Рішення № 27323125, 29.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4097/12 вх. № 4097/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

за участю

позивача Молочко Н.Г., дов. № 563 від 02.03.2012 р.

відповідача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 25/10-2012 від 25.10.12, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 03.06.11

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП "Міський інформаційний центр" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_3 13369,26 грн., з яких 1362,71 грн. - заборгованість за щомісячне користування місцем; 163,81 грн. - пеня за неповну сплату платежів; 11842,74 грн. - неустойка за прострочення повернення місця. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язань за договором № 5600 від 30.06.2011 р.

08.10.12 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про уточнення позовних вимог, з урахуванням якого він просить покласти на відповідача витрати по отриманню довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ у розмірі 20,40грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за можливе прийняти прийняти клопотання відповідача та продовжити розгляд справи з його урахуванням.

У судовому засіданні 23.10.12р. оголошувалась перерва до 29.10.12р. о 11:00 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення 1362,71 грн. основного боргу та 163,81 грн. пені, в іншій частині позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не обгрунтовано неможливості користуватися місцями для розташування спеціальних конструкцій протягом строку, за який ним нараховується неустойка.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.06.11р. між КП "Міський інформаційний центр" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) був укладений договір № 5600 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався надати у користування відповідачу місце, яке знаходиться в комунальній власності для розташування спеціальної конструкції - щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м.Харків, вул.Бєлгородське шосе, строком за 01.07.12р. по 30.06.12р.

Позивач своє зобов"язання з передачі відповідачеві місця виконав, що підтверджується актом приймання-передачі місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 01.07.11р. (арк.с.18).

Згідно п.2.1 Договору, він набирає чинності з 01.07.11р. та діє по 30.06.12р.

29.12.11р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору № 5600 від 30.06.11р., якою припинено з 30.12.11р. дію даного договору.

Відповідно до п.п. 3.4.6., 4.1, 4.5. Договору, відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 702,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Однак, як стверджує позивач та не спростовується матеріалами справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов"язань за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, і не вносив відповідну плату з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними платежами у розмірі 1362,71 грн.

У судових засіданнях та відзиві на позовну заяву (вх. №1762 від 29.10.12р.) представник відповідача визнавав заборгованість по оплаті місць, наданих у користування у сумі 1362,71 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 1362,71 грн. та визнавав її в повному обсязі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за користування місцем - 1362, 71грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги прострочення виконання відповідачем зобов"язання з оплати за користування місцем, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 163,81 грн. за несвоєчасне внесення відповідачем платежів, передбачених Договором, є законною та обґрунтовано, тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у сумі 11842,74 грн., мотивованих простроченням повернення місць, наданих у користування, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено вище, договір № 5600 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 30.06.11р. припинив свою дію з 30.12.11р. за згодою сторін.

Згідно п.5.1. Договору, протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3 Договору, Користувач (відповідач) зобов"язаний звільнити надані користування місця та передати їх КП (позивачеві). Повернення місць, наданих у користування, здійснюється Користувачем на підставі Актів прийому-передачі, які складаються Користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП та Користувача.

Місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання актів прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується КП після надання Користувачем фото місця демонтованої спеціальної конструкцїі, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника КП на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту тощо) акт прийому-передачі з боку КП не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення повернення місць, наданих у користування за Договором, Користувач сплачує КП неустойку, яка складає 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої у Додатку №1 цього Договору (з ПДВ), за кожний день затримки повернення вказаного місця.

З огляду на наведені умови договору № 5600 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 30.06.11р., суд приходить до висновку, що даним договором передбачено нарахування неустойки саме за прострочення повернення місць, а не за несвоєчасність складання чи відсутність відповідних актів. Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові № 05-5-35/8497-35/587 від 13.10.09р. в аналогічній справі).

За приписами ст.ст.4-3, 32, 33, 34 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача неустойки за порушення повернення місця позивач повинен довести факт порушення відповідачем зобов"язання з повернення цього місця.

