Постанова № 27323538, 05.11.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Справа № 5002-23/1200-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Фенько Т.П.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: закрите акціонерне товариство "Джурчі" -05.11.2012 р. Большакова Аріна Анатоліївна, дов. № 10/Д від 01.09.2012 р., 02.08.2012 р., 06.09.2012 р. не з'явився,

відповідача: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 05.11.2012 р. Сидоренко Антон Сергійович, дов. № 14-465 від 02.10.2012 р., 02.08.2012 р., 06.09.2012 р. не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 21 червня 2012 року у справі № 5002-23/1200-2012

за позовом закритого акціонерного товариства "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1, смт. Первомайське, Первомайський район, АРК, 96300, код ЄДРПОУ 30951066)

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 20077720)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 4931,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2012 року ЗАТ „Джурчі" на підставі ст.ст. 16, 203, 215-217 ЦК України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до НАК "Нафтогаз України" і просило визнати недійсним п. 4.2 договору № 02/11-ПД від 12.04.2011 р. купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами; застосувати передбачені ст. 216 ЦК України наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача кошти в сумі 4931,12 грн., що сплачені за транспортування природного газу, та стягнути понесені ним витрати -судовий збір в сумі 2682,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю п. 4.2 спірного договору в частині включення до ціни природного газу тарифу на його транспортування магістральними та розподільчими трубопроводами, що суперечить нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» безпідставно отримало кошти за транспортування у лютому-березні 2011 року природного газу в сумі 4931,12 грн. (т.1 а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог ЗАТ "Джурчі" посилається на Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", "Порядок забезпечення споживачів природним газом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. та "Порядку проведення розрахунків за природний газ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 247.

Рішенням господарського суду АР Крим від 21 червня 2012 року у справі № 5002-23/1200-2012 позовні вимоги ЗАТ „Джурчі" задоволено в повному об'ємі: визнано недійсним п. 4.2 договору купівлі-продажу природного газу № 02/11-ПД від 12.04.2011 р., яким встановлено, що до ціни газу, визначеної у п. 4.1 договору (2738,40 грн.), додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними газопроводами, який становить разом з ПДВ 280,80 грн., стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь ЗАТ "Джурчі" 4931,12 грн. грошових коштів, що сплачені за транспортування природного газу та судовий збір у сумі 2682,50 грн. (т.1 а.с. 86-91).

Рішення суду мотивоване тим, що включення тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами до п. 4.2 спірного договору купівлі-продажу природного газу є порушенням п.8 ст. 18 Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу".

В апеляційній скарзі НАК "Нафтогаз України" просить рішення суду скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що НАК "Нафтогаз України" несе відповідні витрати на забезпечення транспортування газу від кордонів Російської Федерації до комерційних вузлів, з яких позивач отримує природний газ за цінами, які менше, ніж граничні ціни, які встановлені НКРЕ, у зв'язку з чим ЗАТ „Джурчі" повинно компенсувати витрати відповідача (т.2 а.с. 4-11).

Ухвалою від 20.07.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів: Маслова З.Д., Градова О.Г., Фенько Т.П.

У зв'язку з відпустками суддів Фенько Т.П. та Градової О.Г., їх замінено на суддів Євдокімова І.В. та Проценко О.І. за розпорядженням заступника голови суду Латиніна О.А. від 06.09.2012 р.

У зв'язку з хворобою судді Проценко О.І., її замінено на суддю Фенько Т.П. за розпорядженням заступника голови суду Сотула В.В. від 05.11.2012 р.

Відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

У судовому засіданні 05.11.2012 р. представником ЗАТ «Джурчі»надано заперечення на апеляційну скаргу та заявлено клопотання про приведення у відповідність організаційно-правової форми позивача ЗАТ «Джурчі»на ТОВ «Джурчі». Судова колегія в порядку ст. 25 ГПК України здійснила заміну позивача з ЗАТ «Джурчі»на ТОВ «Джурчі», виходячи з наступного: згідно з новою редакцією статуту ТОВ „Джурчі" ІНН за ЄДРПОУ 30951066, зареєстрованого 31.08.2012 р. в Державному реєстрі юридичних осіб, ЗАТ „Джурчі" перетворено на ТОВ „Джурчі", яке є його правонаступником (п.1.1. статуту).

