Постанова № 27323585, 31.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 № 5011-61/8460-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Скрипка І.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача - Зюнькіна В. В., Олійник Я. А.,

від відповідача - Левченко О. В., Белоусов П. І., Філатов О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю "Пріоритет Інтернешнл" №1709/1-1 від 17.09.2012

на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2012

у справі №5011-61/8460-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Інтернешнл", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", м. Київ

про стягнення 42210460грн.46коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2012 (суддя Івченко А.М.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Пріоритет Інтернешнл" про стягнення з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" 40981029грн.57коп. штрафу за розміщення несанкціонованої реклами у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 (п. 7.3 договору) та 1229430грн.89коп. вартості збитків, в зв'язку з відмовою студії розміщувати рекламу протягом спірного періоду. Суд дійшов висновку, що у спірний період між сторонами не були узгоджені окремі істотні умови договору (умови розміщення, обсяг рекламних послуг, вартість розміщення, річний бюджет на 2009 рік, прогноз розцінки на розміщення реклами) тому відсутні правові підстави для спірного стягнення. Що стосується стягнення збитків, то позивач їх визначав без врахування фактичних валових доходів відповідача, без наявності реальних рекламодавців та звернення позивача про розміщення конкретної реклами, не навів повного складу правопорушення (протиправна поведінка, негативний результат такої поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою та збитками, вина правопорушника). Крім того, судом зазначено, що заявлені вимоги подано з пропуском строку позовної давності, оскільки про своє, начеб-то, порушене право позивач міг дізнатися в період з 01.01.2009 по 23.03.2009, отже строк звернення з позовними вимогами закінчився 23.03.2010.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що розрахунок штрафу повністю відповідає умовам договору, оскільки базується на єдиному вірному розумінні відповідного положення договору. На думку скаржника, відмова суду в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу з мотиву недоведеності є порушенням ст. ст. 32, 38 ГПК України, оскільки судом не задоволено клопотання позивача про витребування доказів у студії, а також в зв'язку з тим, що студія взагалі не визначилась з власною позицією щодо розміщення несанкціонованої реклами. Також, на думку позивача, строк позовної давності щодо штрафу почав свій перебіг 20.06.2011, тобто після пред'явлення претензії про його сплату та спливу строку для його сплати. Крім того, позивач стверджує, що вжив всіх можливих заходів для реального одержання доходів у спірний період, але не зміг їх отримати внаслідок порушення студією зобов'язань за договором користування послугами позивача. Строк позовної давності щодо збитків почав свій перебіг після 14.07.2011, тобто після того, як він дізнався про отримання студією доходів від розміщення спонсорської реклами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що висновок суду про відмову в стягненні з студії штрафу за розміщення несанкціонованої політичної та соціальної реклами є правильним та відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування вимоги про стягнення штрафу в розмірі 40981029грн.57коп., а його розрахунок з застосуванням фактичних валових доходів студії суперечить положенням договору. Також, позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність реальної можливості отримати у зв'язку з виконанням положень договору протягом періоду з 01.01.2009 по 23.03.2009 прибутків у розмірі 1229430грн.89коп. Крім того, вважає відповідач вірними висновки суду про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Апеляційним господарським судом відмовлено в задоволенні клопотань позивача, поданих в судове засідання апеляційної інстанції, через відділ документального забезпечення суду, про витребування доказів в зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги та перевірки рішення першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

30.11.2006 між ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"(відповідач-телекомпанія) та ТОВ "Відео Інтернешнл-Пріорітет"(позивач-агенство) укладено договір-СП, який регулює відносини сторін, пов'язані з телевізійною трансляцією (розміщенням) в ефірі телеканалу політичної та спонсорської реклами (п. 2.1.).

Відповідно до п. 3.2.1. договору агентство здійснює пошук потенційних рекламодавців для розміщення в ефірі телеканалу спонсорської та політичної реклами, оформлює та направляє від свого імені третім особами комерційні пропозиції про укладання договорів про рекламу, проводить переддоговірні переговори з третіми особами з приводу укладання договорів про рекламу, розробляє та подає на затвердження телекомпанії розцінки на розміщення політичної реклами та спонсорської реклами, складає графіки розміщення у відповідності із перспективною ефірною і рекламною сітками.

