Рішення № 27321667, 08.11.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-4583/12

№2609/16582/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С. В.

при секретарі Шевчук Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення грошових коштів з відповідача, посилаючись на те, що 21.06.2011 року він позичив відповідачу 7100,00 доларів США, що станом на 21.06.2011 року становило еквівалент в розмірі 56800,00 гривень, які відповідач зобов'язався повернути за домовленістю, про що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики від у вигляді боргової розписки.

Як зазначає позивач, після його звернення до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, відповідач коштів не повернув, від виконання свого зобов'язання ухиляється, від зустрічі з позивачем відмовляється, на телефонні дзвінки не відповідає.

З огляду на те, що відповідач від виконання зобов'язання про повернення грошових коштів ухиляється, від зустрічі з позивачем відмовляється, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 56800,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомляв в установленому законом порядку, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами (а. с. 60,65), про причини неявки суд не повідомив, а тому суд у відповідності до статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2011 року позивач ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 7100,00 доларів США, що станом на 21.06.2011 року становило еквівалент в розмірі 56800,00 гривень, які відповідач зобов'язався повернути за домовленістю, про що було складено боргову розписку (а. с.4).

На вимогу позивача про повернення боргу відповідач грошові кошти не повернув, від виконання свого зобов'язання ухиляється, від зустрічі з позивачем відмовляється, на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Статтями 1212, 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно ст.10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідачем доводів позивача не спростовано.

Вiдповiдно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуєтъся на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд при задоволенні позову, з урахуванням викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1212, 1214 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 56800 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок, що разом становить 57368 (п'ятдесят сім тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з для отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Зінченко С.В.