Постанова № 27317162, 25.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/13848/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Чеснокова В.М., Собченко І.Ю.,

представника відповідача Нестерової М.Є., Пігуль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000282202 від 29.05.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000282202 від 29.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 1529,14 грн., у тому числі за основним платежем - 1223,31 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями - 305,83 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє», за результатами якої був складений акт від 14.05.2012 року № 492/22-2/13505121. На сторінці 69 акту перевірки зроблено висновок про те, що позивачем занижено екологічний податок за четвертий квартал 2011 року на суму 1223,31 грн.

Позивач вказує на те, що в порушення вимог п.5.2 Порядку № 984 відповідачем у вищезазначеному акті перевірки не зроблено посилання на первинні документи, інші документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не описано в чому саме полягає порушення вимог пп.240.1.3 п.240.1 ст. 240, пп.242.1.3 п.242.1 ст. 242, п.249.6 ст. 249 Податкового кодексу України.

В даному випадку неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку з основного платежу, тому і штрафні (фінансові) санкції застосовані незаконно та також підлягають скасуванню.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000282202 від 29.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 1529,14 грн., у тому числі за основним платежем - 1223,31 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями - 305,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року позивач задекларував екологічний податок у розмірі 125,55 грн. Позивач здійснював викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами - автотранспортом, що знаходиться у власності підприємства. Обсяги використаного пального визначені на основі даних бухгалтерського обліку та включені до податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища.; розміщення відходів, на що позивач не має дозволу. Фактичні обсяги розміщення відходів визначені на підставі журналу обліку утворення, розміщення та передачі відходів виробництва, відомості руху матеріалів, актів списання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 23 червня 1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи 13505121 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 741273 серія А00.

Судом встановлено, що у період з 19 квітня 2012 року по 04 травня 2012 року відповідачем здійснено позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №492/22-2/13505121 від 14.05.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем пп.240.1.3 п.240.1 ст.240, пп.242.1.3 п.242.1 ст. 242, п.249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження екологічного податку на суму 1223,31 грн. за четвертий квартал 2011 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000282202 від 29.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 1529,14 грн., у тому числі за основним платежем - 1223,31 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями - 305,83 грн.

Позивачем були надані до відповідача заперечення № 670 від 18.05.2012 року до акту №492/22-2/13505121 від 14.05.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року.

Згідно відповіді на заперечення № 2477/10/22-2 від 25.05.2012 року всі питання, які надані в запереченнях, залишено без задоволення.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Як зазначив у позові та у ході судового розгляду справи позивач відповідачем у акті перевірки не зроблено посилання на первинні документи, інші документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не описано в чому саме полягає порушення вимог пп.240.1.3 п.240.1 ст. 240, пп.242.1.3 п.242.1 ст. 242, п.249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку, при цьому підстави нарахування та суми нарахованого екологічного податку позивач не оскаржує.

Відповідно до п.п. 240.1.3, п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів, як вторинної сировини є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких

відходів.

Згідно до п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України визначена формула, відповідно до якої обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів суми податку, який справляється за розміщення відходів.

Відповідно до вимог ст.ст.17,34 Закону України «Про відходи» визначено, що при наявності у підприємства договору з організацією, яка збирає та приймає небезпечні відходи та має відповідну ліцензію на здійснення таких операцій, таке підприємство не повинно нараховувати та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення небезпечних відходів. В ході перевірки позивача договір на утилізацію небезпечних відходів із спеціалізованим підприємством та документи, які свідчать про передачу небезпечних відходів такому підприємству не надані.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У відповідності до п.1 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок) акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акту додаються інформативні додатки.

Описова частина акту (довідки) документальної перевірки складається таким чином: результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці (п.п.5.1 п.5 розділу 2 Порядку).

Висновок акту (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (п.п.6.1, пп.6.2 п.6 розділу 2 Порядку).

В ході перевірки встановлено, що позивач не дотримувався вимог Закону України «Про відходи». Позивач провів розміщення відходів, а саме: зберігання відходів без сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, чим порушив ст. 1,17,39 Закону України «Про відходи», п.2, п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», п.3.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України за № 162/379 від 19.07.1999 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 544/3837 від 09.08.1999 року, пп.240.1.3 п.240.1 ст. 240, пп.242.1.3 п.242.1 ст. 242, п.249.6 ст. 249 Податкового кодексу України.

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку за розміщення відходів, який був визначений податковим органом, міститься на аркуші 70-71 акту перевірки.

Отже, суд не приймає посилання позивача на те, що відповідачем, в порушення вимог діючого законодавства, в акті перевірки не зроблено посилання на первинні документи, інші документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не описано в чому саме полягає порушення позивача.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, у зв'язку із чим відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000282202 від 29.05.2012 року - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25.10.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 30.10.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.