Ухвала суду № 27318295, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року м. Київ К-5386/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М" на постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009

у справі № 14/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М"

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал-М" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008 позовні вимоги задоволені частково .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі..

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.06.2003 позивач придбав у ВАТ „Мукачівприлад" цілісний майновий комплекс (спортивний комплекс), розташований на земельній ділянці загальною площею 29651 м. кв., у м. Мукачево по вул. Парканія 1/5. Земельна ділянка належала продавцю на правах постійного користування і в тому ж розмірі перейшла у користування позивача.

Згідно акту камеральної перевірки податкової декларації від 19.11.2007р. встановлено порушення підприємством ст.ст.2, 7, 14, 15 Закону України "Про плату за землю", що за 2005 рік позивачем подано розрахунок земельного податку в розмірі 8085,83 грн., а протягом 2006-2007 років позивачем такий розрахунок не подавався і податок не сплачувався. Згідно даних довідок відділу архітектури та містобудування встановлено грошову оцінку земельної ділянки та визначено суму земельного податку, яка підлягає сплаті за 2005-2006 роки та дев`ять місяців 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Мукачівською ОДПІ Закарпатської області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №3509/1503/22083669/27292 (0002451840/0), яким ТОВ «Універсал-М»визначено податкове зобов'язання із земельного податку розмірі 67485,45 грн. (в тому числі штрафних санкцій на суму 3231,59 грн.).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем правомірно нараховано позивачу земельний податок на суму 64253,86 грн. та штрафні санкції в сумі 3231,59 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.5 вищевказаного Закону, об'єктом плати на землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. Об'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар.

У відповідності з ст.14 Закону України "Про плату за землю" юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом.

У відповідності з ст.15 Закону України "Про плату за землю" юридичні особи-власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до положень статті 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час придбання позивачем цілісного майнового комплексу) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Із змісту договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу вбачається, що його попередній власник на законних підставах являвся одночасно і користувачем спірної земельної ділянки, а тому разом із правами власності на майновий комплекс до позивача перейшли також і права користувача земельної ділянки і відповідно обовязки платника податку на землю з часу придбання цього комплексу.

Частиною 6 статті 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ч.3 ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ч.3 ст.72 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»встановлено, що у 2004, 2005, 2006 роках - пільги по платі за землю, визначені п.3 і п.4 ч. 1ст. 12 Закону України «Про плату за землю»застосовуються до вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, яких використовуються за цільовим призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, основними напрямком діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М" є оптова торгівля, доказів належності позивача до вітчизняних закладів фізичної культури та спорту не надано, сам по собі факт володіння спортивним комплексом не прирівнює позивача до таких закладів, а тому пільга по сплаті земельного податку на позивача не поширюється

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М»на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 19.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 у справі № 2-а-2371/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М»області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 у справі № 14/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко