Постанова № 27323590, 01.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.Справа № 5017/1935/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Беляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженням в.о. голови суду № 650 від 04.09.12 р., №789 від 10.10.12 р., голови суду №876 від 31.10.2012р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ПрАТ "ПРОСТО-страхування" -Шевельов І.О. -по довіреності;

від ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" -Гидирим О.О. -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"на рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2012 року

по справі № 5017/1935/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

до Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС"

про стягнення 90324,96грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 01.11.12 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

02.07.2012р. Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі за текстом -позивач, ПрАТ "Просто-страхування") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС" (далі за текстом -відповідач, ПАТ „Північтранс") про стягнення 90324,96грн. різниці між сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ " Просто-страхування" зазначає, що 04.02.2008р. між ПрАТ „Просто-страхування" та Ямчуком Д.Г. було укладено договір страхування №АТК 138423 майнових інтересів власника автомобіля „Mitsubishi", реєстраційний №ВН0555ВО. 21.05.2008р. по проспекту Добровольського в м.Одесі відбулась дорожньо- транспортна пригода між автобусом „ПАЗ", реєстраційний номер ВН1321АА, що належить ПАТ „Північтранс", під керуванням Настенко В.О., автомобілем „Ford" реєстраційний номер АА8415ВІ під керуванням Хоменчука О.А. та автомобілем „Mitsubishi" реєстраційний номер ВН0555ВО під керуванням Ямчука Д.Г. Вищевказана ДТП сталась з вини водія Настенко В.О., внаслідок її був пошкоджений автомобіль „Mitsubishi", загальна вартість відновлювального ремонту становить 114764,96грн. Дана сума була виплачена позивачем Ямчуку Д.Г. Оскільки цивільно-правова відповідальність Настенко В.О. була застрахована ПрАТ „Міська страхова компанія" (надалі -ПрАТ „МСК") з лімітом 25500грн. з франшизою 510грн, остання відшкодувала ПрАТ „Просто-страхування" 24990грн.. Так як Настенко В.О. на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ „Північтранс", то відповідно до ст.993, ч.2 ст.1187, ст.ст.1191,1194 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу 90324,96грн. -різницю між 115314,96грн та 24990грн. (різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою)

18.07.2012р. відповідач надав до суду заперечення на позов, які фактично є заявою про застосування до позовних вимог ПрАТ „Просто-страхування " наслідків спливу позовної давності на підставі ч.3,4ст.267 ЦК України. ПАТ „Північтранс" просило відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що страхове відшкодування страховиком вигодонабувачу здійснено 02.07.2008 року та 18.08.2008 року. Останній платіж проведено банком 28.08.2008р. а тому трирічний строк позовної давності закінчився 28.09.2011р., відтак у задоволенні позову слід відмовити.

04.08.2012р. ПрАТ „Просто-страхування " надало суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просило суд стягнути з відповідача на його користь 89774,96грн., оскільки грошові кошти в розмірі 550грн. за транспортування пошкодженого в наслідок ДТП автомобілю „Mitsubishi" були сплачені Ямчуку Д.Г. двічі.

03.09.2012р. позивач подав до суду заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності, в яких просив визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та відновити пропущений строк з посиланням на те, що ПрАТ „Просто-страхування" 29.08.2011р. звернулось до суду з позовом до одного з боржників - АТ „Міська страхова компанія" про стягнення 25500грн., тобто в межах трирічного строку. Відповідно ж до ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання строк позовної давності починається заново.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі з огляду те, що відповідач до прийняття рішення у справі заявив про застосування строку позовної давності, а тому заявлена ПрАТ „Просто-страхування" позовна вимога про стягнення 89774,96грн. задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПрАТ „Просто-страхування" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.09.2012р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить ті самі підстави, які викладені в позовній заяві та запереченнях проти заяви про застосування позовної давності, а також те, що відповідачем факт права власності на автобус „ПАЗ" не заперечувався, як і не заперечувалася наявність трудових відносин з Настенко В.О. ПрАТ „Просто-страхування" звернулось до суду з позовом до відповідача, як до власника вищезазначеного автобуса, а також в окремому провадженні звернулось до суду з позовом до ПрАТ „МСК", а тому, на думку скаржника, у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України звернення до суду з позовом до ПрАТ „МСК" є підставою для переривання строку позовної давності по справі за позовом до ПАТ „Північтранс". Дані обставини мають вагоме значення для вирішення справи, однак їх з'ясування було залишено поза увагою суду першої інстанції і, як наслідок прийнято рішення із порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. апеляційну скаргу ПрАТ „Просто-страхування" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

В засіданні апеляційного господарського суду представник ПрАТ „Просто-страхування" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ПАТ „Північтранс" проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 04.02.2008р. між ЗАТ "Просто-страхування" (наразі - ПрАТ" Просто-страхування") та Ямчуком Д.Г. було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів - поліс №АТК 138423 від 04.02.08р. страхування майнових інтересів власника автомобіля "MITSUBISHI", реєстраційний номер ВН 0555 ВО.

21.08.2008р. по пр-ту Добровольського у м.Одесі сталася дорожньо транспортна пригода, за участю автомобілів: автобуса "ПАЗ" реєстраційний номер ВН 1321 АА, під керуванням Настенко Василя Олександровича, "Ford" реєстраційний номер АА 8415 ВІ, під керуванням Хоменчук Олексієм Анатолійовичем, та застрахованим автомобілем "Mitsubishi", реєстраційний номер ВН 0555 ВО, під керуванням Ямчука Дмитра Геннадійовича.

