Постанова № 27318150, 22.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

22 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1013/2012

15 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Бабич А.М.,

при секретарі -Хатковому А.В.,

за участю:

представника позивача -Бордунос Л.І. (за довіреністю),

представника відповідача -Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАЛ ЛІМІТЕД»до державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося ТОВ «ТРІАЛ ЛІМІТЕД», в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.01.2012 № 0000162301, яким збільшено суму грошового зобов'язанняза липень-серпень 2011 року з податку на додану вартість в розмірі 27428,00 (21942,00 грн. -основна сума боргу та 5486 -штрафні санкції), а також №0000152301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25233,00 грн.

Позивач вважає ці повідомлення-рішення незаконними, а висновки акту перевірки, на підставі якого вони винесені, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки реальність операцій з контрагентом позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами на товарі надані послуги, доказами повної їх оплати; відсутністю обов'язку у покупця перевіряти якими засобами та з яких матеріалів виконуються роботи, бо останній зацікавлений виключно в отриманні результату; відсутністю судового рішення про визнання недійсними договорів. Крім того, позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0000152301 містить суперечності щодо суми, на яку збільшується зобов'язання, оскільки прописом стоїть сума 250033,00 грн., а в таблиці цифрами та відповідно до акту перевірки-25233, 047 грн.; а також, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням строків, передбачених ст.86 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог діючого законодавства на підставі акту перевірки, в якому описано виявлені порушення, які стосуються необґрунтованого формування валових витрату зв'язку з безтоварністю операцій, що підтверджується наступним: укладені угоди не були направлені на реальне настання наслідків; первинні бухгалтерські документи складені з порушеннями; встановлено факт відсутності за місцезнаходженням контрагента позивача і відсутність в останнього необхідних трудових та виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та зареєстрований як платник ПДВ з 09.04.2008.

Відповідач на підставі наказу ДПІ у місті Черкаси Черкаської області від 02.12.2011 було проведеноів невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "ТРІАЛ ЛІМІТЕД»" щодо правомірності формування податкового кредиту з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Артбуд Вектор»у липні-серпні 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 1822.512.200511 N№122776/233-2/24359674(далі по тексту - Акт).

Згідно з зафіксованими в акті порушеннями позивач занизив податок на прибуток всього на суму 25233,047 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року, внаслідок здійснення безтоварних операцій; а також завищив податковий кредит за липень та серпень 2011 року, чим занизив податок на додану вартість на суму 21941,78 грн. Порушення стосувалися виявлених ознак безтоварності операцій позивача з ПП «Артбуд Вектор»за наступними угодами: договір поставки від 15.06.2011 №15/06-1 (далі -договір №15/06-1), договір про надання послуг від 18.08.2011 № 18/08-2 (далі -договір № 18/08-2), договір надання послуг від 27.06.2011 № 2706 (далі -договір № 2706).

Позивач в адміністративному порядку рішення податкового органу оскаржував, проте вони були залишені в силі.

Для вирішення справи суд виходив з наступного.

Відповідно до видаткових, податкових накладних передачу товару та виконання робіт здійснювало ПП «Артбуд Вектор», яке відповідно до своїх установчих документів здійснювало наступні види діяльності: будівництво будівель, електромонтажні роботи, роздрібну торгівлю офісним та комп'ютерним устаткуванням, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угруповань; діяльність автомобільного вантажного транспорту; нотаріальна та інша юридична діяльність.

Відповідно до п.1.1 договору № 18/08-2 виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт, наданню послуг або виготовленню продукції з використанням своїх матеріалів, за індивідуальним замовленням, наданим замовником у вигляді інформаційних зображень на магнітних носіях (дискетах, компакт-дисках), надісланих електронною поштою або наданих замовником ескізів, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити роботи (продукцію) в асортименті, кількості, за ціною та на загальну суму, що відображається в рахунка-фактурах, актах виконаних робіт, наданих виконавцем. Виконавець подає на затвердження замовнику ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для проведення робіт. Запуск у виробництво не затверджених замовником матеріалів не допускається. (п.2.1 договору №18/08-2) Доказів, що надавалися такі ескізи, макети тощо позивач не надав.

Суд звернув увагу, що на підтвердження виконання вищевказаного договору позивач надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2011 №2875, який не містить місця складання, даних договору, згідно з яким проведені роботи (послуги), а містить посилання на рахунок-фактуру №2875 від 23.08.2011, який виставлений без замовлення (а.с.99) (жодних посилань на укладений договір не має). Крім того, за цим актом прийняті роботи бетонування, що в контексті зобов'язань замовника надати попередньо до виконання робіт ескізи чи макет, суперечить положенням пунктів 1.1, 2.1 договору № 18/08-2. Вищевказаних копій ескізів, оригінал-макетів, доказів направлення виконавцем позивачу матеріалів на затвердження позивач не надав.

Відповідно до ч.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (ч.6 ст.198 ПК України).

