Ухвала суду № 2733839, 05.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

05 «червня» 2008 р.                                                                                                   Справа № 10/22-О-05

                                                                                                                                  к/с № К-10515/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Куликовська А.В. дов. від 10.01.2008р. № 19відповідача:Ксьонз Ю.Ю., дов. від 08.01.2008р. №08/10/25-04третя особаМонюк С.Я. дов. від 02.01.2008р. розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГолопристанського районного центру зайнятості на постановуЗапорізького апеляційного господарського судувід01.06.2005 р.у справі№10/22-О-05за позовомГолопристанського районного центру зайнятостідоГолопристанської міжрайонної державної податкової інспекції тртя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна»провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Голопристанський районний центр зайнятості (надалі – позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, Голопристанська МДПІ), третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» (надалі - третя особа, ПСП «Україна») про визнання недійсним рішення про списання безнадійного податкового боргу від 11.11.2003р. № 23/24-30713399.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Александрова Л.І.) від 20.01.2005 р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий – Антонік С.Г., судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) від 01.06.2005р. у справі № 10/22-О-05 Голопристанському районному центру зайнятості в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що Голопристанська міжрайонна державна податкова інспекція правомірно застосувала положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині прийняття рішення від 11.11.2003р. № 23/24-30713399 про списання безнадійного податкового боргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», оскільки даний збір за своєю юридичною природою відносився до загальнодержавних податків та зборів та був виключений з переліку, встановленого Законом України «Про систему оподтакування України», лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 16.01.2003р. 

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями,Голопристанський районний центр зайнятості, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції, прийняті у справі № 10/22-О-05 та постановити нове рішення, якимпозов задовольнити

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № 10/22-О-05 касаційна скаргаГолопристанського районного центру зайнятості та матеріали даної справи, у зв’язку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), направлені за підвідомчістю до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

21.10.2003 р. Голопристанським районним центром зайнятості було проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України Приватним сільськогосподарським підприємством «Україна» за період з 01.11.2002р, по 30.06.2003 року. За результатами перевірки складено акт № 92 від 21.10.2003р.

Згідно акту перевірки, перевіряючими визначена сума безнадійного боргу по внескам до фонду в сумі 9935,96грн.

24.10.2003 року директором Голопристанського районного центру зайнятості за вих. №581 було направлено звернення до державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про списання зазначеної в акті суми, відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків року,затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001р. № 103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.01.2002р. № 16/6304.

Однак, як вбачається за текстом позовної заяви, Голопристанський центр зайнятості припинив оформлення документів для проведення списання вищезазначеної заборгованості, оскільки страхові внески за своєю суттю не є податками і зборами (податковим боргом), а є формою резервування заробітної плати для забезпечення матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у разі настання страхових випадків (втрати роботи), і повертаються у вигляді страхових виплат.

Таким чином, позивачем рішення Голопристанської МДПІ про списання безнадійного податкового боргу ПСП «Україна» по внесках до фонду на випадок безробіття від 11.11.2003р. № 23/24-30713399 вважається неправомірним та є предметом оскарження у справі № 10/22-О-05.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Голопристанського районного центру зайнятості підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (Голопристанська МДПІ є - правонаступником останньої) від 11.11.2003р. № 23/24-30713399, списано безнадійний податковий борг ПСП «Україна», який виник станом на 12.07.2003р. за платежем страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 9935,96 грн. (арк. справи 12).  

Перевірка ПСП «Україна» проведена за період 01.11.2002р. по 30.06.2003р.

За змістом ст. 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом.

Таким загальним законом в даному випадку є Закон України «Про систему оподаткування».

Стаття 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який вступив в законну силу з 01.01.2001р., законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 «Прикінцеві положення» вказаного закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (01.01.2001р.) норми Закону України «Про систему оподаткування» застосовуються лише в частині, що йому не суперечать.

Незважаючи на те, що зміни до Закону України «Про систему оподаткування», якими виключено п. 16 ч. 1 ст. 14 закону, були внесені тільки 16.01.2003р., відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 16.01.2003р. № 429-IV.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування» (цей висновок слід узгоджувати із набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 16.01.2003 р. N 429-IV).

Тому, відповідно, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків па платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (пункти 2, 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України, а отже не можна вважати зобов’язання по страховим внескам податковим боргом на який поширюється дія Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно його преамбули.

Включення Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргуГолопристанського районного центру зайнятості на рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2005р. у справі № 10/22-О-05 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2005р. у справі № 10/22-О-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                            Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                                      Конюшко К.В.

                                                                                                                                Ланченко Л.В.

                                                                                                                                Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                                Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                                   Ликова В.Б.