Рішення № 27323035, 05.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2481/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕГОЦИАНТ-АГРО"

До відповідача: Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Одеської області

про визнання недостовірними відомостей та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя: Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Пущенська О.А. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 22.08.2012 року за вх. №3811/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання недостовірними відомостей, розповсюджених Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, які викладені в Акті перевірки від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, а саме: - операції ТОВ "Негоциант Агро", контрагентів-покупців та контрагентів постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (сторінка 17 Акту); - наслідком діяльності ТОВ "Негоціант Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів (сторінка 17 Акту); - перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 17 Акту перевірки); порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Негоциант Агро" з постачальниками та покупцями (сторінка 17-18 Акту перевірки); - відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 17-18 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 18 Акту перевірки) та зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС відкликати Акт перевірки від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776.

05.102012 року позивачем через канцелярію суду було подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач доповнив первісні позовні вимоги вимогами про визнання недостовірними відомостей, розповсюджених Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, які викладені в Акті перевірки від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776, а саме: - перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 28 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки); - відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки); - операції купівлі-продажу ТОВ "Негоциант Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності та зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС відкликати Акт перевірки від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776.

05.11.2012 року в судовому засіданні позивачем була подана ще одна заява про уточнення позовних вимог.

Відповідач 18.09.2012 року за вх. №28483/2012 подав до суду клопотання про припинення провадження по справі, у задоволенні якого судом було відмовлено.

У судових засіданнях від 08.10.2012 року, 24.10.2012 року та 05.11.2012 року відповідач не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в Акті про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Негоциант Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року відповідачем зазначено про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України та про те, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідно вказаний Акт перевірки суттєво шкодить діловій репутації позивача серед його контрагентів, з якими він продовжує співпрацювати.

Відповідач надав суду клопотання про припинення провадження у справі, оскільки вказана справа підлягає розгляду не господарським судом, а адміністративним судом. Відзив на позов відповідач суду не надав.

Через канцелярію суду позивач надав заперечення на клопотання про припинення провадження у справі, в яких зазначив, що його позов не підлягає розгляду в адміністративному суді, оскільки за актами податкових перевірок, про які йдеться у позові не виносились податкові повідомлення-рішення, а лише податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, Державною податкової інспекцією у Приморському районі м. Одеса Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Негоциант Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року. За результатами вказаної перевірки складено Акт № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року, в якому зазначено про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України.

Також в акті зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Внаслідок чого відповідачем зазначено про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, податковим органом зроблений висновок про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем наявними первинними документами. З вказаних підстав податковим органом самостійно в Акті перевірки були визнані нікчемними всі укладені позивачем угоди з його контрагентами за перевіряємий період.

В матеріалах справи містяться запити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 року № 3933/10/22-328 до ТОВ "Ферко", від 27.08.2012 року № 3931/10/22-328 до ТОВ "Вторметекспорт", від 07.09.2012 року № 4548/10/22-328 до ТОВ "Вторметекспорт", від 07.09.2012 року № 4546/10/22-328 до ТОВ "Ферко" щодо надання копій документів та пояснень про взаємовідносини з позивачем. Підставою для направлення цих запитів стало розповсюдження відповідачем негативної інформації, зазначеної службовими особами відповідача в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776.

Згідно п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 159 цього Кодексу.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що податкові органи не позбавлені можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам і податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, якщо у податкових органів є сумніви в реальності господарських операцій. Згідно діючого законодавства податкові органи не повинні в актах перевірки самостійно робити висновки щодо кваліфікації господарських операцій, а за наявності фактичних даних звертатись до суду, замість розповсюдження непідтвердженої судом інформації стосовно господарської діяльності підприємств.

Як встановлено судом відповідач не надав докази визнання правочинів, які зазначені в Актах перевірки, судом недійсними, а тому не довів достовірності зазначених ним в Акті перевірки № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року, № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року негативних відомостей про позивача.

Відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків, встановлених Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Податкового кодексу України та ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 234 ЦК України стосовно необхідності звернення до суду з позовом про визнання цих правочинів недійсними та самостійно визнав правочини, вчинені позивачем, не чинними з порушенням вимог ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України без звернення до суду.

