Постанова № 27323462, 31.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа № 5027/496/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Богуша М.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»на рішення господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2012 року у справі №5027/496/2012 за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до товариства з обмеженою відповідальністю «Балакком»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 114813,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області (суддя Гушилик С.М.) рішенням від 20 вересня 2012 року по справі №5027/496/2012 відмовив у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права та прийнято невірне рішення. Позивач вказує, що дійсно, при зверненні із позовом до суду він пропустив строки позовної давності, проте, положення ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачають захист порушеного права, якщо судом буде визнано поважними причини пропуску позовної давності. Скаржник також зазначив, що не мав змоги звернутися із позовною заявою в межах строку передбаченого законодавством, оскільки, незважаючи на численні звернення до Подільського районного суду м. Києва, копія вироку суду, яким підтверджується вина особи, якою було завдано шкоду, був отриманий позивачем лише у ході розгляду іншої справи, у якій позивача було залучено у якості третьої особи. Такі обставини позивач просив суд першої інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнати поважними причинами пропуску позовної давності та захистити порушене право.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі. Участь представників сторін у судовому засіданні суд не визнавав обов'язковою.

У призначене судове засідання з'явився представник скаржника, який апеляційну скаргу підтримав повністю з викладених у ній підстав, просить таку задовольнити.

Відповідач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу. Із оскаржуваним рішенням погоджується та вважає його законним. Вважає, що господарський суд Чернівецької області правомірно застосував строк позовної давності при розгляді справи, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, позивач повинен був звернутись до суду до 01 грудня 2011 року, оскільки, повне виконання основного зобов'язання позивачем було проведено 01 грудня 2008 року, ПАТ «ПРОСТО-страхування»звернулося до суду лише 03 серпня 2012 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої відповідач до прийняття рішення подав суду першої інстанції відповідну заяву. Крім того, відповідач стверджує, що позивач на момент виплати страхового відшкодування знав про особу, винну в ДТП, про що й вказав у страховому акті від 10 листопада 2008 року.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухав пояснення представника позивача, розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2012 року, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Господарський суд Чернівецької області відмовив позивачу в позові з тих підстав, що за захистом свого цивільного права позивач звернувся зі спливом позовної давності, а відповідач заявив про застосування позовної давності, що в силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у позові за спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду констатує наступне.

Згідно з матеріалами справи 25 вересня 2008 року в м. Києві на вул. Набережне шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі належного ТзОВ ВКФ «Балакком»автомобіля BENZ», реєстраційний номер СЕ 5349 АК, під керуванням Кандиби Валерія Вікторовича, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ ВКФ «Балакком», автомобіля «Mazda-6»реєстраційний номер АА 4977 CE, автомобіля «Renault SCENIC»реєстраційний номер АА 4996 НМ та автомобіля ndai SONATA»реєстраційний номер АА 5197 НМ. Цей факт підтверджено довідкою ДАІ № 8228294 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій також вказано що ДТП сталася з вини Кандиба В.В., який виїхав на смугу зустрічного руху та перевищив швидкість ( т.1., а.с.12,13).

За договором добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) №158417 серії АТК, укладеним 16 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(страховик) та Кисельовою Наталією Юріївною (страхувальник), автомобіль ndai SONATA»реєстраційний номер АА 5197 НМ був застрахований ( т.1., а.с.7-9).

У результаті названої дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ndai SONATA»реєстраційний номер АА 5197 НМ був пошкоджений, у зв'язку з чим страхувальник і власник автомобіля Кісельова Наталя Юріївна повідомила страховика про настання випадку, а надалі звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (т.1., а.с. 10,11,52).

10 листопада 2008 року страховик (позивач) склав страховий акт, згідно з висновками якого означену ДТП визнано страховим випадком, визначено розмір виплати страхувальнику - 140313,78 грн., а також визначено особи, до яких може бути подано регресний позов -ТзОВ ВКФ «Балакком» (водій Кандиба В.В.), застрахований в ЗАТ «ПРОСТО-страхування»по полісу ОСЦПВ № ВВ/182267 (т.1., а.с.54).

Розпорядженням № 020570 від 27 листопада 2008 року позивач доручив бухгалтерії здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 140312,78 грн. за ремонт автомобіля ndai SONATA»реєстраційний номер АА 5197 НМ, власником якого є Кісельова Н.Ю. Платіжним дорученням № 26884 від 1 грудня 2008 року названа сума страхового відшкодування була виплачена страхувальнику ( т.1., а.с.55,56).

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року встановлено, що вищеназвана ДТП сталась в результаті порушення Правил дорожнього руху Кандибою В.В., який керував автомобілем BENZ», реєстраційний номер СЕ 5349 АК та знаходився у трудових відносинах з ТзОВ «Балакком».

Визначаючи суму позову 114813,78 грн. позивач врахував, що цивільно-правова відповідальність відповідача - власника транспортного засобу BENZ», реєстраційний номер СЕ 5349 АК на момент дорожньо-транспортної пригоди теж була застрахована в ЗАТ «ПРОСТО-страхування»відповідно до полісу № ВВ/9182267 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 березня 2008 року, за умовами якого ліміт відповідальності за заподіяну шкоду становить 25500,00 грн. та з урахуванням виплаченої 01 грудня 2008 року суми страхового відшкодування визначило суму позову (140313,78 грн. - 25500 грн. = 114813,78 грн.).

