Рішення № 27322599, 01.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/11618-2012 01.11.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська житлово-будівельна компанія»

про визнання недійсним в частині договір та стягнення заборгованості 383 669,61 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська житлово-будівельна компанія»

до Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»

про стягнення збитків у розмірі 107 550,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Слишик М.В.

від відповідача (за первісним позовом): Шевчук А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд»(далі-позивач за первісним позовом або ВАТ «Київоздоббуд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська житлово-будівельна компанія" (далі-відповідач за зустрічним позовом або ТОВ «КЖБК») про визнання недійсним договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р., укладеного між ВАТ «Київоздоббуд»та ТОВ «КЖБК»в частині включення до п. 3.2.4. цього договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ»; стягнення 383 669,61 грн., з якої 373 639,24 грн. основної заборгованості, 7 244,98 грн. -сума 3% річних, 2 785,39 грн. збитків від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду на виконання робіт №294 від 15.08.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

11.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав пояснення по справі, в яких проти позову заперечив та пояснив, що позовні вимоги щодо погашення заборгованості пред'явлені неналежному відповідачу, оскільки на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" покладено лише посередницькі функції в частині організації належної роботи позивача.

11.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»суми збитків у розмірі 107 550,00 грн.. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відкритим акціонерним товариством «Київоздоббуд»зобов'язань у вигляді допущення істотних недоліків під час виконання робіт, обумовлених договором підряду.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 11.09.2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 5011-72/11618-2012.

26.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача (за первісним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що твердження відповідача про те, що роботи були виконані позивачем не належним чином не відповідають дійсності, адже роботи виконані відповідно до вимог договору та закону, що підтверджується підписаними сторонами та скріплених печатками актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

26.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача (за первісним позовом) подав пояснення по справі.

У процесі провадження у справі представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання про призначення і проведення експертизи, в якому просить призначити будівельно-технічну експертизу по справі, оскільки з'ясування питання щодо якості наданих послуг ВАТ «Київоздоббуд»є істотною обставиною, яка має значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення цієї справи.

У судовому засіданні 27.09.2012 р. судом оголошувалась перерва до 16.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача (за первісним позовом) про призначення і проведення експертизи, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є заборгованість за договором, а зустрічного позову -стягнення збитків, проте відповідач (за первісним позовом) просить призначити експертизу щодо визначення якості виконаних робіт, що не потребує з'ясування для вирішення спору по справі, оскільки ніяким чином не вплине на результат такого вирішення, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

Розгляд справи відкладався через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідності витребування нових доказів.

01.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача (за первісним позовом) подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти відповідача (за первісним позовом), що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, в розмірі 383 669,61 грн. та оголосити заборону на його відчуження.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак позивач не навів конкретних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечував проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та просив задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Київоздоббуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" укладено договір підряду №294 на виконання будівельних робіт, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виконати за завданням відповідача роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Позивач виконує комплекс зовнішніх та внутрішніх оздоблювальних робіт на будівництві житлового будинку №12 з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: 26-а м-н ж-м Вигурівщина -Троєщина, обмеженого вулицями Оноре де Бальзака, Градинською, Радунською та Лаврухіна у Деснянському районі м. Києва

Відповідно до п.1.2. договору перелік робіт, що виконується позивачем: - поліпшена штукатурка стін та косяків; - шпаклювання та фарбування стін, стель, косяків; - улаштування підлог та плінтусів з керамічної плитки; - фарбування стін олійними фарбами; - фарбування дерев'яних дверей, металевих дверей, металевих труб, радіаторів, перил, грат олійними фарбами;- повний комплекс опоряджувальних робіт з в квартирах; - пред'явлення відповідачу виконаних робіт до 20 числа звітного місяця з підтвердженням використаних матеріалів згідно будівельних норм.

Згідно п. 1.3. договору вартість робіт, вказаних в п. 1.2. визначається сторонами по фактично виконаним обсягам робіт на підставі актів виконаних робіт, складених по узгодженим твердим одиничним розцінкам.

Відповідно до п. 3.2.4. договору враховуючи, що фінансування завершення будівництва житлового будинку №12 здійснюється за рахунок бюджетних коштів, розрахунки за виконані роботи проводяться на протязі 10 днів після отримання відповідачем коштів від замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ», виходячи із обсягів виконаних робіт на підставі довідок ф. КБ-2в та ф. КБ-3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано робіт на об'єкті на загальну суму 534 056,58 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (копії в матеріалах справи).

Відповідач частково провів оплату виконаних робіт на суму 79 982,81 грн.

