Постанова № 27321940, 05.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5023/4353/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкована постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р.у справі№ 5023/4353/11 господарського суду Харківської областіза позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" Приватного акціонерного товариства "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва" 1. Закрите акціонерне товариство "Земська страхова компанія", 2. Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова звернення стягнення на предмет заставиза участю представникапозивача: Гороха О.П.ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (надалі -ПАТ "Земельний банк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 15.08.2005 р. № 59-05/3, а саме: систему селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLA-500, вартістю 5 550 283,00 грн., що належить відповідачеві; встановлення способу реалізації указаного предмета застави шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду за початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. (суддя Прохоров С.А.) поновлено провадження у справі № 5023/4353/11 (ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2011 р. було зупинено провадження у справі); відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. (судді: Камишева Л.М., Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. скасовано. Позов задоволено: звернуто стягнення на предмет застави за договором від 15.08.2005 р. № 59-05/3 - систему селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLA-500, вартістю 5 550 283,00 грн., що належить ЗАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва" в рахунок погашення суми боргу 8 903 449,65 грн., у тому числі: 7 869 847,30 грн. основного боргу, 983 192,05 грн. процентів, 50 410,30 грн. пені за невиконання зобов'язань за договором № 59-05/К про надання кредитної лінії від 01.08.2005 р., виконання якого забезпечено договором застави від 15.08.2005 р. № 59-05/3; встановлено спосіб реалізації предмета застави за вказаним договором застави шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду за початковою ціною, розмір якої підлягає визначенню на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 22 Господарського процесуального кодексу.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2005 р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є ПАТ "Земельний банк", та Закритим акціонерним товариством "Земська страхова компанія" (надалі - ЗАТ "Земська страхова компанія", позичальник) укладено договір № 59-05/К про надання кредитної лінії, згідно з пунктом 1.1 якого банк надає позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 1 000 000,00 доларів США на поповнення оборотних коштів строком до 14.03.2006 р. включно з можливістю отримання окремих кредитів (траншів). Під лімітом кредитування розуміється максимальна сума заборгованості позичальника перед банком за даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору за користування позиченими коштами позичальник зобов'язується сплачувати відсотки у розмірі 10 % річних.

Сторонами підписувалися додаткові угоди, якими, зокрема змінювався термін повернення кредиту.

Додатковою угодою від 17.07.2009 р. № 8 кредитну лінію змінено на мультивалютну з можливістю отримання окремих кредитів (траншів) у доларах США та в євро.

Додатковою угодою від 12.04.2010 р. № 13 внесено зміни в пункт 1.1 договору та визначено, що банк надає позичальнику поновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 700 000,00 євро на поповнення обігових коштів строком до 11.04.2011 р. включно з можливістю отримання окремих кредитів (траншів) у доларах США та євро. Під лімітом кредитування розуміється максимальна сума заборгованості позичальника перед банком за даним договором; встановлено графік погашення заборгованості за кредитом та передбачено наступні строки погашення: 5 000,00 євро - до 31.03.2011 р., 695 000,00 євро - до 11.04.2011 р.

Згідно з пунктом 4.1.8 договору від 01.08.2005 р. № 59-05/К банк має право стягнути з позичальника при порушенні строків повернення кредиту та несплати процентів за його користування в строки, указані в пунктах 1.1, 3.2.3 даного договору, пеню за кожен день прострочки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період несвоєчасного виконання зобов'язань за даним договором, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки та три проценти річних з простроченої суми.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором від 01.08.2005 р. між банком (заставодержатель), ЗАТ "Конструкторсько-технологічне бюро верифікаційного моделювання і підготовки виробництва" (заставодавець) та ЗАТ "Земська страхова компанія" (позичальник) укладено договір застави № 59-05/3, за умовами якого предметом застави є: система селективного лазерного порошкового спікання Demo SLS VANGUARD System HS Pakage для пластмас та інших матеріалів (у тому числі металевий порошок) у комплекті та стереолітографічна установка SLA-500.

Відповідно до пункту 2.3 договору застави сторони оцінюють предмет застави у сумі 5 550 283,00 грн.

У пунктах 4.1, 4.2 договору застави зазначено, що заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Застава забезпечує вимоги заставодержателя за основним договором в тому обсязі, які він має на момент задоволення: сума кредиту, відсотків за його користування, відшкодування збитків, заподіяних прострочкою виконання, штраф, пеня, а також відшкодування витрат по стягненню.

У пункті 5.4 договору застави сторони домовились, що у випадку внесення змін до основного договору, як-то: сума кредиту, розмір відсотків за користування кредитом, термін надання кредиту тощо, цей договір зберігає свою силу без укладення додаткових угод до цього договору застави.

16.08.2005 р. банком зареєстровано обтяження рухомого майна: систему селективного лазерного порошкового спікання, номер об'єкта: Demo SLS VANGUARD System HS Pakage та стереолітографічну установку SLA-500. Згідно з даними витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.08.2005 р. № 4457349 термін дії обтяження -до 15.08.2010 р., підстава обтяження -договір застави від 15.08.2005 р. № 59-05/З.

До реєстраційних записів про зареєстроване обтяження банком вносились зміни 15.03.2006 р. № 6808029 та 19.04.2011 р. № 31126916.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на виконання умов договору 01.08.2005 р. № 59-05/К позивач надав ЗАТ "Земська страхова компанія" кредит, проте, ЗАТ "Земська страхова компанія" свої зобов'язання за цим договором не виконало, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 700 000,00 євро, заборгованість за процентами -87 452,07 євро, пеня за кожен день прострочки процентів по кредиту - 4 483,85 євро, що в еквіваленті, виходячи з курсу НБУ, становить 8 903 449,65 грн.

Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд встановив наявність заборгованості позичальника перед позивачем у сумі 8 903 449,65 грн. Щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 15.08.2007 р. № 59-05/3 в рахунок погашення суми боргу суд виходив із умов договорів про надання кредитної лінії та застави, приписів статті 20 Закону України "Про заставу", статей 1, 5, 11, 12, 13, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що згідно з пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що господарський суд першої інстанції неправомірно визнав встановленим факт, що майно, яке є предметом застави за договором застави від 15.08.2005 р. № 59-05/З, на момент розгляду даної справи перебуває одночасно в двох заставах: у забезпечувальній заставі ПАТ "Земельний банк" та в податковій заставі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Проте Харківський апеляційний господарський суд припустився порушень норм процесуального права з огляду на таке.

Виходячи із приписів статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Указане кореспондується і з положеннями статті 20 Закону України "Про заставу", якою, зокрема, передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

За приписами статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до статті 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинний з 1 січня 2004 року, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Отже, звертаючи стягнення на предмет застави, встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів, суд апеляційної інстанції не врахував вищенаведеного та не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд може призначити судову експертизу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно з приписами статті 1119 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. не відповідає вказаним вимогам процесуального законодавства, тому не може бути визнана законною і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, при якому суду слід врахувати вищенаведене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова у справі № 5023/4353/11 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. у справі № 5023/4353/11 скасувати.

Справу № 5023/4353/11 направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

О. Попікова