Постанова № 27316933, 07.08.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
07.08.2012
Номер справи
2а/0270/3566/12
Номер документу
27316933
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 серпня 2012 р. Справа № 2а/0270/3566/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

позивача: Стеценка О.Л.

відповідача: Щура А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Барської міжрайонної державної податкової інспекції Мурованокуриловецьке відділення. У позовній заяві просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2010 р. № 0000242300/0 та від 04.01.2011 року № 0000242300/1, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1399956,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00015-2300/35353973 від 01.12.2010, на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкові повідомлення рішення - незаконним оскільки вважає, що для перевірки надано усі належним чином оформлені первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт», ТОВ «БФ Універсал Консалт», з яких можна встановити фактичне постачання товарів та послуг. Також посилається на те, що здійснення умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при списанні матеріалів та сировини які використані на посів озимого ріпаку проведено із дотриманням норм податкового законодавства, оскільки підприємство при списанні озимого ріпаку (факт загибелі якого внаслідок несприятливих погодних умов підтверджено у встановленому порядку) проводило списання лише насіння та палива. Адже всі витрати пов'язані із поліпшенням та обробкою землі являються невід'ємною частиною технологічних карт ярових культур. Тому при посіві ярих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було під кориговано з урахуванням витрат понесених під озимий ріпак так як вказані сировини та матеріали мають довготривалу дію на якість ґрунту.

12.09.2011 року позивачем подано клопотання про зміну позовних вимог (а.с. 82 т. 3). У клопотанні позивач просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2010 р. № 0000242300/0 та від 04.01.2011 року № 0000242300/1, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 786540,00 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, та подав письмове заперечення на позовну заяву.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 р. № 0000242300/0 та від 04.01.2011 р. № 0000242300/1 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 786540,00 грн. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що господарські операції із контрагентами позивача - ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт» носять реальний характер. Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції встановив, що господарська операція позивача із ТОВ «БФ Універсал Консалт» не підтверджується здобутими судом доказами.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу за касаційними скаргами ТОВ «Агрофірма Рубанський» та Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р. касаційні скарги задовольнив частково, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для прийняття ухвали касаційним судом стало те, що Вищий адміністративний суд України не погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що господарська операція позивача із ТОВ «БФ Універсал Консалт» не носить реального характеру.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року прийнято вказану справу до провадження та призначено засідання у справі на 31 липня 2012 року.

У судовому засіданні 31 липня 2012 року задоволено клопотання представника відповідача та проведено на підставі ст. 55 КАС України заміну Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області її правонаступником - Барською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку іншим доказам, що знаходяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Розглядаючи справу, суд встановив, що ТОВ «Агрофірма Рубанський», код ЄДРПОУ 35353973, зареєстроване як юридична особа відповідно до свідоцтва серії АОО № 783337 від 26.07.2010 року за адресою Вінницька обл. Муровано - Куриловецький р-н, смт. Муровані Кирилівці , вул. Леніна 151, взято на облік в органах ДПС 18.03.2008 року. Позивач є платником податку на додану вартість.

У період з 22.10.2010 року по 25.11.2010 року головними державними податковим ревізорами - інспекторами, відділу податкового контролю юридичних осіб Шкільнюк Л.В. та Бондар С.М. відповідно до наказу Барської МДПІ № 176 від 21.10.2010 року проведена документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00015300/35353973 від 01.12.2010 р., на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено податкове повідомлення -рішення № 0000242300/0 від 10.12.2010 року.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Вінницькій області та ДПА України. Проте зазначені скарги позивача відповідними податковим органами були залишені без задоволення, а рішення - без змін. Натомість Барською МДПІ за результатами перегляду скарги позивача, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями органів ДПС та результатами розгляду своїх скарг, позивач звернувся до адміністративного суду з їх оскарженням та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000242300/0 від 10.12.2010 року та № 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідно до висновків акту перевірки є наявність зі сторони позивача порушень п. 1.4. ст. 1, п. 4.1 ст. 4 , п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 1064913,00 грн.; порушено, п.п.7.7.2 , п.7.7.3, підпункт «а» п.п. 7.7.17 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах на суму 1399956 грн.

