Рішення № 27322779, 02.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2012 р. Справа № 2/096-12

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері,

м. Київ, в інтересах держави в особі:

1) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ,

2) Військової частини А 0565, смт. Гостомель -1 Київської області,

до відповідача державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський

військовий торг», м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 257 121,37 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від прокуратури: Пантюхов О.В., посвідчення від 14.12.2011р. №906;

від позивача 1: Мірошниченко І.О., уповноважена, довіреність від 04.07.2012р. №303/25-1853;

від позивача 2: не з'явився; від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.09.2012р. №2941 в інтересах держави в особі: 1) Київського квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ, 2) Військової частини А 0565, смт. Гостомель -1 Київської області, до відповідача -державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 257 121,37 грн. заборгованості за Договором №124/112е/2007 про відшкодування вартості електричної енергії від 12.06.2007р., з яких: 208 709,37 грн. основного боргу, 37 985,11 грн. пені, 3 122,06 грн. 3% річних та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7 304,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором №124/112е/2007 про відшкодування вартості електричної енергії від 12.06.2007р. та не відшкодував вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу Військової частини А-0565, що надаються на підставі Договору №251/4/2/07/12 від 13.04.2007р. У зв'язку із порушенням відповідачем умов спірного договору та невиконанням грошових зобов'язань, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 208 709,37 грн. Крім того, як стверджує прокурор, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення 37 985,11 грн. пені, 3 122,06 грн. 3% річних та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7 304,83 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2012р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №2/096-12 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 02.11.2012р. прокурор та представник позивача 1 надали суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях позов підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та позивач 2 в судове засідання 02.11.2012р. своїх представників не направили, вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.10.2012р. не виконали, про причини нез'явлення повноважних представників в судове засідання суд належним чином не повідомили; відзиву (письмових пояснень) щодо позовних вимог прокурора суду не подали. Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, всі особи, які беруть участь у справі, були належним чином завчасно повідомлені судом про дату, час і місце проведення судового засідання відповідно до вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Київ (далі - прокурор), в інтересах держави в особі: 1) Київського квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ (далі по тексту -ККЕУ), 2) Військової частини А 0565, смт. Гостомель-1 Київської області (далі по тексту -Військова частина), до відповідача -державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту -ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»), вислухавши пояснення прокурора та представника позивача 1, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків позивача 1 та відповідача у справі є укладений 12.06.2007р. між Військовою частиною А-0565 (далі -Військова частина), ДП МО України «Білоцерківський військовий торг»(далі -виконавець) та Київським квартирно -експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі -розпорядник коштів) Договір №124/112е/2007 про відшкодування вартості електричної енергії (далі -Договір), згідно якого виконавець за нормами енергопостачання та/або показниками лічильника та встановленими тарифами відшкодовує вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу ВЧ А-0565 на підставі Договору №251/4/2/07/12 про надання послуг харчування особового складу Військової частини від 13.04.2007р. Відповідно до умов Договору:

- щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем надавалися послуги з харчування особового складу Військової частини, розпорядник коштів надає виконавцю рахунок -фактуру, складену на підставі розрахунку або згідно показників лічильника по діючим тарифам споживання електричної енергії у солдатській їдальні Військової частини, та акт звірки (п.2.1. Договору);

- виконавець приймає до виконання подані розпорядником коштів документи та оплачує їх в терміни, вказані у п. 3.2.4 Договору (п.2.2. Договору);

- виконавець зобов'язаний своєчасно до 20 числа поточного місяця оплачувати отримані від розпорядника коштів рахунки за спожиту електричну енергію. У випадках порушення термінів оплати, виконавець сплачує розпоряднику коштів пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у рахунку -фактурі окремим рядком (п.3.2.4 Договору);

- договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р. Якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін дії договору про надання послуг харчування особового складу Військової частини (розділ 5 Договору).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач 1, за період з січня по грудень 2010р. Київське квартирно -експлуатаційне управління свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі. Суду не подано доказів того, що відповідачем подавалися зауваження, заперечення, претензії щодо якості послуг електропостачання або щодо їх вартості.

Відповідно до умов пунктів 2.2 та 3.2.4 виконавець приймає до виконання подані розпорядником коштів документи та зобов'язаний в термін до 20 числа поточного місяця оплачувати отримані від розпорядника коштів рахунки за спожиту електричну енергію.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав та не відшкодував позивачу 1 вартість електроенергії спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу Військової частини, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 208 709,37 грн.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, згідно якого станом на 14.11.2011р. заборгованість відповідача становить 208 709,37 грн. Зазначений акт підписаний повноваженими представниками ККЕУ та ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», скріплений печатками обох сторін та не містить розбіжностей по сумам заборгованості за даними бух обліку відповідача та позивача 1 (належним чином засвідчена копія акту звірки наявна у матеріалах справи). Підписання зазначеного акту звірки свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості за Договором в сумі 208709,37 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 1 неодноразово 14.02.2012р. та 19.03.2012р. надсилалися на адресу відповідача -ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»претензії від 08.02.2012р. №303/25-421 та від 14.03.2012р. №303/25-722 з вимогою сплатити суму заборгованості в строки визначені чинним законодавством України, про що свідчать опис вкладення у цінний лист від 14.02.2012р. та фіскальний чек «Укрпошти» від 14.02.2012р. №7164, опис вкладення у цінний лист від 19.03.2012р. та фіскальний чек «Укрпошти»від 19.03.2012р. №1429 (копії наявні в матеріалах справи). Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначені претензію та/або задовольнив вимогу позивача 1 та сплатив заборгованість за Договором.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Договором суду не представив та доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 208 709,37 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 3.2.4 Договору, в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, що в сумі складає 37 985,11 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.4 Договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати виконавець сплачує розпоряднику коштів пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини третьої ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж правову позицію підтримує і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачі також просять суд стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 7 304,83 грн. та 3% річних в сумі 3 122,06 грн.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці. Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем 1;

- строк та порядок відшкодування вартості електроенергії встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 3.2.4 Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України;

- рекомендації Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»;

- встановлений постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,75%, враховуючи положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Договором, судом встановлено, що належні до стягнення з відповідача пеня (виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців відповідно до ст. 232 ГК України) становить в сумі 16 042,03 грн., 3% річних становлять 3 122,06 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, становлять в сумі 7 304,83 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи доводи прокурора, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача -державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»заборгованості за Договором №124/112е/2007 про відшкодування вартості електричної енергії від 12.06.2007р. в сумі 235 178,29 грн., з яких: 208 709,37 грн. основного боргу, 16 042,03 пені, 3% річних в сумі 3 122,06 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7 304,83 грн., та, відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, пункт 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі 1) Київського квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони України, 2) Військової частини А -0565 до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, код ЄДРПОУ 08358735)

на користь Київського квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 38, код ЄДРПОУ 22991617)

208 709,37 грн. (двісті вісім тисяч сімсот дев'ять гривень тридцять сім копійок) основної заборгованості,

16 042,03 грн. (шістнадцять тисяч сорок дві гривні три копійки) пені,

3 122,06 грн. (три тисячі сто двадцять дві гривні шість копійок) три проценти річних,

7 304,83 грн. (сім тисяч триста чотири гривні вісімдесят три копійки) збитків, завданих інфляційними процесами.

3. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, код ЄДРПОУ 08358735)

на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)

4 703,56 грн. (чотири тисячі сімсот три гривні п'ятдесят шість копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 08.11.2012р.