Натомість, в даному випадку, позивач лише посилається на відсутність акту прийому-передачі, як обставину, що свідчить про невиконання відповідачем зобов"язання з повернення цього місця.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем також не надано як доказів встановлення відповідачем на наданому йому у користування місці спеціальної конструкції, так і доказів знаходження цієї конструкції на наданому у користування місці після припинення дії Договору, тобто після 30.12.11р. і до моменту звернення з позовом до суду та розгляду даної справи, а отже, і доказів на підтвердження факту порушення зобов"язання щодо повернення місця.

Відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження порушення зобов"язання з боку відповідача щодо повернення місця з одночасною відсутністю доказів встановлення спеціальної конструкції на місці, унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення неустойки, нарахованої за порушення вказаного зобов"язання.

За приписами ч.3 ст.4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, однак, позивачем відповідних доказів не надано, як не подано і клопотання про їх витребування, згідно зі ст.38 ГПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно п.3.1.1 Договору, позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадку невиконання відповідачем вимог позивача щодо звільнення місць у випадках, передбачених цим договором.

Право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадку невиконання відповідачем вимог позивача щодо звільнення місць передбачено також й ст.621 ЦК України, згідно якої у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Таким чином, позивач, вважаючи порушеними свої права, внаслідок знаходження на наданих відповідачеві місцях спеціальних конструкцій, що належать відповідачеві, мав право здійснити демонтаж цих конструкцій та покласти витрати на проведення демонтажу на відповідача.

Натомість, позивачем в період з 10.01.12р. (моменту з якого, за твердженнями позивача, відповідач повинен був повернути місця) до 10.09.12р. (день подачі позову до суду) не здійснено жодних дій, спрямованих на відновлення свого права, яке, на думку позивача, порушено відповідачем. При цьому позивач за весь вказаний період нараховував неустойку за прострочення повернення місця, яка, станом на момент звернення з позовом до суду, складає 11842,74 грн., що майже в десять разів перевищує суму основного боргу.

Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність (ч.6 ст.3 ЦК України).

Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав. Так, згідно ч.1 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.16 ЦК України).

Встановлені судом обставини справи, а саме - припинення дії договору за взаємною згодою сторін 30.12.11р.; відсутність доказів встановлення спеціальної конструкції; доказів її розміщення на місці, переданому в користування, як на момент припинення дії договору так і на момент розгляду даної справи; нарахування позивачем штрафних санкцій за неповернення місця за актом приймання-передачі протягом майже дев"яти місяців (у зв'язку з чим сума штрафних санкцій майже в десять разів перевищила суму заборгованості за договором) за наявності передбаченого як договором, так і законом права самостійно демонтувати конструкцію; відповідна бездіяльність позивача дають змогу дійти висновку про зловживання з боку позивача наявним у нього правом на нарахування неустойки за прострочення повернення відповідачем місць за актом приймання-передачі.

Стаття 16 ЦК України «Захист цивільних прав та інтересів судом», надає суду право відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі зловживання нею правом - тобто порушення ч.3 ст.13 ЦК України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місць у сумі 11842,74 грн., зобов"язання його демонтувати спеціальну конструкцію та зобов"язання відповідача повернути позивача на підставі акту приймання-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, вул.Белгородське шосе.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст.44 ГПК України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, та ст.49 ГПК України, згідно якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 183,77 грн.

Стосовно 20,40 грн. витрат на отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, які позивач просить покласти на відповідача, суд зазначає, що такі витрати не є судовими витратами, пов'язаними із розглядом даної справи, в розумінні ст. 44 ГПК України згідно Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постановах по справам №01-9/18-223-29/221-10 від 06.06.11р. та № 52/202 від 01.04.2009).

Керуючись ст.ст.3, 13, 525,, 526, 530, 626, 546, 549 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 230 ГК України, ст.ст.4-3, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міській інформаційний центр" (61166, м.Харків, пр.Леніна, 38, оф.618, код 32135675) 1362,71 грн. основного боргу, 163,81 грн. пені та 183,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 31.10.2012 р.

Суддя Суярко Т.Д.