На думку перевіряючих, дані порушення були наслідком здійснення господарських операцій із контрагентами позивача - ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт», ТОВ «БФ Універсал Консалт». Зокрема, відповідно до акту перевірки, ТОВ «Агрофірма Рубанський» віднесено до складу податкового кредиту, податковий кредит на суму 293921,33 грн., згідно отриманих від ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» податкових накладних (т.1 а.с.39). Під час проведення перевірки відповідачем було досліджено договір поставки, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, однак зроблено висновок про недостатність зазначених документів для встановлення товарності операцій, оскільки відсутні перевізні документи.

На думку відповідача, оскільки відправник селітри не співпадає з продавцем, то поставки товару продавцем (ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД») не відбулася, що в свою чергу свідчить про безтоварність операції.

Стосовно правильності відображення податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт», перевіряючі дійшли висновку, що дана господарська операція є безтоварною, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують факт отримання товару від контрагента. В акті, контролюючий орган посилається на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281).

Щодо правильності відображення податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «БФ Універсал Консалт», то відповідач вважав, що господарська операція між позивачем та вказаною організацією є безтоварною, оскільки у ТОВ «БФ Універсал Консалт» відсутні ресурси для надання відповідних послуг позивачу. У зв'язку із тим, відповідач зазначив, що між ТОВ «Агрофірма Рубанський» та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал Консалт» вчинено правочин, з метою яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Щодо здійснення умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при списанні матеріалів та сировини які використані на посів озимого ріпаку, то із акту перевірки, стор.12-14, вбачається що податковим органом зазначено, що відповідно до абзаців 1-2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На думку податкового органу, враховуючи те, що коригування податкового кредиту, у разі загибелі озимих насаджень законодавчими та іншими нормативними документами не передбачене, та те, що товари по яких виник податковий кредит, не були використані в оподатковуваних операціях, необхідно здійснити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Базою оподаткування є звичайні ціни, але не нижче закупівельної ціни при придбань (послуг), використаних при насадженні таких посівів.

Вінницький окружний адміністративний суд розглядаючи вперше вказану справу та приймаючи постанову від 12 вересня 2011 року, дійшов висновку про безпідставність вказаних висновків відповідача у справі, що послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зокрема суд зазначив, що ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником, а відправником є сам виробник товару.

Разом з тим, посилання відповідача на Правила оформлення перевізних документів, затверджених Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та Статуту Залізниці не взято судом до уваги з огляду на те, що зазначені норми регулюють питання організації роботи залізниці як галузі господарства, а не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься формування податкового кредиту з ПДВ.

Посилання Відповідача на вимоги Інструкції № 281, якою встановлюється єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються забезпеченням нафтопродуктами не взято судом до уваги, оскільки позивач не відноситься до підприємств, які займаються торгівлею нафтопродуктами, а придбавав дизельне пальне виключно для власних потреб.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача із TOB «БФ Універсал Консалт», суд зазначив, що посадовими особами TOB «Агрофірма Рубанський» під час проведення перевірки були надані Відповідачу належним чином оформлені податкові накладні по взаємовідносинах з TOB «БФ Універсал Консалт», відповідність яких законодавству України Відповідачем під сумнів не ставиться.

Крім того, для підтвердження реальності здійснення операції , представники позивача надали до суду довідки районних відділів Держкомзему Мурованокуриловецького, Барського та Новоушицького районів, з яких вбачається, що підприємство позивача станом на 01.01.2010 року обробляло 10551,528 га земель і на протязі 2010 року збільшило їх полощу до 13108,612 га. Під час дослідження зазначених довідок у розрізі відповідних сільських рад, судом встановлено, що кількість землі, яка була взята у них в оренду у 2010 році відповідає тій кількості, яка зазначена у актах виконаних робіт TOB «БФ Універсал Консалт».

Щодо здійснення умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань, то судом встановлено, що підприємство при списанні озимого ріпаку проводило списання лише насіння та палива. За таких обставин, при посіві вказаних ярих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було скориговано з урахуванням витрат понесених ними при посіві озимого ріпаку, адже вказані сировина та матеріали мають довготривалу дію на якість грунту. Виходячи з цього, у відповідача відсутні підстави для застосування норм п.4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 т. 7 Закону №168.

Розглядаючи справу за апеляційною скаргою відповідача у даній справі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду про наявність підстав для задоволення позову, разом із тим, не погодився із висновком суду першої інстанції щодо правомірності відображення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «БФ Універсал Консалт». Зокрема суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок відповідача про відсутність господарських операцій позивача із ТОВ «БФ Універсал Консалт», оскільки договір із вказаним контрагентом позивачем було укладено у квітні 2010 року, а послуги за договором були надані раніше.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» та Барської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011року у даній справі, ухвалою від 27.06.2012 року касаційні скарги задовольнив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для вказаного рішення став висновок суду касаційної інстанції про незаконність ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду в частині висновків про відсутність господарських операцій позивача із ТОВ «БФ Універсал Консалт». При цьому, Вищий адміністративний суд зазначив, що такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на поверхневому дослідженні спірної ситуації та припущеннях без вжиття заходів, необхідних для з'ясування усіх обставин у справі.

У зв'язку із вказаним, суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд вказав, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, повинен дослідити наявні у матеріалах справи докази, а у випадку їх недостатності витребувати з власної ініціативи, які підтвердять або спростують реальність наданих послуг ТОВ «БФ Універсал Консалт» та їх фактичне виконання.

Розглядаючи справу, після направлення її Вищим адміністративним судом України на новий розгляд, суд першої інстанції бере до уваги, що в силу ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

При розгляді справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» було укладено договір № 02/12-04-10 від 13.04.10 р. про поставку мінеральних добрив (т.1 а.с. 208). На виконання умов договору ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» було поставлено позивачу 384 тони аміачної селітри в біг-бегах по 1000 кг. Позивач здійснив оплату за поставлений товар, в т.ч. ПДВ в ціні товару. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями (а.с.235-240) та відповідними банківськими виписками, які також були предметом дослідження під час перевірки та судового розгляду (т.1 а.с. 34-35). Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору ціна товару складає 2207,00 грн./т в т.ч. ПДВ. Ціна визначена на умовах поставки СРТ ст. Котюжани. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Передача товару здійснюється у пункті поставки.

Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані відповідачу та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті ( а.с 33-35). Копії вищезазначені документів були долучені до матеріалів справи.

Крім того, для перевірки позивачем було надано накладні на перевезення залізницею вищевказаного вантажу за формою УЗ 22 (а.с.215-234 т. 1).

Суд касаційної інстанції надаючи оцінку вказаній господарській операції визнав її реальною, оскільки відповідно до наданих у суді пояснень директора ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» частина мінеральних добрив була закуплена ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» у ВАТ «Рівне АЗОТ» та ВАТ «Азот» м. Черкаси на умовах поставки СРТ ст. Котюжани згідно Інкотермс -2000, доставку залізничним транспортом оплачено заводами - виробниками. У зв'язку з цим, у залізничних накладних відсутні посилання на продавця товару, а зазначений лише постачальник. Оскільки, ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» не було фірмою - виробником товару, то походження товару ним підтверджено відповідним договорами поставки аміачної селітри із заводами виробниками.

Також вказано, що залізничні накладні є супровідними документами для залізничного транспортування, у яких не зазначаються відомості про продавця товару. Даний накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.

Крім цього визнано безпідставними посилання відповідача на Правила оформлення перевізних документів, затверджених Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та Статуту Залізниці, на думку суду касаційної інстанції, правильно не бралися судами до уваги, з огляду на те, що зазначені норми регулюють питання організації роботи залізниці як окремої галузі господарства, та не впливають на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується правильності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «НКС Торговий дім Євростандарт», встановлено наступне.

01.03.2010 р. між позивачем та ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт» укладено договір № 46 про поставку пально-мастильних матеріалів (дизельного пального).

На виконання умов договору ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт» поставило позивачу 113745 л дизельного палива, за яке останній сплатив 696078,60 грн., у т.ч. 116013,10 грн. податку на додану вартість.

Дані операції відображені в бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними.

Податковий орган вважає, що господарська операція за договором № 46 від 01.03.2010 р. є безтоварною, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують факт отримання товару від контрагента.

В акті, контролюючий орган посилається на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція).

Однак, суд касаційної інстанції вирішив, що посилання відповідача на вимоги Інструкції є необґрунтованими, оскільки її норми регулюють порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, які займаються торгівлею нафтопродуктами, до яких позивач не належить, а дизельне паливо, про яке йшлося у договорі № 46 від 01.03.2010 р., придбане ТОВ «Агрофірма Рубанський» для власних потреб.

При цьому зазначено, що факт отримання позивачем нафтопродуктів підтверджено, дослідженими у судах товарно-транспортними накладними та записами у книзі складського обліку паливно-мастильних матеріалів.

