводів, які б спростовували зазначені висновки скаржником у касаційній скарзі не надано.

Щодо порушення позивачем вимог п.1.22.1 п.1.22 ст. 1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме ВП «Панком-Мет» не віднесено до складу валового доходу суму заборгованості перед ТОВ «Азовкабель-Приват» у розмірі 61 113,16 грн., яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, судова колегія Вищого адміністратвиного суду України дійшла наступних висновків.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, висновок про закінчення строку позовної давності було зроблено на підставі того, що в попередньому акті перевірки від 29.06.2005г. №5594/23-1/30565820 за період з 01.02.2002г. по 01.04.2004г. на балансі підприємства існувала кредиторська заборгованість за отриманий металобрухт від підприємства «Азовкабель-Приват».

Як правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, перебіг позовної давності не починається з дати відображення заборгованості у бухгалтерському обліку, а починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 ЦК України).

Обставини справи свідчать, що згідно угоди, укладеної між ВП «Панком-Мет» та ТОВ «Азовкабель-Приват», від 27.02.2002г., заборгованість ВП «Панком-Мет» має бути сплачена до 31.12.2005р., тому строк позовної давності спливає 31.12.2008г.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обгрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про невідповідність положенням законодавства України висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси про заниження позивачем валового доходу в 1 кв. 2005р. на суму 61 113,16 грн.

Щодо порушення позивачем п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем, на думку відповідача, не віднесено до складу валового доходу суму заборгованості перед ПВКФ «ЛАС» у розмірі 67 0124 грн., яка залишилась несплаченою після закінчення строку позовної давності, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками міцевого та апеляційного господарських судів, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у оскаржуваних судових рішеннях, підставою для твердження про заниження валового доходу на суму 670124,00 грн. є, на думку відповідача, факт спливу строку позовної давності по векселю №753280381729 від 20.12.2002г., а також ліквідація ПВКФ «ЛАС».

Проте, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, обгрунтовано зазначено, що відповідачем не прийнято до уваги, що вказаний вексель видано з формулюванням платежу «По пред'явленню, але не раніше 20.11.2003» (копія акту приймання-передачі векселя представлена в матеріалах справи). Таким чином, строк позовної давності по векселю №753280381729 від 20.12.2002г. спливає 20.11.2006р.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно застосовано ч.2 ст.34 Уніфікованого Закону «Про переказний і простий вексель» від 07.06.1930р.: за змістом якого передбачено, що трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за предявленням не може бути предявленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати».

Застосування вказаної вище норми спростовує посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси ч.1 ст.34 Уніфікованого Закону «Про переказний і простий вексель», якою встановлено, що простий вексель строком за предявленням повинен бути предявлений до платежу від дати його складання протягом року.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України бере до уваги, що документів, що підтверджують ліквідацію ППКФ «ЛАС», ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надала. Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровської області від 30.06.06р. №22/12-1210 ПВКФ «ЛАС» (код 24985532) не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (копія листа представлена в матеріалах справи).

Стосовно порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем протягом перевіряємого періоду до складу валових витрат віднесено витрати за транспортні послуги ЗАТ «Лег-транс», які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в результаті чого скориговані валові витрати завищені на 335,5 тис. грн., судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Як встановлено у ході розгляду справи, висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси про наявність порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку прідприємств» грунтується на вибірковій перевірці договорів з постачальниками брухту.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, при аналізі наданих відповідачем пояснень та доказів по даному епізоду, дійшли висновку, що будь-які статистичні методи дослідження можуть носити лише оціночний (ймовірний) характер і не можуть у даному випадку застосовуватися у відношенні визначення бази оподаткування за весь перевіряємій період.

Частиною 1 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, відповідачем обгрунтованість власних тверджень про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доведена не була.

Мотивація та докази, надані у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарських судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 14/290-06-8721А, Господарський суд Одеської області та Одеський апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 14/290-06-872 А без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 14/290-06-8721А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 14/290-06-8721А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук

О.І. Степашко