Пунктом 2.4 договору передбачено, вартість послуг агентства погоджується сторонами щомісячно в відповідних додатках до договору.

Згідно з п. 4.1. договору щомісячна вартість послуг агентства, що надаються за цим договором, визначається в національній валюті України і складає 6 % (шість відсотків) від фактичних валових доходів телекомпанії.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку розміщення несанкціонованої реклами в ефірі телеканалу, телекомпанія сплачує агентству штраф у подвійному розмірі вартості розміщення такої реклами, за кожний вихід несанкціонованої реклами, якщо агентство направить телекомпанії претензію рекомендованим листом. Якщо агентство письмово не буде вимагати сплати штрафу, то штраф не нараховується та не сплачується.

Несанкціонована реклама (ст. 1 договору) -реклама, розміщена телекомпанією в ефірі телеканалу самостійно, без залучення агентства, крім випадків, коли таке залучення не вимагається у відповідності до цього договору.

Згідно з п. 10.4., договір може бути розірваний достроково, в т.ч. (п. 10.4.2.) за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому сторона ініціатор дострокового розірвання договору не пізніше, ніж за 90 (дев'яносто) днів до передбачуваної дати його розірвання зобов'язана направити іншій стороні відповідне письмове повідомлення. Належна форма для відправлення такого повідомлення є рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення. При цьому, сторона-ініціатор дострокового розірвання договору зобов'язана протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати розірвання виплатити іншій стороні відступне в розмірі, рівному 6 % від суми середньомісячної вартості розміщення, розрахованої за останні 6 (шість) місяців та помноженою на шість. Розрахунок відступного здійснюється в національній валюті України.

24.12.2008 відповідач направив на адресу позивача лист, відповідно до якого заявив про розірвання договору на підставі п. 10.4.2. договору з 24.03.2009 та висловив намір сплатити суму відступного.

26.12.2008 відповідач направив на адресу позивача лист № 96, в якому повідомив про заборону з 01.01.2009 підтримувати відносини із потенційними рекламодавцями з питань продажу рекламного часу відповідачу.

Протягом грудня 2008 року посадові особи відповідача зробили ряд повідомлень у ЗМІ про відмову від співпраці із позивачем та висловили пропозиції рекламодавцям укладати договори про розміщення реклами безпосередньо з відповідачем.

01.06.2009 відповідач надіслав листа на адресу позивача, в якому в тому числі навів пояснення щодо розрахунку суми відступного та повідомив, що вартість розміщення протягом періоду з 01.01.2009 по 23.03.2009 дорівнює нулю.

02.06.2009 відповідач сплатив позивачу суму відступних в розмірі 869 850 грн. 79 коп., що не заперечується позивачем.

14.06.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою щодо сплати штрафу та збитків в розмірі 47 814 569 грн. 61 коп., яка відповідачем виконана не була.

В зв'язку з неотриманням відповіді на претензію та несплатою відповідачем штрафу та збитків, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 42 210 460 грн. 46 коп., з яких 40 981 029 грн. 57 коп. сума штрафу за розміщення несанкціонованої реклами на телеканалі у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 та 1 229 430 грн. 89 коп. завдані позивачу збитки в зв'язку із відмовою розміщувати рекламу в період з 01.01.2009 по 23.03.2009.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно з ч. 1 CT. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет та умови, що є істотними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною третьою ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину приймаються до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового оборогу, подальша поведінка сторін тощо.

Як вбачається з вищевикладеного позивач вважає, що реклама розміщена відповідачем на телеканалі протягом період з 01.01.2009 року по 23.03.2009 року є несанкціонованою, а тому відповідач повинен сплатити на його користь 40 981 029 грн. 57 коп. штрафу (подвійний розмір вартості розміщення реклами п. 7.3 договору).

Розрахунок штрафу здійснено позивачем з застосуванням фактичних валових доходів студії у вказаний період, які на думку позивача дорівнюють вартості розміщення, оскільки розцінки позивача не застосувались в зв'язку з відмовою студії користуватись послугами позивача з 01.01.2009.