Що стосується умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при списанні матеріалів та сировини, які використані на посів озимого ріпаку, то Вищий адміністративний суд України розглядаючи справу та направляючи її на новий розгляд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно не було списано витрати, пов'язані з поліпшенням та обробкою земель, так як вони дійсно були використані у подальшій господарській діяльності товариства. А відтак, визнано безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушень позивачем податкового законодавства при оподаткуванні вищевказаних господарських операцій.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача із TOB «БФ Універсал Консалт», та визначаючись щодо правомірності відображення податкового кредиту із податку на додану вартість за наслідками господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, суд враховує, що між позивачем (замовник по договору) та TOB «БФ Універсал Консалт» (виконавець по договору) було укладено Договір № 3/дзк у якому вказано дату 15.04.2012 року (а.с. 241 т.1). Згідно п. 1.1. вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених договором, від імені замовника вчиняти юридичні дії, спрямовані на державну реєстрацію договорів (прав) оренди земельних ділянок, укладених замовником із третіми особами.

Пунктом 2.3.2 Договору № 3/дзк передбачено обов'язок замовника своєчасно сплатити винагороду виконавця, відповідно до умов даного договору, тобто вказаний договір за своєю природою є оплатним.

Із п. 4.1 Договору вбачається, що передача - приймання послуг здійснюється на підставі Акта приймання - передачі послуг, який складається та підписується сторонами у двох примірниках.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем у жовтні 2009 року на підставі ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, яка встановлює порядок укладення договорів у спрощеній формі, досягнуто домовленості із TOB «БФ Універсал Консалт» щодо послуг, які становлять предмет вказаного вище договору № 3/дзк. При цьому, представник позивача неможливість надання до суду матеріалів, які б підтверджували дотримання сторонами спрощеної процедури укладення договорів, пояснив тим, що станом на момент розгляду справи такі не збереглися. Разом із тим пояснив, що реальність вказаної господарської операції підтверджується іншими доказами які є достатніми.

Так, зокрема, із наявних у матеріалах справи Актів № № 1, 2, 3, 4 передачі - приймання послуг до Договору доручення № 3/дзк від 15.04.2010 року від 20.04.2010 року, від 20.04.2010 року, від 22.04.2010 року та від 16.06.2010 року відповідно (а.с. 243»а» - 250 т. 1), вбачається, що замовнику передано ряд зазначених у Актах оригіналів зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.

Факт збільшення площ земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача на підставі договорів оренди земельних ділянок, які зареєстровані у встановленому порядку підтверджується також наявними у матеріалах справи Довідками (а.с. 101 - 120 т. 3). Зокрема із Довідок вбачається, що збільшення площ орендованих позивачем земельних ділянок відбулося під час дії Договору доручення № 3/дзк від 15.04.2010 року, що дає підстави для висновку, що послуги із реєстрації договорів оренди надавалися саме TOB «БФ Універсал Консалт» на підставі вказаного договору.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що вказані послуги по часу передують моменту укладення договору Договору доручення № 3/дзк від 15.04.2010 року, оскільки встановлено, що вказана дата договору є помилкою у його оформленні, яка не спростовує факту реального надання послуг позивачу.

Як зазначалося, договір № 3/дзк від 15.04.2010 року за своєю суттю є оплатним. Факт оплати отриманих позивачем послуг в сумі яка передбачена Договором № 3/дзк та додатково зазначеній у Актах № № 1, 2, 3, 4 передачі - приймання послуг до Договору доручення № 3/дзк від 15.04.2010 року підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 1-5, т. 2).

Факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні наданих послуг підтверджується податковими накладними (а.с. 183, 188, 189, 190 т. 1)

Розглядаючи справу, суд з'ясовував питання щодо наявності інших документів, які б підтверджували реальність здійснення вказаної господарської операції, проте представником позивача та відповідача зазначено, що додаткові докази, які мають значення для предмету доказування у справі у сторін відсутні, що стало підставою для її розгляду за наявними матеріалами.

Разом із тим, відповідачем надано суду додаткові обґрунтування до заперечень на адміністративний позов із додатками (а.с. 108 - 117). У них відповідач посилається на те, що отримання позивачем послуг від TOB «БФ Універсал Консалт» не мало ділової мети, а також зазначає, що TOB «БФ Універсал Консалт» не мала можливості вчиняти господарські операції у зв'язку із відсутністю кваліфікованих працівників. Надаючи оцінку вказаним обставинам, на які посилається відповідач, суд вважає такі необґрунтованими, оскільки як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось представниками відповідача, TOB «Агрофірма Рубанський» є сільськогосподарським підприємством, та займається вирощуванням зернових та технічних культур. Вирощування зернових неможливе за відсутності землі. З огляду на це, отримання TOB «Агрофірма Рубанський» прав оренди земель сільськогосподарського призначення є необхідним для та пов'язаним з його основною господарською діяльністю - веденням рослинництва у сільському господарстві. Тому, посилання відповідача на відсутність ділової мети господарських операцій позивача із TOB «БФ Універсал Консалт» є безпідставним.