В засіданні суду представник НАК "Нафтогаз України" підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, представник позивача вважає рішення суду законним, не підлягаючим скасуванню.

Розглянувши справу повторно в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ЗАТ „Джурчі" здійснює діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі ліцензії АВ № 331934 від 26.06.2007 р. строком дії з 14.02.2007 р. до 13.02.2012 р., виданої Нацкомісією з регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

ЗАТ „Джурчі" 12.04.2011 р. уклало з НАК "Нафтогаз України" договір № 02/11-ПД купівлі-продажу імпортованого природного газу з ресурсу лютого 2011 року для подальшої реалізації промисловим споживачам (п. 1.1. договору) (т.1 а.с. 17-18).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки і затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ - 20% - 456.40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2738,40 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до ціни газу, визначеної у пункті 4.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80грн, разом з ПДВ - 280,80 грн.

В разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газодобувних підприємств, тариф на послуги транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приймаючи рішення, суд 1-ої інстанції виходив з того, що при укладенні даного договору порушено порядок розрахунків за природний газ, які передбачені діючим законодавством. Судова колегія погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

Порядок розрахунків за природний газ встановлено Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI від 08.07.2010 р., Порядком „Забезпечення споживачів природним газом", затвердженим постановою КМУ № 1729 від 27.12.2001 р. та Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою НКРЕ України № 1529 від 25.12.2008 р.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 постанови КМУ "Про забезпечення споживачів природним газом", потреба в природному газі усіх категорій споживачів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови (а саме: населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню); суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих), задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу; реалізація природного газу для всіх категорій споживачів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови, здійснюється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України", суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України № 2467-VI від 08.07.2010 р., розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Відповідно до абз. 5 п. 1 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2467-VI від 08.07.2010 р., до визначення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку гарантованого постачальника, функції такого постачальника здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»№ 2467-VI від 08.07.2010 р., для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 вказаного вище Закону, споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

Частиною 8 ст. 18 вказаного вище Закону, кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з Алгоритмом розподілу коштів виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4)поточний рахунок гарантованого постачальника.

Відповідно до п. 10 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", постачальники природного газу, у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.

Згідно з п. 12 Порядку, газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу забезпечують, зокрема, транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за регульованим тарифом, відповідно до договорів, укладених з зазначеними постачальниками.

Згідно з статтею 12 Закону України № 2467-VI від 08.07.2010 р. постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Газопостачальне підприємство (постачальник) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Отже, відповідно до вказаних вище нормативно-правових актів гарантований постачальник має укладати з газотранспортними та газорозподільними підприємствами договори на транспортування та розподіл природного газу; має отримувати від споживачів кошти за поставлений природний газ, які потім повинні розподілятися згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; на поточний рахунок газотранспортного підприємства; на поточний рахунок газорозподільного підприємства; на поточний рахунок гарантованого постачальника.

Таким чином, Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу», Постанова НКРЕ України від 25.12.2008 р. № 1529, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, чітко встановлює порядок здійснення розрахунків за природний газ - з рахунків газопостачальних підприємств - підприємству, що здійснює продаж природного газу постачальнику, газотранспортному і газорозподільчому підприємству.

Вказаний порядок не передбачає інші варіанти проведення розрахунків, в т.ч. перерахування всіх отриманих коштів (за газ, за транспортування, за розподіл) на рахунок НАК „Нафтогаз України", яка не являється ні газорозподільним, ні газотранспортним підприємством, ні гарантованим постачальником.

Враховуючи викладене, кошти, отримані ТОВ «Джурчі»за поставлений споживачам природний газ, повинні були перераховуватися на рахунки НАК «Нафтогаз України»- за поставлений природний газ, ДАТ «Чорноморнафтогаз» - за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами, ТОВ «Джурчі»- за послуги з транспортування газу розподільними мережами та за поставку газу споживачам.