Таким чином, відсутність судових рішень про визнання цих правочинів недійсними, свідчить про недостовірність висновків про не чинність правочинів, вчинених позивачем. А тому, недостовірними є й похідні від цього висновки про відсутність об'єктів оподаткування у зв'язку з нереальністю проведених господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Визначення поняття "охоронюваний законом інтерес" дав Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.10.2004р. №18-рп/2004 -поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Метою звернення позивача до суду з цим позовом є не лише захист його порушеного права на добре ім'я (ділова репутація), але й надання особливого виду охорони його охоронюваного законом інтересу, який полягає у збереженні доброго імені (ділової репутації) в майбутньому.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Як встановлено судом, факт поширення відомостей, викладених в Актах перевірок № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року, № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року, повідомлення їх одній, або більшому числу осіб, доводиться письмовими доказами, що є в матеріалах справи -запити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 року № 3933/10/22-328 до ТОВ "Ферко", від 27.08.2012 року № 3931/10/22-328 до ТОВ "Вторметекспорт", від 07.09.2012 року № 4548/10/22-328 до ТОВ "Вторметекспорт", від 07.09.2012 року № 4546/10/22-328 до ТОВ "Ферко" щодо надання копій документів та пояснень про взаємовідносини з позивачем. Підставою для направлення цих запитів стало розповсюдження відповідачем негативної інформації, зазначеної службовими особами відповідача в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776.

Враховуючи на те, що згідно абз. 2 ч. 4 ЦК України в даному конкретному випадку поширена була інформація, викладена в документі, що видано юридичною особою, закон не містить імперативу стосовно обов'язкового визначення способу, в який відбулось поширення інформації, викладеної в документі. Згідно ч. 5 ст. 277 ЦК України способом охорони порушених немайнових прав особи в такому випадку є відкликання документа, що містить недостовірну інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи, службові особи відповідача дійшли висновку про не чинність правочинів здійснених між позивачем та контрагентами, згідно переліку в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776, внаслідок того, що, на їх думку, ТОВ "Негоциант Агро" не є ні продавцем ні покупцем товарів, про які йдеться в Акті перевірки, а послуги та товари від зазначених в Актах перевірок підприємств позивач отримати не мав можливості. Судом встановлено, що відповідач не зазначає, хто саме є реальним продавцем/покупцем або виконавцем/замовником робот та товарів за договорами, перелік яких наведено в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776, якщо це не є позивач.

За таких обставин відповідачем не дотримана ст. 33 ГПК України та не доведені ті обставини, на які він посилається.

Судом встановлено, що недостовірність спірних відомостей, вказаних в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776 випливає з наданих позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Кедр", ТОВ "Компанія "Ракурс плюс", ТОВ "Інтерактив Україна", ТОВ "Інфостіл 2008", ТОВ "Вторметекспорт", ТОВ "Ферко".

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи за результатами операцій з ТОВ "Кедр", ТОВ "Компанія "Ракурс плюс", ТОВ "Інтерактив Україна", ТОВ "Інфостіл 2008", ТОВ "Вторметекспорт", ТОВ "Ферко" позивач має всі документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. вищезазначені документи являються первинними документами, їх оформлення свідчить про передачу товарів продавцем покупцю (переході права власності та ризиків), тобто свідчить про здійснення господарської операції.

Отже, твердження відповідача в Актах перевірок від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776 про те, що операції в межах перелічених в акті перевірки угод не мають реального характеру, не відповідає дійсності та спростовується документами, наданими суду.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами проведених перевірок, органи ДПС складають акт або довідку такої перевірки, які виписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно ст. 58 Податкового кодексу України визначення сум платнику податків, що підлягають сплаті до бюджету, здійснюється органом ДПС шляхом надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 1 ст. 6 КАС України платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, має право звернутися до адміністративного суду.

Згідно ст. 2, п. п. 1,2 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

З урахуванням ст. 17 КАС України до адміністративного суд можливо оскаржити податкове повідомлення-рішення, яке приймається на підставі акту перевірки. Про вказане йдеться в листі ДПС України № 20727/7/10-0217/2986 від 31.07.2012 року.

Отже, заявлені позовні вимоги не підпадають під юрисдикцію адміністративного суду. платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на вищевикладене у суду відсутні підстави для задоволення заявленого відповідачем клопотання від 18.09.2012 року за вх. №28483/2012 про припинення провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Негоциант Агро» обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недостовірними наступні відомості, що містяться в Акті перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02.08.2012 року № 4360/22-5/34598776, а саме:

- операції ТОВ "Негоциант Агро", контрагентів-покупців та контрагентів постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (сторінка 17 Акту);

- наслідком діяльності ТОВ "Негоціант Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів (сторінка 17 Акту);

- перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 17 Акту перевірки);

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Негоциант Агро" з постачальниками та покупцями (сторінка 17-18 Акту перевірки);

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 17-18 Акту перевірки);

- відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 18 Акту перевірки).

Визнати недостовірними наступні відомості, що містяться в Акті перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776, а саме:

- перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (сторінка 28 Акту перевірки);

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки);

- відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (сторінка 28 Акту перевірки);

- операції купівлі-продажу ТОВ "Негоциант Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (65012, Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 7, код ЄДРПОУ 26365437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. От. Головатого, буд. 67/69, код ЄДРПОУ 34598776) суму судового збору у розмірі 1 073,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.