Постанова № 27323575, 07.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5023/3632/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю прокурора- Шарапової І.В. ( посвідчення № 009031 від 12.10.2012 р.),

за участю представників сторін:

1-го позивача -не з*явився,

2-го позивача -представник Счастлива Я.О. за довіреністю № 38-1867 від 28.05.2010 р.,

відповідача -ФОП ОСОБА_2 -особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, ( вх. 3114Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. у справі №5023/3632/12,

за позовом - прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, та в особі Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення 6 528,72 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі»6528,72 грн. основного боргу та на користь держбюджету України 1 609,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що, по-перше, відповідач не був належним чином повідомлений судом про порушення провадження у даній справі та про розгляд справи, також відповідач не отримував від суду ніяких ухвал або інших документів по справі, та в результаті цього був позбавлений права бути присутнім при розгляді справи, захищатися у суді та надати суду відповідний відзив на позов. Не отримав відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення і рішення суду.

Також, суд не звернув увагу на те, що пунктом 8.2 договору про постачання теплової енергії № 369 від 01.03.2002 року, укладеного між відповідачем та КП «ХТМ», для врегулювання спорів сторони застосовують претензійний порядок, на що позивач не надав суду доказів (до позовної заяви) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, чим порушив п.1 ст. 57 ГПК України.

Відносно неповного з*ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, апелянт вказує на те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом не взято до уваги, що відповідно до п.п.1.1 та 1.3 додатку № 3 до договору енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі: письмового звернення споживача про припинення теплопостачання при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів; відсутності протягом 10 (десяти) днів оплати теплової енергії у встановлені договором терміни. Також, не взято до уваги, пункт 6.3 договору, згідно з яким відповідач як споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Отже, оскільки відповідач не здійснював попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, то можливо вважати, що відповідач не робив заявку на наступний розрахунковий період необхідного обсягу теплової енергії, а КП «ХТМ»повинно було відповідно до пункту 4.1.4 договору та додатку № 3 до договору обмежити або повністю припинити постачання теплової енергії.

Апелянт вказує, що своїми заявами, а саме: ( вх. № 5820 від 24.12.2008 р., №185 від 19.01.2009 р., № 656 від 11.02.2009 р.,№ 1416 від 27.03.2009 р.) він звертався з проханням до КП «ХТМ»про не нарахування плати за теплопостачання, якою не було можливості користуватись; про відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у зв'язку з невиконанням КП «ХТМ»взятих на себе договірних обов'язків, а саме, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів. Проте, КП «ХТМ»не було прийнято будь-яких заходів.

Окрім того, доказом невиконання КП «ХТМ»своїх договірних зобов'язань з постачання обсягів теплової енергії є акт, складений КП «ХТМ»від 24.11.2009 року, яким встановлено, що по АДРЕСА_3 кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить відповідачу, не працюють опалювальні пристрої.

Щодо припинення дії договору № 369 від 01.03.2002 року скаржник повідомляє, що у відповідності до п.10.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року. Пунктом 10.4 договору встановлено, що даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. 24.09.2012 року та 26.10.2012 року відповідач надав до КП «ХТМ»заяву про припинення договору № 369 від 01.03.2002 року, про постачання теплової енергії, тому скаржник вважає, що спірний договір припинено з 31.12.2010 року. З цього часу на адресу відповідача від КП «ХТМ»не надходило жодного рахунка за спожиту енергію та жодного акту на відпуск - отримання теплової енергії.

Другий позивач -КП «ХТМ»надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 року по справі № 5023/3632/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, вважаючи доводи ФОП ОСОБА_2 безпідставними.

У судове засідання 1-позивач не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк.

Сторони не заперечують проти слухання справи у відсутності представника 1-го позивача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У серпні 2012 року прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 6 528,37 грн. заборгованості за неналежне виконання договірних обов'язків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2012 року прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду на 03. 09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2012 року, у зв'язку з неявкою першого позивача та відповідача та за відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також, що сторони не виконали вимоги попередньої ухвали, розгляд справи відкладено на 17.09.2012 року.

17.09.2012 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення Харківської міської ради та відповідача про час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у судові засідання не з*являлися, витребувані судом документи не подавали, не повідомили суд про причини своєї неявки.

Стосовно посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений судом про порушення провадження у даній справі та про розгляд справи, не отримував від суду ніяких ухвал або інших документів по справі та в результаті цього був позбавлений права бути присутнім при розгляді справи, захищатися у суді та надати суду відповідний відзив на позов, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Закону України № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», розділу ХІІ Прикінцеві положення частин 3.3 п.14 «ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонам інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином».

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якій зазначено, що місцезнаходженням ФОП ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1, тоді як у позовній заяві було зазначено АДРЕСА_2.

Позовну заяву та додані до неї документи прокурором було направлено на адресу: АДРЕСА_2, про що свідчить поштова квитанція та поштовий опис вкладення у цінний лист ( а.с.7-8). Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2012 про порушення провадження у даній справі також було направлено відповідачу 14.08.2012 року на адресу АДРЕСА_2.

03.09.2012 року до господарського суду Харківської області звернувся другий відповідач з листом № 870/юр від 31.08.2012 р. ( а.с. 37), в якому надав докази надсилання позовної заяви та доданих до неї документів за належною адресою, а саме: АДРЕСА_1 ( а.с. 38-39). Ухвалу господарського суду від 03.09.2012 року судом направлено відповідачу 05.09.2012 року за адресою: АДРЕСА_1, яка повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд належним чином повідомив відповідача про вчинення ним певних процесуальних дій.

