Рішення № 27322674, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/7761-2012 30.10.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 62 469,26 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Соломіна О.В. за довіреністю б/н від 22.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (далі - відповідач) про стягнення 62 469,26 грн., в тому числі 56 808, 90 грн. основного боргу, 2 100, 26 грн. пені, 2 071, 68 грн. інфляційних втрат та 1 488, 42 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладених між сторонами договорів поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Київської області (суддя Саванчук С.О.) від 23.05.2012 р. порушено провадження у справі № 25/046-12, розгляд справи призначено на 07.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2012 р. направлено справу № 25/046-12 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 25/046-12 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй номер "№ 5011-5/7761-2012" та призначено до розгляду на 16.07.2012 р.

12.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких зазначається, що за взаємовідносинами між сторонами за Договором № 9 від 12.01.2011 р. рахунки-фактури не складались.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 01.08.2012 р.

У судовому засіданні 01.08.2012 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає про безпідставність нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки остання поставка товару відбулась 16.03.2011 р, а відповідно позивач пропустив строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.08.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/7761-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5011-5/7761-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.09.2012 р.

31.08.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі та відзив на пояснення відповідача, в якому він вказує на те, що ні 3% річних, ні інфляційні втрати не є штрафними санкціями та стверджує про правомірність нарахування пені.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 5011-5/7761-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/7761-2012 до свого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р., у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.

27.09.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 23.10.2012 р.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.10.2012 р.

26.10.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких зазначається, що в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57 403, 08 грн., з якої відповідачем погашено 12 374, 50 грн. Також, просить врахувати пропуск позивачем строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

29.10.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що в результаті звірки з відповідачем з'ясовано, що відповідно до спірних накладних було поставлено товару на суму 57 403, 08 грн., з якої відповідачем погашено 12 374, 50 грн.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 77, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

Найменування товару: медикаменти (п. 1.2. Договору № 47).

Конкретний асортимент товару, його кількість та вартість вказуються в рахунку-фактурі чи видатковій накладній на товар, виписаних продавцем на ім'я покупця, які після оформлення є підставою для проведення оплати за товар (п. 1.3. Договору № 47).

Згідно з п. 1.4. Договору № 77 асортимент товару його кількість та вартість (ціна) вважаються погодженими у випадку прийняття покупцем рахунку-фактури і його оплати та/або отримання товару по видатковій накладній представником покупця.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 77 покупець проводить оплату товару в розмірі 100 % від ціни кожної партії товару впродовж 30 днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 9.1. Договору № 77 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р., а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору № 77 він поставив відповідачу товар на загальну суму 53 045, 66 грн., на підтвердження чого надає Акт звірки взаєморозрахунків від 01.06.2011 р.

Однак, як вбачається зі змісту видаткових накладних, наданих позивачем суду на підтвердження відповідних поставок: № 000890 від 26.10.2010 р. на суму 4 529, 70 грн., № 001077 від 09.12.2010 р. на суму 3 900, 00 грн., № 001067 від 08.12.2010 р. на суму 13 700, 00 грн., № 000947 від 08.11.2010 р. на суму 6 651, 40 грн., № 000809 від 11.10.2010 р. на суму 1 193, 40 грн., № 000949 від 08.11.2010 р. на суму 409, 50 грн. та № 000808 від 11.10.2010 р. на суму 9 803, 00 грн., загальна сума поставки за ними становить - 40 187, 00 грн. та при цьому вони не містять посилань на Договір № 77 від 05.01.2009 р., а відповідні податкові накладні, надані сторонами щодо таких видаткових накладних в графі "Умова поставки (форма цивільно-правового договору)" містять посилання лише на самі видаткові накладні.

На підставі зазначеного, суд критично оцінює доводи позивача про те, що поставки за вказаними видатковими накладними були здійснені на виконання Договору № 77 від 05.01.2009 р. та приходить до висновку, що в цій частині між сторонами мали місце відносини з поставки у спрощений спосіб.

Відповідачем у свою чергу, згідно наданих до матеріалів справи Платіжних доручень від 10.08.2011 р. та 11.10.2010 р. оплачено вартість товару за накладними № 000890, № 000947, № 000809, № 000808, у зв'язку з чим заборгованість по таким накладним складає 18 009, 50 грн.

12.01.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 9, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

Найменування товару: медикаменти (п. 1.2. Договору № 9).

Конкретний асортимент товару, його кількість та вартість вказуються в рахунку-фактурі чи видатковій накладній на товар, виписаних продавцем на ім'я покупця, які після оформлення є підставою для проведення оплати за товар (п. 1.3. Договору № 9).

