Ухвала суду № 27323151, 17.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

17.08.12 Справа№ 4/2243-21/316

Суддя Чорній Л.З., розглянувши скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

у справі за позовом: Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів

про стягнення 9 659 723,48 грн.

Представники сторін:

від скаржника: н/з

від відповідача: н/з

від ВДВС: Мироненко В.В.

Суть спору.

Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м.Київ подано скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів про стягнення 9 659 723,48 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2012 р. скаргу прийнято судом та призначено до розгляду в засіданні на 07.08.2012 р. Ухвалою суду від 07.08.12 р. у зв'язку з неявкою сторін розгляд скарги відкладено на 17.08.12 р.

17.08.12 р. скаржник в судове засідання не з'явився.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в судове засідання з'явився, надав матеріали виконавчого провадження у справі №4/2243-21/316.

Розглянувши матеріали, подані скаржником, та заслухавши пояснення представника ВДВС в судовому засіданні, суд встановив.

08.12.2006 р. господарським судом прийнято рішення у справі №4/2243-21/316 за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до відповідача Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів про стягнення 9 659 723,48 грн., яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів, вул. Д.Апостола,1 (п/р 260022777 АППБ "Аваль", МФО 325570, ЄДРПОУ 05506460) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ, вул.Шолуденка,1 (р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДПРОУ 31301827) -7 733 503,66 грн. основного боргу, 200 000 грн. пені, 763 784,91 грн. інфляційних нарахувань, 293 489,37 грн. - 3% річних, 2 374,05 грн. державного мита та 109,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення судом видано наказ.

23.07.12 р. на адресу господарського суду ДК „Газ України" подано скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Вказану скаргу позивач мотивує тим, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Представник органу ДВС в судове засідання з'явився, надав матеріали виконавчого провадження з яких вбачається, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу винесено на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону україни „Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що наявна встановлена законом заборона щодо стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, оглянувши матеріали, подані сторонами в судове засідання, суд дійшов висновку, що скарга на дії ДВС є підставною, обгрунтованою і такою, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Однак, державним виконавцем в порушення вимог вищезазначених норм закону належним чином не досліджено всі обставини справи, що зумовило безпідставне винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки державний виконавець, виносячи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", не повністю дослідив підстави для винесення такої постанови.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Стаття 47 Закону України „Про виконавче провадження" не містить такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, як включення підприємства-боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Пунктом 3.7 ст. З Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Отже, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а не є підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

З огляду на вищевказане, постанова від 27.06.12 р. ВП №11984349 про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена незаконною, а відтак дії державного виконавця -неправомірними.

Щодо зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження та вжити всі необхідні заходи для виконання рішення суду, то вказана вимога до задоволення не підлягає, оскільки суд не вправі безпосередньо втручатися у діяльність виконавчої служби, яка здійснює свої повноваження у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадженя".

Враховуючи наведене та керуючись ст. 121-2 ГПК України, ст.ст. 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, які полягають у винесенні постанови від 27.06.12 р. ВП №11984349 про повернення наказу господарського суду Львівської області від 18.12.06 р. у справі №4/2243-21/316.

3. Визнати недійсною Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 27.06.12 р. ВП №11984349 про повернення наказу господарського суду Львівської області від 18.12.06 р. у справі №4/2243-21/316 стягувачу.

4. В решті вимог в задоволення скарги -відмовити.

Суддя Чорній Л.З.