Отже, умови п. 4.2 договору купівлі-продажу природного газу в частині включення до вартості газу тарифу на транспортування природного газу суперечать наведеним вище нормативно-правовим актам і встановленому порядку отримання коштів за природний газ і їх подальшого розподілу між всіма суб'єктами ринку природного газу. На необхідність дотримання такого порядку вказувала НКРЕ в листі від 03.12.2010 р. Спірний договір був укладений 12.04.2011 р., тобто, вже після надання такого листа, і в силу ч. 1 ст. 5 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності»вимога НКРЕ про усунення допущених порушень була заявлена в межах її компетенції та обов'язкова для суб'єктів, яким вона адресована.

Більше того, з 15.10.2012 р по 01.11.2012 р. НКРЕ було проведено планову перевірку дотримання ліцензійних умов з постачання та розподілу природного газу ЗАТ «Джурчі»за період діяльності з 01.01.2011 р по 31.12.2011 р. Під час перевірки було виявлено порушення п. 3.8 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог п. 7 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Постанови КМУ від 26.03.2008 р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ».

Вказане порушення порядку розрахунків з боку ЗАТ «Джурчі»(невикористання спеціального рахунку та нездійснення розподілу коштів за Алгоритмом) сталося саме через укладення договору з відповідачем на умовах, що суперечать п. 7 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»та унеможливлюють застосування Алгоритму розподілу коштів.

Таким чином, кожен суб'єкт ринку природного газу повинен отримувати через процедуру розподілу коштів за ч. 8 ст. 18 Закону кошти за надану саме ним послугу (з транспортування, розподілу або постачання природного газу) або за проданий ним товар - природний газ.

Як встановлено судом, у лютому-березні 2011 року позивач придбав природний газ у відповідача і сплатив йому окрім ціни самого газу послуги за його транспортування відповідно до загального тарифу (який включає вартість транспортування магістральними і розподільними трубопроводами), які повинен був позивач сплатити за ці місяці Державному акціонерному товариству (ДАТ) «Чорноморнафтогаз»за його транспортування на підставі договору № 18-ТГ-2011 від 16.12.2010 р. (т.1 а.с. 66).

Згідно п. 1.1. вказаного договору ДАТ „Чорноморнафтогаз" у 2011 році транспортує по своїй газотранспортній системі природний газ і передає його в магістральний газопровід- відвід до ГРС Первомайське Феодосійського ПМ Херсонського ЛВУМГ УМГ „Харківтрансгаз" ДК „Укртрансгаз" для подальшого транспортування і передачі в газорозподільні мережі ЗАТ „Джурчі".

Доказів того, що НАК «Нафтогаз України»сплатив ДАТ „Чорноморнафтогазу" кошти з послуги по транспортуванню природного газу у лютому-березні 2011 року ЗАТ „Джурчі", відповідачем не надано ні суду 1-ої, ні суду апеляційної інстанцій, хоча відповідач зобов'язаний до цього згідно ст. 33 ГПК України.

Оскільки ЗАТ „Джурчі" здійснювало діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом на підставі ліцензії, то згідно з абз. 5 п. 1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»воно є гарантованим постачальником природного газу, і на нього розповсюджуються вищенаведені нормативно-правові акти - ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI від 08.07.2010 р., Порядок „Забезпечення споживачів природним газом", затверджений постановою КМУ № 1729 від 27.12.2001 р. та Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затверджений постановою НКРЕ України № 1529 від 25.12.2008 р.

Для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання ЗАТ «Джурчі»12.04.2011 р. і уклало договір купівлі-продажу природного газу № 02/11-ПД з НАК «Нафтогаз України».

Згідно п. 7 ст. 18 Закону № 2467-VI від 08.07.2010 р. отримані ЗАТ „Джурчі" за поставлений споживачам природний газ кошти, повинно перераховувати слідуючим чином - за природний газ на рахунки НАК «Нафтогаз України»; за послуги з транспортування та розподілу природного газу на рахунки газотранспортних та газорозподільних підприємств, в тому числі ЗАТ «Джурчі»та на рахунок ЗАТ «Джурчі»- за постачання природного газу.

