Ухвала суду № 27336028, 01.11.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0313/371/2012 Головуючий у 1 інстанції:Свистун О.М. Провадження № 22-ц/0390/1744/2012 Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів -Федонюк С.Ю., Подолюка В.А.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю:

представника позивача -ОСОБА_1,

відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі по тексту -ПАТ "Державний ощадний банк України") до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договорів поруки недійсними, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Під час розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали зустрічні позови до позивача про визнання договорів поруки недійсними.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України 17497 грн. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю.

Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Державний ощадний банк України»про визнання договорів поруки недійсними задоволено.

Визнано недійсними укладені між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договори поруки від 02 квітня 2008 року №№1578; 1579.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ "Державний ощадний банк України" вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовів відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №878 згідно умов якого останній було надано кредит на суму 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 24% річних, з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж числа між ПАТ "Державний ощадний банк України" та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки №1578 та №1579.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Як встановлено ст. 547 цього ж Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань вчиняється у письмовій формі.

Отже, при укладенні договору поруки особа, яка поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку повинна особисто укласти в письмовій формі даний договір.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 6/23 від 06.07.2012 року по матеріалах цивільної справи № 0313/371/2012 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2008 року підписи в графі «підпис поручителя»на лицьовій стороні та два підписи у двох графах «поручитель»від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зворотній стороні документів «Договір поруки від 02.04.2008 №1578»та «Договір поруки від 02.04.2008 №1578»виконані не громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, а іншою особою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічних позовів, оскільки було встановлено, що відповідачі не підписували договорів поруки, а отже не мали волевиявлення відповідати солідарно з боржником за виконання ним своїх зобов'язань.

Покликання в апеляційній скарзі на ту обставину, що висновок експерта є не допустимим доказам по справі, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою з'ясування належності підписів, які міститься у договорах поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва , техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки експертиза була призначена, виконана та її результати досліджені судом у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку, то, відповідно, твердження позивача про недопустимість даного доказу не є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки фактично зводяться до одностороннього тлумачення позивачем регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд надав належну юридичну оцінку у їх сукупності.

Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення, оскільки воно постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 60, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду від 13 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: