Ухвала суду № 2733804, 20.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“20” березня 2008 р.                                                                                                Справа № А 23/301

                                                                                                                                        К/с № К-12786/06

                                                                                                                                               № К-13648/07

Головуючий:                                                          Нечитайло О.М.

Судді:                                                                       Брайко А.І.

                                                                                  Голубєва Г.К.

                                                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                                                  Степашко О.І.

при секретарі судового засідання                      Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача:                                                               Гармаш Л.М., дов. від 22.01.2008р.

                                                                                №1990/10/08-10/2-08

                                                                                Попова М.С., дов. від 22.01.2008р.

                                                                                № 1975/10/08-10/1-09

                                                                               Сависько В.В., дов. від 19.03.2008р.

                                                                                № 9012/10/08-10/208

відповідача-1:                                                      Левченко О.В., дов. від 15.01.2008р.

                                                                                Житніков А.І., ордер від 18.03.2008р. № 23/301

відповідача-2:                                                       не з’явився

прокурора:                                                           Кудінов Ю.М.

розглянувшикасаційні скарги                      Спеціалізованої державної податкової інспекції по

                                                                              роботі з великими платниками податків  

                                                                               у м. Дніпропетровську

та                                                                           Прокуратури Дніпропетровської області

на постанову                                                       Господарського суду Дніпропетровської області

від                                                                          30.11.2007р.

та ухвалу                                                               Дніпропетровського апеляційного

                                                                                господарського суду

від                                                                           14.05.2007р.

у справі                                                                   № А23/301

за позовом                                                             Спеціалізованої державної податкової інспекції по

                                                                                роботі з великими платниками податків 

                                                                                 у м. Дніпропетровську

до                                                                             1. Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  компанії «Ресурс»

                                                                                 2. Приватного підприємства «Тумус»

за участю                                                               Прокуратури Дніпропетровської області

про                                                                           визнання господарського зобов’язання недійсним

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (надалі – позивач, СДПІ по РВПП у м. Дніпропетровську) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Ресурс» (надалі- -відповідач-1, ТОВ компанія «Ресурс») та Приватного підприємства «Тумус» (надалі – відповідач-2, ПП «Тумус») про визнання господарського зобов’язання недійсним з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. (судова колегія у складі: головуючий суддя  - Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Кожан М.П.), яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № А23/301 (судова колегія у складі: головуючий суддя – Кузнєцова І.Л., судді: Чимбар Л.О., Швець В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем докази не є достатніми та не свідчать про спрямованість укладених відповідачами договорів купівлі-продажу на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства в силу нормативного припису ст. 207 ГК України.

СДПІ по РВПП у м. Дніпропетровську, не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалені у справі № А 23/301 судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Прокуратура Дніпропетровської області теж, не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалені у справі № А 23/301 судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач-1 та відповідач-2 заперечення надали до Вищого адміністративного суду України заперечення наподані у справі № А 23/301 касаційні скарги, в яких доводи останніх вважають необгрунтованими та просять залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Представник відповідача-2 у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В ході проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю «Компанія «Ресурс» - (акт перевірки від 21.08.06 №298-08-02/3-31076200/ДСК) встановлено, що 28.06.05 між відповідачем-1 (покупець), в особі директора Вінника А.В. та відповідачем-2 (постачальник), в особі директора Нехаєвої Н.Ю., укладено договір поставки товару № 200505 про поставку товару згідно специфікації (агломерат).

Відповідно до специфікацій №№ 1-9, які є невід'ємною частиною зазначеного договору, відповідач-2 зобов'язувався поставити і передати у власність відповідачу-1 агломерат Ре-51,5% умови поставки FСА ст. Допоміжна Придніпровської залізниці, отримувачі товару «Донецьксталь» металургійний завод, ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».

На виконання умов договору відповідачем-2 в період з липня 2005р. по січень 2006р. здійснена поставка товару за вказаними реквізитами на загальну суму 230 508 775,88 грн., що підтверджено рахунками-фактурами, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Відправником товару є ВАТ «Суха балка».

Оплата за товар здійснена відповідачем-1 в повному обсязі в сумі 230 508 775,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача-1, прокурора, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги СДПІ по РВПП у м. Дніпропетровську та Прокуратури Дніпропетровської області підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи СДПІ по РВПП у м. Дніпропетровську, заявлено позов про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, на підставі ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для закриття провадження щодо даної частини позовних вимог з наступних мотивів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що, порушує публічний порядок а отже, нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

В свою чергу, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1.1 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державною бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі в частині позовних вимог СДПІ по РВПП у м. Дніпропетровську про визнання укладених відповідачами договорів купівлі-продажу недійсними, в порядку, передбаченому ст. 207 ГК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення в дохід держави грошових коштів у розмірі 227912221,00грн., отриманих за оскаржуваними господарськими зобов’язаннями, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

З даного приводу судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома є сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків передбачених п. 1 ст. 208 ГК України, оскільки позивачем не доведено направленість оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На підставі викладеного судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до відповідача-1 та відповідача-2 санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків та Прокуратури Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № А23/301 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі № А23/301 в частині відмови у задоволенні вимог про визнання господарського зобов’язання недійсним скасувати із закриттям провадження у справі.

В решті постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. у справі №А23/301 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                            Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                                      Брайко А.І.

                                                                                                                                Голубєва Г.К.

                                                                                                                                Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                                Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                                   Ликова В.Б.