Суд встановив, що договір № 18/08-2 не містить будь-яких додатків, у т.ч. у формі кошторисів на виконання робіт. Враховуючи пояснення представника позивача, що здійснювалися роботи з бетонування рекламних щитів, однак жодної проектно-кошторисної документації не було, отже це є додатковим доказом того, що договір не був укладений задля настання реальних наслідків. Доказів формування та підтвердження вартості, об'єму замовлення позивач не надав. Крім того, суд звернув увагу на те, що вказані послуги не були повністю оплачені, оскільки відповідно до акту здачі-приймання робіт вартість бетонування складала 9583,33 грн., а відповідно до платіжного доручення від 23.08.2011 №1032, яким позивач обґрунтовує оплату цих робіт, розмір оплати становить 11500,00 грн.

Суд звернув увагу, що договори №18/8-2 та № 2706 повністю ідентичні, з однаковим терміном дії -до 31.12.2011 (пункти 7.1), однак із різною датою складання, тобто з 18.08.2011 діяло два аналогічні договори. В обох договорах у пунктах 6.1 відсутні дані щодо терміну виконання робіт, проте час виконання пов'язано з надходженням передоплати. Жодних доказів про надходження такої передоплати за цими договорами позивач не надав, що свідчить про те, що документи оформлялися без реального здійснення господарської операції.

Суд звернув увагу на те, що для оформлення зовнішньої реклами, яка згідно з поясненнями представника позивача виконувалась за договорами №18/8-2 та № 2706 необхідна наявність відповідного дозволу, погодження проектно-кошторисної документаціяна будівництво обєкта, отримання документа на право користування земельною ділянкою, що передбачено Законом України "Про рекламу", постановою Кабінету міністрів "Про затвердження типових правил зовнішньої реклами", наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 № 414 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування обєктів сервісу на землях дорожного господарства та згод і погоджень на обєкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг зовнішнього користування". Відсутність таких документів як у замовника такої послуги, так і у виконавця свідчить про те, що реально така господарська діяльність не відбувалася.

Таким чином, податкова накладна від 23.08.2011 №282, виписана на договір № 18/08-2 неправомірно і не надає права на податковий кредит у відповідному розмірі.

Надане як доказ повної оплати наданих послуг, платіжне доручення від 17.08.2011 № 1022 в реквізиті «призначення платежу»містить посилання на рахунок-фактуру від 29.07.2011 № 2542, який, в свою чергу, жодних посилань на договір № 2706 не містить, а отже не є первинними документами для цього договору.

На підтвердження реальності наданих послуг за договором № 2706 позивач надав акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2011, яким підтверджується виконання робіт з розміщення зовнішньої реклами на рекламних щитах розміром 3*6 та виготовлення металоконструкцій рекламних щитів 3*6; а також товарно-транспортну накладну від 29.07.2011 №29/07/11. Суд звернув увагу на те, що вказаний акт не є доказом виконання робіт за договором №2706, оскільки він не містить даних щодо місця його складання та власне виконаних робіт, посилань на договір чи на реквізити рахунку-фактури, відповідно до якої можна було би встановити яке зобов'язання підтверджується цим актом. Таким чином цей акт не є належними доказами виконання робіт за вищевказаним договором. Крім того, товарно-транспортна накладна не містить конкретних даних щодо пункту навантаження та розвантаження товару.

Ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі -Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документівє: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. (пункт 2.15 вищевказаного Порядку)

Відповідно до ч.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підп. «г»п.3 ч.10 ст.138 Податкового кодексу України при обчисленні об'єкта оподаткування враховуються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Не надавши доказів надання послуг реклами саме своїх товарів чи своєї господарської діяльності позивач не довів правоміріність віднесення на витрати підприємства рекламних послуг, не спростував висновків акту перевірки податкового органу. Таким чином податкова накладна від 29.07.2011 № 389 неправомірно виписана і не надає права позивачу на отримання податкового кредиту.

Щодо договору поставки від 15.006.2011 №15/06-1 з ТОВ «Артбуд Вектор»суд зазначає наступне.

Отримання товару за договором №15/06-1 позивач підтверджує видатковою накладною від 30.08.2011 № 3003, в якій відсутні посилання на вид та умови замовлення, щодо якого підтверджується виконання зобов'язання. Рахунок-фактура від 05.08.2011, який містить товар в кількості та якості аналогічній видатковій та податковій накладній, та який вказаний у призначенні платежу в платіжних дорученнях від 11.10.2011 №1098, від 27.09.2011 №875, від 27.09.2011 №879, від 27.09.2011 №1080, якими позивач підтверджує повну сплату товару, дані про договір також відсутні, як і відсутня печатка та підпис директора ПП «Артбуд Вектор», що позбавляє його ознак доказу. Дані довіреності про отримання товару, не підтверджуються даними книги реєстрації виданих довіреностей.

З оригіналу книги реєстрації виданих довіреностей позивача, прошитої, пронумерованої та скріпленої печаткою, суд встановив, що дані довіреності від 05.07.2011 №1926 на ОСОБА_3 для отримання товару від «Артбуд Вектор»має виправлення щодо терміну дії довіреності з 10 на 30 днів, які жодним чином не завірені; а довіреність від 30.09.2011 №19631, записана останньою в списку журналу з порушенням нумерації видачі довіреностей. Такі факти є підтвердженням того, що фактично операції з отримання товару не відбувалися, а документи були створені з метою набуття податкової вигоди.