Згідно з п. 1.4. Договору № 9 асортимент товару його кількість та вартість (ціна) вважаються погодженими у випадку прийняття покупцем рахунку-фактури і його оплати та/або отримання товару по видатковій накладній представником покупця.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 9 покупець проводить оплату товару в розмірі 100 % від ціни кожної партії товару впродовж 25 днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 9.1. Договору № 9 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 р., а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов Договору № 9 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27 018, 68 грн., що підтверджується видатковими накладним № МРН-000028 від 12.01.2011 р. на суму 6 534, 20 грн., № МРН-000029 від 12.01.2011 р. на суму 409, 50 грн., № МРН-000129 від 01.02.2011 р., № МРН-000185 від 15.02.2011 р. на суму 5 565, 94 грн., № МРН-000279 від 16.03.2011 р. на суму 5 850, 94 грн.

У свою чергу відповідач за поставлений згідно з Договором № 9 від 12.01.2011 р. не розрахувався.

13.12.2011 р. позивач надіслав відповідачу Претензію № 78 від 12.12.2011 р., яку останній отримав 16.12.2011 р., та в якій позивач просив погасити борг у сумі 56 808, 90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальним правилом договори між юридичними особами укладаються у письмовій формі шляхом складання єдиного документа.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Оскільки видаткові накладні № 000890 від 26.10.2010 р. на суму 4 529, 70 грн., № 001077 від 09.12.2010 р. на суму 3 900, 00 грн., № 001067 від 08.12.2010 р. на суму 13 700, 00 грн., № 000947 від 08.11.2010 р. на суму 6 651, 40 грн., № 000809 від 11.10.2010 р. на суму 1 193, 40 грн., № 000949 від 08.11.2010 р. на суму 409, 50 грн. та № 000808 від 11.10.2010 р. на суму 9 803, 00 грн. не містять посилань на Договір № 77 від 05.01.2009 р., а відповідні податкові накладні, надані сторонами щодо таких видаткових накладних в графі "Умова поставки (форма цивільно-правового договору)" містять посилання лише на самі видаткові накладні, які в свою чергу містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача, зазначені обставини дають підстави вважати, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 13.12.2011 р. позивач надіслав відповідачу Претензію № 78 від 12.12.2011 р., яку останній отримав 16.12.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, строк з оплати вказаних накладних настав 23.12.2011 р.

Що стосується Договору купівлі-продажу № 9 від 12.01.2011 р., за своєю правовою природою він є також договором поставки.

Надані позивачем видаткові накладні № МРН-000028 від 12.01.2011 р. на суму 6 534, 20 грн., № МРН-000029 від 12.01.2011 р. на суму 409, 50 грн., № МРН-000129 від 01.02.2011 р., № МРН-000185 від 15.02.2011 р. на суму 5 565, 94 грн., № МРН-000279 від 16.03.2011 р. на суму 5 850, 94 грн. також не містять безпосереднього посилання на Договір поставки № 9 від 12.01.2011 р. або іншу угоду між сторонами, однак, як вбачається з податкових накладних, складених відносно наведених видаткових накладних, вони в графі "Умова поставки (форма цивільно-правового договору)" містять посилання саме на Договір поставки, у зв'язку з чим суд в цій частині дійшов висновку, що спірні поставки за ними відбулись на виконання Договору № 9.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.2. Договору № 9 покупець мав проводити оплату товару впродовж 25 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 45 028, 18 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони передбачили п. 5.3. Договору № 47 та Договору № 9, що за порушення умов оплати, передбачених п. 2.2. цих договорів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2 100, 26 грн. по накладним за Договором № 9 за період в шість місяців з моменту виникнення зобов'язання з оплати по кожній накладній.

У той же час, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, суд відзначає, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 30.05.2012 р., судом здійснено перерахунок пені відносно кожної накладної за період з 30.05.2011 р. по дату закінчення шестимісячного строку нарахування пені, тобто за період, строк позовної давності по якому не пропущено, та встановлено, що вона має складати 1 111, 66 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 2 071, 68 грн. інфляційних втрат та 1 488, 42 грн. 3 % річних за період з моменту виникнення зобов'язання з оплати по кожній накладній до 08.12.2011 р.

Однак, позивачем не було враховано, що по накладним за 2010 рік поставки відбувались не за Договором поставки № 77, у зв'язку з чим при визначенні моменту настання строку оплати товару за ними мали застосовуватись приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, оскільки відповідна вимога у формі претензії, як зазначалось вище, була отримана відповідачем 16.12.2011 р., нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат по таким накладним за період до вказаної дати задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованими лише вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 615, 75 грн. та інфляційних втрат у сумі 629, 02 грн., нарахованих по накладним за 2011 рік.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, Святошинський район, вулиця Тулузи, будинок 3-Б, код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (02098, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Березняківська, будинок 29, 3 поверх, код ЄДРПОУ 30552921) 45 028 (сорок п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 18 коп. основного боргу, 1 111 (одну тисячу сто одинадцять) грн. 66 коп. пені, 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 75 коп. 3 % річних, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 1 207 (одну тисячу двісті сім) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака