Рішення № 27323207, 29.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4054/12 вх. № 4054/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників

позивача - Омельченко О.В. (довіреність б/н від 19.06.12 р.; 3-ї особи - не з"явився; відповідача - Таламанчук О.С. (довіреність б/н від 25.10.12 р.)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (смт. Рогань, Харківська обл.) 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" (м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним пункт 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р., укладений між з ПАТ "Роганська картонна фабрика" та ТОВ "Торговий дім "Марафон". Судовий збір просить суд покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що умовами п. 8.2 договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов"язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України та суперечить ст. 625 ЦК України.

26.10.12 р. за вх. №17496 до канцелярії господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

29.10.12 р. за вх. №17509 до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання дійсним п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О в редакції ТОВ "Торговий дім "Марафон" та про визнання недійсним п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О в редакції ПАТ "Роганська картонна фабрика".

Також 29.10.12 р. за вх. №17510 до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 83 ГПК України, в якому відповідач просить 1) вийти за межі позовних вимог, для захисту прав і законних інтересів ТОВ "Торговий дім "Марафон" та визнати дійсним п.8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. в редакції ТОВ "Торговий дім "Марафон", а саме "у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю штраф на неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності з п. 5.1 даного договору, дати виникнення прострочення заборгованості, на суму заборгованості нараховується відсотки по ставці 0,3 % за кожний день. Сплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох днів після їх нарахування продавцем, відповідно з п. 5.9 договору"; 2) визнати недійсним п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. в редакції ПАТ "Роганська картонна фабрика", а саме: "у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості".

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.12 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також заперечив проти прийняття зустрічної позовної заяви ТОВ "Торговий дім "Марафон" відповідно до приписів ст. 60 ГПК України, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті ще на минулому судовому засіданні та заперечив проти задоволення клопотання відповідача (вх. №17510 від 29.10.12 р.), оскільки предметом даного спору є оскарження пункту договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. в редакції ТОВ "Торговий дім "Марафон".

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.12 р. заперечував проти позову в повному обсязі та просив задовольнити подане ним клопотання та прийняти зустрічну позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання позивача (вх. №17496 від 26.10.12 р.) про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Стосовно зустрічної позовної заяви ТОВ "Торговий дім "Марафон", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Відповідно до ч.2 ст. 60 ГПК України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до п. 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р., початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Відповідно до протоколу судового засідання від 15.10.12 р. по справі №5023/4054/12 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ "Торговий дім "Марафон".

Суд, дослідивши клопотання відповідача (вх. №17510 від 29.10.12 р.), не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки воно не доведено належними доказами та позбавлено достатнього фактичного обгрунтування.

29.10.12 р. за вх. 17508 до канцелярії господарського суду Харківської області від 3-ї особи надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання 3-ї особи про перенесення розгляду справи, вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки воно не доведено жодним доказом, а обставини, на які посилається 3-ї особа як на підставу нез'явлення його представників в судове засідання, не визнаються судом поважним. Крім того, в матеріалах справи містяться належні докази направлення позовної заяви на адресу ТОВ "Рента" 19.10.12р.

Представник 3-ї особи у призначене судове засідання 29.10.12 р. не з'явився, витребувані судом документи надав не в повному обсязі. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.04.2010 р. між ПАТ „Роганська картонна фабрика" (покупець) та TOB "Торговий дім "Марафон" (продавець) було укладено договір поставки №170-ВП-Н-О.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов"язується передати, а покупець зобов"язується прийняти та сплатити продукцію, а саме матеріали для флексографічного друку іменовану у подальшому товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та додатками до нього, які є невід"ємною частиною договору, які іменуються специфікаціями.

Відповідно до п. 5.1 договору, товар за даним договором поставляється за умови передплати.

Відповідно до п. 5.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, вказаної в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

Відповідно до п. 5.3 договору, оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість партії товару.

Згідно п. 8.2 договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності з п. 5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3 % за кожний день. Сплата відсотків здійснюється в строк, на протязі трьох банківських днів після їх нарахування продавцем, відповідно з п. 5.9.

Представник відповідача, в обгрунтування своїх заперечень проти позову в відзиві на позов та в судовому засіданні, зокрема, зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 36/5005/47773/2012 було надано оцінку підставам визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 недійсним, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що спростовані зазначенним рішенням .

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до належним чином засвідченої копії рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 36/5005/4773/2012, яке долучено до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента», Публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» про стягнення 996 265,47 грн., з яких 377 188,48 грн. -заборгованості, 6 067,16 грн. - інфляційних втрат, 37 162,18 грн. - пені, 560 491,72 грн. - процентів за користування товарним кредитом за договором поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010, договором поруки №170 ПОР від 08.04.2010.

В обґрунтування своїх позовних вимог по справі № 36/5005/4773/2012 ТОВ "Торговий дім "Марафон" посилався на невиконання ПАТ "Роганська картонна фабрика" вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений товар.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р., не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Суд, вважає, що господарським судом Дніпропетровської області по справі № 36/5005/4773/2012 була висловлена правова позиція суду щодо підстав визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р., але визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. недійсним не було предметом позову ТОВ "Торговий дім "Марафон" по справі № 36/5005/4773/2012, тому відповідних преюдиціальних фактів стосовно цього предмету встановлено не було, тому правова оцінка господарського суду Дніпропетровської області по справі № 36/5005/4773/2012 не може впливати на вирішення даного спору.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що договір №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. за своїм змістом та правовою природою, є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили за прострочення оплати, також у відповідності з п. 5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3 % за кожний день.

При цьому, проценти, передбачені оспорюваним пунктом 8.2. договору за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, пунктом 8.2. договору сторони вже передбачили за порушення Покупцем термінів оплати нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. недійсним, а саме в частині нарахування та сплати відсотків по ставці 0,3% за кожний день, виклавши п. 8.2 договору в наступній редакції: "У випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує Продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості". В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 215, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 264-271 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32-35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 р. недійсним в частині нарахування та сплати відсотків по ставці 0,3% за кожний день, виклавши п. 8.2 договору в наступній редакції: "У випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує Продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" (49000, м. Дніпропетровськ, Індустріальний р-н, вул. Богдана Хмельницького, 16, код ЄДРПОУ 34314692) на користь Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (62481, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Леніна, 57, код ЄДРПОУ 00278830) судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.