Така позиція узгоджується з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008 рок № 01-8/482, яким зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України № №75 ( з подальшими змінами), перший належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з*ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»( пункт 4), від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»( пункт 23). У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що надіслана на адресу апелянта :

АДРЕСА_1 ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження на також повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Щодо суті спору колегія суддів встановила наступне.

01.03.2002 між КП «Харківські теплові мережі»та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 369 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація ( КП «ХТМ»узяла на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.3 договору відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує КП «ХТМ»попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.10.1 вищезазначеного договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року.

Пунктом 10.4 даного договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, КП «Харківські теплові мережі»здійснювало постачання теплової енергії відповідачу на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2011-2012р. р. та згідно вказаного договору у приміщення за адресою: АДРЕСА_3, яке займає відповідач на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 440 від 24.03.2000 року.

Факт користування тепловою енергією підтверджується актом на включення опалення у опалювальному сезоні 2011-2012 р.р. та актом на відключення опалення до нежитлових приміщень відповідача за адресою: АДРЕСА_3. Зазначені акти підписані та скріплені печатками представників позивача та балансоутримувачем будинку, в якому розташоване приміщення відповідача.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі -продажу. Відповідно пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії -фізична особа, що є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Договір купівлі -продажу теплової енергії, на підставі якого КП «ХТМ»постачає теплову енергію споживачам (юридичним особам та фізичним особам -суб'єктам підприємницької діяльності), розроблений на підставі типового договору, затвердженого сумісним наказом міністерства енергетики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.1999 року № 307/262, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.1999 року за № 825/4118. У зв'язку зі скасуванням Міністерством юстиції України на підставі висновку від 07.11.2002 року № 7/20 рішення про державну реєстрацію Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом від 28.11.1999 року №307/262, Міністерство житлово -комунального господарства України рекомендувало усім теплопостачальним підприємствам до введення нового типового договору укладати тимчасові договори купівлі - продажу теплової енергії на підставі попереднього типового договору.

Відповідно до приписів п. 6.5 договору про постачання теплової енергії №369 від 01.03.2002 р. споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку -оплату.

Як видно з матеріалів справи, відповідачу за спожиту теплову енергію надсилалися рахунки ( а.с. 13-16), які останній не сплачував ( докази сплати суду не надав). Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Отже, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договори строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року утворилась заборгованість у сумі 6 528,72 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми права передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь 2-го позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на листи № 3672 від 24.09.2010 року, № 2976 від 24.09.2010 року, № 4942 від 26.10.2010 року як підставу припинення дії договору за умовами пункту 10.2 договору про постачання теплової енергії № 369, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач зазначеними листами просив розірвати дію договору з 31.12.2010 року та відключити систему опалення від мереж КП «ХТМ». Твердження відповідача про те, що строк дії договору про постачання теплової енергії № 369 від 01.03.2002 року був припинений є необґрунтованим, оскільки за текстом листів відповідачем висловлений намір розірвати договір в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «ХТМ»у відповідь на лист № 2976 від 24.09.2010 року, у виконання вимог статті 188 ГК України, своїм листом вих. № 42-3699 від 01.10.2010 року, а також листами № 23 від 07.02.2011 року, № 36/т-537 від 04.2009 року надало відповідачу роз'яснення щодо неможливості відключення системи опалення в окремо взятому приміщенні багатоповерхового будинку ( у виконання вимог «Порядку відключення окремих житлових будинків від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання», затвердженого Наказом № 4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово -комунального господарства України 22.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за № 1478/11758 зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань житлово -комунального господарства від 06.11.2007 року № 169).

З огляду на викладене, підстави вважати спірний договір розірваним відсутні.

Що стосується посилання апелянта на те, що другим позивачем не було досудово врегульовано спір, як це передбачено п.8.3 договору про постачання теплової енергії № 369 від 01.03.2002 року, колегія суддів вважає, що такі посилання спростовуються матеріалами справи, а саме: відповідачу надсилалися рахунки -фактури за кожний місяць окремо із супровідним листом №2242 від 28.05.2012 року, які містяться в матеріалах справи, а також повідомлення № 2241 від 28.05.2012 року про наявність заборгованості за відповідачем, надсилався акт -звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію, а також його було сповіщено про подання позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Твердження апелянта про те, що КП «ХТМ»не виконував свої договірні зобов'язання з постачання обсягів теплової енергії, посилаючись на акт, складений КП «ХТМ»від 24.11.2009 року, яким встановлено, що по АДРЕСА_3 кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить відповідачу не працюють опалювальні пристрої не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме КП «ХТМ»було проведено демонтаж системи опалення у спірному приміщенні. Із акту б/н від 24.11.2009 року щодо порядку здійснення контролю за режимами споживання теплової енергії представником енергопостачальної організації не вбачається, що система теплопостачання була демонтована, а вбачається, що у кабінеті, площею 12 кв.м, не працює опалювальний прибор, а у залі площею 40 кв.м опалювальні прибори працюють.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 року у справі № 5023/3632/12 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. у справі № 50233632/12 залишити без змін.

повний текст постанови складено 06.11.2012 р.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Л.М.Камишева

суддя В.С.Хачатрян