Проте, згідно із положеннями договору для розрахунку штрафу за несанкціоновану рекламу має використовуватись розмір вартості розміщення такої реклами із застосуванням розцінок на розміщення відповідного виду реклами, а не показники фактичних валових доходів студії, як розраховано позивачем у своєму позові.

Враховуючи, що сторонами були узгоджені умови договору про надання послуг із розміщення реклами на період до 31.12.2008, а необхідні додатки до договору не були погоджені та підписані сторонами у порядку, передбаченому п. п. 2.4, 4.2 договору, то починаючи з 01.01.2009 у позивача був відсутній обов'язок надавати послуги за договором, а відтак і право вимагати у відповідача оплати таких послуг щодо розміщення реклами за договором на телеканалі, а у відповідача відсутній обов'язок оплати послуг позивача.

Крім того, у відповідача з 01.01.2009 по 23.03.2009 року було зобов'язання не допускати розміщення реклами, наданої третіми особами, тому підстави для стягнення з відповідача штрафу за розміщення несанкціонованої реклами у розмірі, розрахованому позивачем, відсутні, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач дійсно за період з 01.01.2009 по 23.03.2009 здійснював розміщення несанкціонованої реклами в контексті п. 7.3 договору.

Зокрема, судом першої інстанції зазначено, і з таким висновком погоджується апеляційний господарський суд, що не може бути таким доказом, зокрема, копія апостильованого витягу з протоколу допиту 14.07.2010 свідка - генерального директора позивача Любов Лісовської, яка була допитана у якості свідка під час судового слухання в Лондонському міжнародному арбітражному суді, під час якого представник "Сі Ем І Медіа Ентерпрайзес Би.Ви." повідомив, що відповідач здійснював розміщення реклами самостійно, оскільки позивачем не зазначено як обставин, згідно яких докази досліджені в межах іншої справи з іншими сторонами мають значення для даної справи, так і належних доказів, з яких би вбачалось, що Любов Лісовська підтвердила факт розміщення несанкціонованої реклами відповідачем, оскільки з протоколу допиту вбачається, що він не містить будь-якої відповіді на питання у стверджувальній формі, а містить лише припущення.

Розрахунок позивачем штрафу за несанкціоновану рекламу із застосуванням розцінок на розміщення реклами, щодо яких сторони не досягли згоди, суперечить положенням договору, отже суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо надання рекламних послуг у період з 01.01.2009 року до 24.03.2009 року, позивач нарахував відповідачу збитки передбачені ч. 1 ст. 623 ЦК України. Збитки позивача полягають у втрачених доходах у вигляді вартості його послуг, на які він міг би розраховувати, якщо би він продовжував надавати послуги відповідачу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009, а саме, позивач міг би розраховувати на 6 % від фактичних валових доходів відповідача за вказаний період.

Відповідно до розрахунку позивача відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді неодержаних доходів у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст.611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, такого як: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач обґрунтовуючи підстави для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки.

Також, позивач не надав жодних документів, які свідчили б про наявність у нього реальної можливості отримати прибутки у зазначеному вище розмірі і про неотримання таких прибутків саме з вини відповідача. Зокрема, позивачем не надано жодного договору чи попереднього договору, які б свідчили про наявність чи виникнення у майбутньому зобов'язань рекламодавців розміщувати рекламу на телеканалі 1+1, тобто про реальну можливість отримання позивачем прибутку від розміщення зазначеної реклами.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував заявлену ним вимогу про стягнення упущеної вигоди у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп. та не надав відповідних та достатніх доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена позовна вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо застосування до вимог про стягнення штрафу та збитків строків позовної давності, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки підставою для пред'явлення позивачем вимог про стягнення штрафу є трансляція реклами на загальнонаціональному телеканалі протягом періоду з 01.01.2009 року по 23.03.2009 року, позивач міг довідатися про своє порушене право протягом зазначеного вище періоду.

За таких обставин, перебіг позовної давності почався з 24.03.2009 року та сплинув -24.03.2010 року.

Викладені представником відповідача заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2012 у справі №5011-61/8460-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Інтернешнл" - без задоволення.

2. Справу № 5011-61/8460-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Скрипка І.М.