Однак, пункт 4.2 оспорюваного договору містить умову про сплату ЗАТ „Джурчі" на користь НАК «Нафтогаз України»не тільки ціни газу, але ще і вартості послуг з транспортування та розподілу природного газу, що не відповідає п. 8 ст. 18 Закону № 2467-VI від 08.07.2010 р.

На необхідність усунення таких порушень НАК "Нафтогаз України" та іншими суб'єктами ринку природного газу вказувала Національна комісія регулювання електроенергетики України в листі від 03.12.2010 р. "Щодо укладання договорів", тобто до укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2467-VI від 08.07.2010 р., на НКРЕ України покладено функції здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу. Відповідно до п.п. 10, 11 ч. 2 ст. 5 Закону державний нагляд (контроль) на ринку природного газу включає: додержання встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів (та їх структури) на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами, зберігання природного газу, розподілу та постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; додержання встановленого алгоритму розподілу коштів.

Державний нагляд (контроль) у нафтогазовій галузі здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до ч. 1 ст. 8 якого, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Отже, вимога Національної комісії регулювання електроенергетики України про усунення порушень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" під час укладення договорів на купівлю-продаж природного газу в частині включення до ціни газу тарифу на його транспортування заявлена в межах компетенції Національної комісії регулювання електроенергетики України, на виконання її повноважень та обов'язкова для суб'єктів господарювання, яким вона адресована.

Суд не приймає до уваги і посилання відповідача на те, що ЗАТ „Джурчі" повинно сплачувати йому кошти за транспортування природного газу, так як позивач не укладав договорів з ДК „Укртрансгаз" на його транспортування, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за даними від 08.06.2012 р. Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, яке входить до складу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", між ДК "Укртрансгаз" та промисловими споживачами і іншими суб'єктами господарювання, яким поставляє природний газ ЗАТ „Джурчі", укладено договори на надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами на 2011 рік (т. 1 а.с. 65).

Відповідно до п. 10 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", обов'язок укладати договори на транспортування природного газу магістральними та розподільним газопроводами лежить на постачальникові природного газу за регульованим тарифом, яким є ЗАТ «Джурчі». Цьому обов'язку відповідає встановлений п. 8 ст. 18 Закону порядок розрахунків за природний газ, оплата за який розподіляється з рахунку гарантованого постачальника на рахунки газотранспортного, газорозподільного підприємства, підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику та самому гарантованому постачальнику. На виконання передбаченого п. 10 Порядку обов'язку, позивачем було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу з ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Обов'язкове укладення аналогічних договорів для підприємства, що здійснює продаж природного газу та відповідний алгоритм розподілу коштів з його рахунку жодною нормою діючого законодавства України не передбачено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про застосування п. 1 ч. 1 ст. 83, ст. 217 ЦК України та визнання недійсним всього договору купівлі-продажу природного газу № 02/11-ПД від 12.04.2011 р., так як відповідно до вимог законодавства, вказаний договір міг і повинен був укладатися без включення в нього недійсної частини. Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору порушено вимоги п. 1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсним договору.

Відповідно п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Оскільки умова договору про включення вартості транспортування природного газу до ціни газу за спірним договором не відповідає вимогам закону, кошти у розмірі 4931,12 грн. за лютий -березень 2011 року, отримані НАК «Нафтогаз України»від ЗАТ «Джурчі»за транспортування природного газу є такими, що одержані без достатньої правової підстави, і відповідно до ст.ст. 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

З урахуванням викладеного, рішення суду 1-ої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну позивача з закритого акціонерного товариства «Джурчі»на товариство з обмеженою відповідальністю «Джурчі».

2. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року у справі № 5002-23/1200-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді

Т.П. Фенько

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. закритому акціонерному товариству "Джурчі" (вул. Інтернаціональна, 1, смт. Первомайське, Первомайський район, АРК, 96300)

2. Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, Київ 1, 01001)