Не беруться судом до уваги посилання представника відповідача на те, що у TOB «БФ Універсал Консалт» відсутній персонал для надання відповідних послуг за Договором № 3/дзк від 15.04.2010 року, оскільки надані послуги за своєю суттю не є такими, виконання яких потребує значних трудових ресурсів. Окрім цього, контрагент позивача не позбавлявся можливості для їх виконання залучати і інших третіх осіб. Також є безпідставними посилання відповідача на те, що позивач і своїми силами міг організувати реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, послуги із якої надавалися TOB «БФ Універсал Консалт», оскільки планування та здійснення господарської діяльності є виключною прерогативою суб'єкта господарювання, який вільний у вирішенні питань та прийнятті рішень щодо встановлення договірних зв'язків із іншими особами.

Щодо господарської операції, яка виникла на підставі Договору про надання послуг № 1 від 15 квітня 2010 року, то суд приходить до висновку про її реальність, беручи до уваги наступне.

Із змісту п.1.1 вказаного Договору, вбачається що на його підставі замовник (ТОВ «Агрофірма Рубанський» доручає, а виконавець (ТОВ «БФ «Універсал Консалт») бере на себе зобов'язання надавати оплатні послуги із питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та організації подальшого укладення договорів оренди між їх власниками та замовником, актів приймання - передачі за формами, наведеними в додатку 1 до Договору і організації державної реєстрації цих договорів.

При цьому, п. 2.3.2 Договору передбачено, що замовник бере на себе зобов'язання своєчасно сплатити послуги Виконавця, надані відповідно до умов договору. Детальніше порядок розрахунків між сторонами врегульований у Розділі 3 Договору (а.с. 6-21 т. 2).

Із Акту № 1 передачі - приймання послуг до Договору про надання послуг № 1 від 15.04.2010 року від 22.04.2010 року, Акту № 2 передачі - приймання послуг до Договору про надання послуг № 1 від 15.04.2010 року від 28.04.2010 року, Акту № 3 передачі - приймання послуг до Договору про надання послуг № 1 від 15.04.2010 року від 07.05.2010 року, Акту № 4 передачі - приймання послуг до Договору про надання послуг № 1 від 15.04.2010 року від 07.05.2010 року (а.с. 22 - 30), вбачається, що послуги із пошуку та організації процесу укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення із їх власниками позивачу його контрагентом - ТОВ «БФ «Універсал Консалт» фактично надані.

У свою чергу позивачем у справі виконано свій обов'язок за Договором щодо оплати наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями № 1190, 198, 1188, 1207, 1208 (а.с. 31 - 35 т. 2)

Факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні наданих послуг підтверджується податковими накладними (а.с. 184 - 187 т. 1).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Розглядаючи справу № 21-737во10, колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначила, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тому, беручи до уваги, що сума податкового кредиту позивача підтверджується податковими накладними, оцінку яким надано судом, реальність господарських операцій позивача із ТОВ «БФ «Універсал Консалт» які виникли на підставі господарських Договорів про надання послуг № 1 від 15 квітня 2010 року та № 3/дзк від 15.04.2010 року встановлена на підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, про безпідставність висновків податкового органу про фіктивність вказаних господарських операцій, а тому підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у цій частині відсутні, що є передумовою для висновку про задоволення уточнених позовних вимог повністю, та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10 грудня 2010 року № 0000242300/0 та від 04 січня 2011 року № 0000242300/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 786540 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення) від 10 грудня 2010 року № 0000242300/0 та від 04 січня 2011 року № 0000242300/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 786540 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович

Часті запитання

Який тип судового документу № 27316933 ?

Документ № 27316933 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 27316933 ?

Дата ухвалення - 07.08.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 27316933 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 27316933 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 27316933, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 27316933, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 07.08.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 27316933 відноситься до справи № 2а/0270/3566/12

Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/3566/12. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 27316921
Наступний документ : 27317112