Постанова № 27323578, 06.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

06.11.12 Справа № 5008/894/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття»

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р.

у справі № 5008/894/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області

до публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород

про стягнення суми 550000,00 грн. зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення № 11 від 21.10.2011р.,

з участю представників :

від скаржника -Стадник А.Л. - представник

від позивача -Лапка І.С. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. у справі № 5008/894/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області до публічного акціонерного товариства «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород про стягнення суми 550000,00 грн. зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення № 11 від 21.10.2011р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 550000,00 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою відповідач -публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки жодних підтверджень ухилення відповідача від погашення наявної заборгованості позивач суду не надав, а посилання останнього на план розвитку готелю за станом на березень місяць чи на важке фінансове становище не можуть розглядатись, на думку скаржника, як наміри ухилення від погашення заборгованості. Крім того, як зазначає скаржник, відповідач має розрахункові рахунки позивача, які є вже недійсними, і відповідно намагання перерахувати відповідачем грошові кошти позивачу є безрезультатними.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород про стягнення суми 550000грн. зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення №11 від 21.10.2011р..

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. порушено провадження у справі №5008/894/2012 та призначено справу до розгляду на 24.10.2012р.

В позовній заяві позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать публічному акціонерному товариству Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород, які обліковуються на рахунках в банківських або в інших кредитно-фінансових установах в межах суми заявлених позовних вимог.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у позивача є достатні підстави вважати, що грошові кошти, які відповідач отримав від позивача та які на момент пред'явлення позову перебувають у відповідача, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, оскільки розмір вимог є значним, з наявної у вільному доступі інформації діяльності відповідача вбачається його важкий фінансовий стан, а інвестиційний план відновлення діяльності відповідача не передбачає чітких строків та порядку погашення боргових зобов'язань відповідача. Крім того, позивач вказує на те, що за інформацією, яка міститься у загальному доступі, відповідачем взагалі не вчиняються дії, що були б спрямовані хоча б на часткове повернення коштів, отриманих від позивача.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову -це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини, на які посилається позивач в її обґрунтування, суд дійшов вірного висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим за потрібне слід вжити заходів до забезпечення позову з урахуванням наступного.

Так, позов, згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, заяви від 09.10.2012 про вжиття заходів до забезпечення позову, беручи до уваги, що заявлена ТОВ „Транскарпатбуд" до стягнення з відповідача сума є значною (550000грн.), публічне акціонерне товариство Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород не вчиняє дій з погашення заборгованості, проводиться витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, термін прострочення виконання зобов'язання є тривалим, господарський суд Закарпатської області дійшов підставного висновку про те, що: обґрунтованим є припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог; невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову; наразі, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 550000грн. є адекватним, співвідноситься з предметом і ціною позову, а тому зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Оскільки предметом розгляду даної справи є грошові кошти, а також заважаючи на те, що позивачем підтверджено ухилення від виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, суд підставно визнав вимогу позивача про накладення арешту на грошові кошти боржника обґрунтованою.

При цьому, суд врахував, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

При цьому суд також врахував, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат передбачено чинним законодавством (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

На підставі зазначеного, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, у розмірі ціни позову у даній справі не може призвести до припинення його господарської діяльності.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. у справі № 5008/894/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «07»листопада 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.