Вищезазначена ДТП сталася з вини водія Настенко В.О., що підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 24.06.2008р. по справі №3-23241/08. Перебування Настенко В.О. у трудових правовідносинах з ПАТ „Північтранс" останнім не заперечується та підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №35/17-3525-2011 від 24.05.2012р.

Також відповідачем не заперечується, що ПАТ „Північтранс" є власником автобуса ПАЗ-32051.

Вартість відновлюваного ремонту автомобілю „Mitsubishi" відповідно до розрахунку страхового відшкодування №11354 від 24.06.2008р. становить 114764,96грн.; дана сума була сплачена позивачем Ямчуку Д.Г., що підтверджується копіями платіжних доручень №13666 від 02.07.2008р., на суму 94562,30грн. та №17879 від 18.08.2008р. на суму 20752,66грн. (включаючи вартість транспортування -550грн).

Так як цивільна-правова відповідальність ПАТ „Північтранс" (колишнє - ВАТ) була застрахована ПрАТ „МСК" на суму 25000грн, франшиза - 510грн., у вересні 2011р. ПрАТ „Просто-страхування" звернулось до господарського суду Одеської області з позовної заявою до ПрАТ „МСК" про стягнення вищезазначеної суми. Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2011р. у справі №35/17-3525-2011 у задоволенні позову відмовлено; постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ „Міська страхова компанія" на користь ПрАТ „Просто-страхування" 24990грн. -затрати по виплаті страхового відшкодування.

На час скоєння ДТП (21.05.2008р.) Настенко В.О. перебував у трудових відносинах з ПАТ „Північтранс". Дана обставина визнана відповідачем.

Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ПрАТ „Просто-страхування" звернулось до суду з позовом про відшкодування 89774,96грн. на законних підставах та до належного відповідача по справі.

Проте, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у справі до прийняття рішення заявлено про застосування позовної давності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки відповідач до прийняття рішення у справі заявив про застосування позовної давності, то заявлена ПрАТ „Просто-страхування" позовна вимога про стягнення 89774,96 гривень задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування сплачене позивачем потерпілому (Ямчуку Д.Г.) двома платежами -від 02.07.2008р. та від 18.08.2008р. (проведено Банком 28.08.2008р.). Отже перебіг позовної давності за стягненням страхового відшкодування в порядку регресу на суму різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою розпочався саме від 28.08.2011р. відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України.

Таким чином, трирічний строк позовної давності для звернення ПрАТ „Просто-страхування" до суду з позовом до ПАТ „Північтранс" закінчився 28.08.2011р. та підстав для його поновлення судом у зв'язку з поважністю причин пропуску строку не вбачається.

Позивач звернувся до суду з позовом 02.07.2012р., тобто з пропуском встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку, оскільки в даному випадку перебіг позовної давності почався відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України від дати сплати позивачем страхового відшкодування Ямчуку Д.Г. в повному розмірі.

Цією нормою встановлено, що перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.

Позивач не заперечує проти того, що строк позовної давності в даному спорі розпочав перебіг з 29.08.2008р., проте вважає та наполягає на цій позиції в апеляційній скарзі, що цей строк переривається відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України у зв'язку з пред'явленням позову до одного з боржників АТ „Міська страхова компанія".

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

На думку колегії суддів, позивач невірно тлумачить та розуміє положення ч.2 ст.264 ЦК України, оскільки її нормативний зміст полягає в тому, що учиненням позову до одного з кількох боржників переривається позовна давність щодо заявлення вимог, якщо предметом позову є частина вимоги (боргу), право на яку має позивач. Тільки у цьому випадку перебіг позовної давності щодо вимоги, право на яку має позивач та яка може бути пред'явлена до кількох боржників, переривається у зв'язку з пред'явленням позову до одного з кількох боржників на частину такої вимоги. Тобто у позивача залишається право пред'явити позов до інших боржників на решту вимоги (боргу) у зв'язку із перериванням позовної давності.

Вчинивши позов до ПрАТ „Міська страхова компанія", позивач повністю реалізував право пред'явити позовні вимоги щодо цього боржника та у повному розмірі суми, яка підлягала відшкодуванню за ст.27 ЗУ „Про страхування", інших боржників за цією вимогою не залишилось, а ПАТ "Північтранс" є боржником в правовідносинах, що виникли з інших правових підстав.

Відтак, підстави для висновку про переривання позовної давності за ч.2 ст.264 ЦК України відсутні.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції на законних підставах відмовив позивачу у задоволенні позову у зв'язку із спливом трирічного строку позовної давності до пред'явлення позову.

Разом з цим, помилковою є відмова у позові з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, як то зазначено у мотивувальній частині рішення, оскільки, по-перше, підстав для такого висновку не вбачається, по-друге, недоведеність позовних вимог виключає правомірність відмови в них у зв'язку із спливом позовної давності: адже тільки за умови визнання судом, що право позивача є порушеним, може бути застосована позовна давність до відповідних позовних вимог та суд відмовляє у захисті порушеного права у зв'язку із спливом позовної давності згідно ч.4 ст.267 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу ПрАТ „Просто-страхування" -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.11.2012р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.