Відповідно до вимог ст.27 закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону, позивач після виплати ним 01 грудня 2008 року страхового відшкодування, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, на час ДТП власником автомобіля BENZ», реєстраційний номер СЕ 5349 АК було товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Балакком», з яким водій Кандиба Валерій Вікторович, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах та виконував свої трудові обов'язки, (т. 1, а.с. 132), то в силу ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

У силу ч.ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постановах Верховного Суду України від 27 березня 2012 р. у справі N 3-20гс12, від 07 серпня 2012р. N 12/207 та від 28 серпня 2012 р. N 5023/4833/11, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, викладено правову позицію про те, що перебіг позовної давності стосовно вимоги страховика про матеріальне відшкодування починається з моменту виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування.

У даному випадку днем виконання позивачем основного зобов'язання є 01 грудня 2008 року -дата виплати страхового відшкодування. З цього дня й почався перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями тривалістю у три роки, який закінчився 01 грудня 2011 року.

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»(правонаступник закритого акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування») лише у серпні 2012 року звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Балакком»про стягнення з відповідача в порядку регресу 114813,78 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Під час розгляду справи у господарському суді Чернівецької області відповідач 20 серпня 2012 року подав суду заяву про застосування позовної давності ( т.1., а.с.105-107).

У поясненнях, наданих суду першої інстанції 20 вересня 2012 року, позивач просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними і захистити порушене право, оскільки, не мав вироку суду у підтвердження вини особи, якою завдано шкоду, й не міг звернутися із позовною заявою в межах строку передбаченого законодавством. Пояснив, що незважаючи на численні звернення до Подільського районного суду м. Києва, копію вироку суду від 23 листопада 2009 року, яким підтверджується вина Кандиби В.В. (особи, якою було завдано шкоду), позивач отримав лише під час розгляду іншої справи Приморським районним судом міста Одеси, у якій позивача ухвалою від 03 квітня 2012 року було залучено у якості третьої особи.

Суд першої інстанції вказав на те, що відповідач не заявляв клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач визнає факт пропущення ним строку позовної давності, проте вважає, що положення ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачають захист порушеного права, якщо судом буде визнано поважними причини пропущення позовної давності. А поважність причин пропущення позовної давності пояснює неможливістю подання даного позову без підтвердження вини особи, якою завдано шкоду. Незважаючи на численні звернення до Подільського районного суду м. Києва, копія вироку суду, яким підтверджується вина особи, якою було завдано шкоду, був отриманий позивачем лише у ході розгляду іншої справи, у якій позивача було залучено у якості третьої особи. Такі обставини позивач просив суд першої інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнати поважними причинами пропуску позовної давності та захистити порушене право.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не зобов'язує особу, яка подала суду позов після спливу позовної давності подавати суду клопотання про поновлення строку позовної давності. За приписами ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як визначено ст. 25 закону України «Про страхування», однією з підстав здійснення страхового відшкодування є страховий акт (аварійний сертифікат), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У разі необхідності страховик можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач достовірно знав про приналежність відповідачу автомобіля BENZ»реєстраційний номер СЕ 5349 АК , про що сам вказав у страховому акті від 10 листопада 2008 року й назвав відповідача та Кандибу В.В., як осіб, до яких може бути подано регресний позов. Власне страховий акт від 10 листопада 2008 року й був однією з необхідних підстав для проведення страхових виплат. Закон надавав право позивачу до складання страхового акта звернутись із запитами про надання відомостей, пов'язаних із страховим випадком.

Якщо ж позивач вважав, що відсутні належні докази, які підтверджують вину водія автомобіля BENZ»реєстраційний номер СЕ 5349 АК Кандиби Валерія Вікторовича, він повинен був до складання страхового акта звернутись із відповідними запитами в порядку ст.25 закону України «Про страхування». Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача, до складання ним 10 листопада 2008 року страхового акта, із запитами про надання відомостей щодо страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25 вересня 2008 року в м. Києві на вул. Набережне шосе.

Із змісту чотирьох запитів ( від 29 січня і 17 травня 2010 року, від 10 жовтня 2011 року та від 23 січня 2012 року), копії яких надав суду позивач, слідує, що позивач називає Кандибу В.В. особою, винною у ДТП, яка сталася 25 вересня 2009 року та просить надати копію рішення суду про притягнення винуватця ДТП до відповідальності. Правовою підставою запитів позивач називає ст.25 закону України «Про страхування»та стверджує про ігнорування Подільським районним судом означених вимог позивача.

За таких обставин позивач вправі був впродовж трьох років після виплати страхового відшкодування звернутись до господарського суду із регресним позовом до відповідача й при цьому в порядку ст.38 ГПК України просити суд витребувати докази, необхідні для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Отже, позивач не довів суду поважності причин пропущення позовної давності, а також з посиланням на норми закону не пояснив і не обґрунтував яким чином факт відсутності копії вироку Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року унеможливлював звернення із регресним позовом до відповідача впродовж трьох років після виплати 01 грудня 2008 року страхового відшкодування.

Таким чином, позивач звернувся за захистом свого права після спливу позовної давності, а відповідач заявив про застосування позовної давності. Тому суд першої інстанції правомірно застосував позовну давність, оскільки, не мав законних підстав визнавати поважними причин пропущення позовної давності.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 20 вересня 2012 року є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2012 року у справі №5027/496/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Давид Л.Л.