Крім того, 30.11.2011 р. сторонами підписано протокол зарахування зустрічних вимог №3011-133, умовами якого передбачено, що з дати підписання цього протоколу «сторона-1»(відповідач) вважається такою, яка виконала зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт згідно Договору № 294 від 15.08.11 р. в розмірі 80 434,53 грн. (Вісімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні, 53 коп.), в тому числі ПДВ 13 405,76 грн., а «сторона-2»(позивач) вважається такою, яка виконала зобов'язання щодо оплати вартості матеріалів згідно умов рахунків-фактур № 347, 348, 349 від 30.11.11 р. в розмірі 80 434,53 грн. (Вісімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні, 53 коп.), в тому числі ПДВ 13 405,76 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач (за первісним позовом) зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р. в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 373 639,24 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 7 244,98 грн. 3% річних та 2 785,39 грн. збитків від інфляції. Крім того, позивач просить визнати недійсним договір підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р., укладеного між ВАТ «Київоздоббуд»та ТОВ «КЖБК»в частині включення до п. 3.2.4. цього договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ».

В обґрунтування зустрічного позову, позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що позивачем (за первісним позовом) неякісно виконано робіт на суму 107 550,00 грн. в результаті чого відповідачем (за первісним позовом) понесені збитки на суму 107 550,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості на суму 534 056,58 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які підписані представниками підприємств та скріплені їх печатками.

Також матеріалами справи підтверджується, що Сертифікатом серії КВ №16411113863 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил, та підтверджує його готовність до експлуатації.

За таких умов, спростовується твердження відповідача (за первісним позовом), що позивачем (за первісним позовом) виконано неякісно робіт на суму 107 550,00 грн.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, враховуючи протокол зарахування зустрічних вимог №3011-133, в сумі 160 417,34 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 373 639,24 грн.

Фактично договір підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 373 639,24 грн. залишається відповідач (за первісним позовом) та факт отримання коштів від замовника будівництва не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач (за первісним позовом) не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо вчасної оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення 373 639,24 грн. основної заборгованості.

Також, позивач (за первісним позовом) просить стягнути з відповідача 7 244,98 грн. 3% річних та 2 785,39 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем (за первісним позовом) розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 7 244,98 грн. 3% річних та 2 785,39 грн. збитків від інфляції.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про визнання недійсним договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р., укладеного між ВАТ «Київоздоббуд»та ТОВ «КЖБК»в частині включення до п. 3.2.4. цього договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ», суд відзначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Оскільки положення договору підряду №294 на виконання будівельних робіт від 15.08.2011 р. відповідають нормам законодавства України, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача (за первісним позовом) про визнання пункту договору недійсним, які не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 107 550,00 грн., суд відзначає наступне.

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: - безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; - пропорційного зменшення ціни роботи; - відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (за зустрічним позовом) не доведено факту можливого неякісного виконання робіт відповідачем (за зустрічним позовом) та не надано суду доказів понесення ним витрат на усунення недоліків, що виключає можливість стягнення збитків замовника в розумінні ст. 858 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, суд відзначає, що Ухвалою Господарського суду міста Києві від 16.10.2012 р. викликано у судове засідання керівника ТОВ «КЖБК»(відповідача за первісним позовом) для дачі пояснень по суті підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, при цьому, явку керівника відповідача (за первісним позовом) у судове засідання визнано обов'язковою.

У судове засідання 01.11.2012 р. керівник ТОВ «КЖБК»(відповідача за первісним позовом) для дачі пояснень по суті підписання актів приймання виконаних підрядних робіт не з'явився, що унеможливило підтвердити посилання відповідача (за первісним позовом) про непідписання керівником підприємства актів приймання виконаних підрядних робіт, що в свою чергу, призвело до затягування вирішення спору у даній справі.

Отже, з викладеного вбачається невиконання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" вимог суду та недбале ставлення останнього до судового розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

За висновками суду, ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія", перешкоджає розгляду справи № 5001-72/11618-2012, призводить до затримання процесу судового провадження.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа № 01-08/140 від 15.03.2010 р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК. Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

За висновками суду, бездіяльність керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" порушує норми ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, та створює перешкоди суду у здійсненні правосуддя, а тому суд накладає штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем (за первісним позовом) було переплачено судовий збір в сумі 29,01 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 8 746,39 грн., однак сплатив -8 775,40 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ -32590052) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 2-В, код ЄДРПОУ -05503214) 373 639 (триста сімдесят три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 24 коп. основної заборгованості, 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 39 коп. збитків від інфляції, 7 244 (сім тисяч двісті сорок чотири) грн. 98 коп. 3% річних та 7 673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 39 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 2-В, код ЄДРПОУ -05503214) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 01 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська житлово-будівельна компанія" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ -32590052) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп.

5. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.11.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.