Відповідно до п.2.1 договору №15/06-1 поставлений товар повинен відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості товару. Якість товару повинна підтверджуватися сертифікатами якості заводу-виробника. Водночас позивач на підтвердження домовленості щодо якості, та фактично отриманого товару жодних доказів не надав.

Відповідно до ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент,сортамент,номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Законом України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" із змінами та доповненнями визначено:

декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;

підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно до ст. 13 вищевказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Позивачем не надано інформацію та документального підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 ЗУ "Про підтвердження відповідності", відповідно до якої виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Таким чином, суд вважає, що відсутність товаросупровідних документів (сертифікатів якості (відповідності) на товар є доказом того, що цей товар не придбавався.

Можливість позивача зберігати товар підтверджується договором оренди нерухомого приміщення від 30.09.2010 №30/09/10-03 з додатком №1 від 01.10.2010. Суд зауважує, що надані в якості доказу договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія -ОСОБА_4 та заступника директора - ОСОБА_3 підтверджують не повноваження на прийняття робіт чи товару, а є доказом того, що конкретний працівник несе персональну відповідальність за завдану підприємству шкоду.

Списання товару у об'ємі та кількості, що відповідає видатковим накладним на товар, реальність передачі якого оспорюється, підтверджується наступними актами списання: від 16.09.2011 №ТР-0000150, від 31.08.2011 №ТР-0000140, від 30.08.2011 № ТР-0000135, від 30.08.2011 №ТР-0000136, від 30.08.2011 №ТР-0000137, від 30.08.2011 №ТР-0000138. Таким чином, списання товару за актами відбувалося в дати отримання такого товару. На підтвердження необхідності списання в результаті використання цього товару в своїй господарській діяльності на виконання зобов'язань з надання послуг позивач надав:

договір про надання послуг від 29.06.2011 №71 з ТОВ «Афіша», який за своєю суттю відповідно до п.1.1 договору відповідає договору підряду (ст.837 Цивільного кодексу України), і згідно з яким замовник (позивач) зобов'язується виконати роботу з використанням своїх матеріалів, що суперечить умовам договорів з ТОВ «Артбуд Вектор»;

договір купівлі-продажу наметів для виставок-ярмарків від 10.08.2011 №130 з ТОВ «Юніверс Лоджистік Партнер»;

договір про надання послуг від 03.08.2011 №122 з ТОВ «Втормет-Черкаси»з актом здачі-прийняття робіт з виготовлення маркізів, у свою чергу не надавши жодних доказів щодо того, які матеріали були використані для їх виготовлення;

договір на виконання підрядних робіт від 04.08.2011 №80 з виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради, акти приймання виконаних робіт на який також не містять жодних посилань на матеріали чи назви робіт, які би відповідали даним, вказаним у видаткових накладних на товар, реальність опре цій щодо яких оспорюється;

договори купівлі-продажу від 10.08.2011 з №133 з ОСОБА_6 та №134 з ОСОБА_7, з яких суд встановив, що вони не є укладеними у зв'язку із відсутністю скріплення їх підписами (печатками) вказаними особами та відсутністю їх реквізитів.

Не зважаючи на витребування судом доказів та виходячи з пояснень представника позивача, ТОВ «ТРІАЛ ЛІМІТЕД»не веде складського обліку, не має відповідної книги в прошитому, скріпленому печаткою та пронумерованому виді. Таким чином позивач не довів облік та рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

На підтвердження отриманого товару постачальник був зобов'язаний надати продавцю сертифікати якості (відповідності), однак позивач не надав ні під час перевірки податковому органу, ні суду такі докази, що є підтвердженням факту відсутності реального здійснення операцій.

Відповідно до ч.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки предметом позову визначено оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, а не дій щодо перевірки, позивач не спростував висновки акту перевірки, відповідно до якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не обгрунтував правомірність формування валових витрат за вищевказаними договорами, не надав суду доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норм чинного законодавства України та доказів на обґрунтованість позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено безпідставність формування витрат позивачем та набуття неправомірно податкової вигоди, а отже доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що дійсно, податкове повідомлення рішення №0000152301 містить суперечності щодо суми, на яку збільшується зобов'язання, оскільки прописом стоїть сума 250033,00 грн., а в таблиці цифрами та відповідно до акту перевірки - 25233,047 грн.; а також, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням місячного строку, передбаченого ст.86 Податкового кодексу України. Однак суд виходив з того, що оскільки розрахунок суми боргу відповідає сумі, вказаній у таблиці повідомлення-рішення та висновку акту перевірки, отже написана прописом сума боргу є опискою, яка не впливає на розмір виявленого порушення. Крім того, порушення суб'єктом владних повноважень своїх посадових обов'язків не звільняє осіб від відповідальності за вчинене порушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги про їх скасування є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАЛ ЛІМІТЕД»до державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 № 0000152301 та від 05.01.2012 № 0000162301 -відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання виготовленої у повному обсязі постанови у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич