Постанова № 27316825, 29.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/3107/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Купріди О.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Мікс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Мікс» (далі - позивач, ТзОВ «Євро-Мікс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року №0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42023,00 грн., №0000102201 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 36543,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу про нікчемність укладеного із ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» договору, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання шроту соняшника у вказаного контрагента-постачальника підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, з огляду на що товариство правомірно сформувало податковий облік по зазначених операціях.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки ТзОВ «Євро-Мікс» були використані матеріали перевірки ТзОВ «Компанія «Придніпров'є», відповідно до яких податковим органом встановлено укладення контрагентом позивача нікчемних правочинів при придбанні та наступному продажу товарів у зв'язку з непідтвердження податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з підприємством-постачальником ТзОВ «АГРО-МОСТ» у квітні 2011 року та підприємством-постачальником ТзОВ «ДІП Електрик» у травні 2011 року. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Євро-Мікс» та ТзОВ «Компанія «Придніпров'є», оскільки такий правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ним, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Євро-Мікс».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 15.06.2012 року по 21.06.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Євро-Мікс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» за період квітень, травень 2011 року. За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт №2186/22-1/33092182 від 02.07.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦКУ), договір №7 від 11.01.2011 року, укладений між ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» та ТзОВ «Євро-Мікс», має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону; ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» на загальну суму 36543,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 23812,00 грн., за травень 2011 року - 12730,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, ТзОВ «Євро-Мікс» занижено об'єкт оподаткування (рядок 07 Декларації) за ІІ-ІV квартали 2011 року на загальну суму 182710,00 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 182710,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний (податковий) період на 42023,00 грн, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 42023,00 грн. (а.с.9-24-201).

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року №0000112201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 42023,00 грн. (в тому числі: 42023,00 грн. основного платежу) та №0000102201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36543,00 грн. (в тому числі: 36542,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.7-8).

Висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат за ІІ квартал 2011 року, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за квітень, травень 2011 року по господарських операціях з придбання шроту соняшникового у ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що перевірками ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року встановлено формування «фіктивного» податкового кредиту у квітні 2011 року за рахунок постачальника ТзОВ «АГРО-МОСТ» та у травні 2011 року за рахунок постачальника ТзОВ «ДІП Електрик», які в свою чергу згідно матеріалів перевірок податкових органів здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам шляхом штучного формування податкового кредиту. Луцька ОДПІ зазначає, що ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» не надало до перевірки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, відсутнє за місцем знаходження, не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, а тому усі укладені даним товариством правочини не спричиняють настання реальних наслідків.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, 11 січня 2011 року між ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» (продавець) та ТзОВ «Євро-Мікс» (покупець) було укладено договір №7 (а.с.27). Предметом даного договору є обов'язок продавця здійснити поставку та передати у власність покупця шрот соняшника, а покупця обов'язок прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах СРТ (Інкотермс 2000). Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом десяти банківських днів з дати поставки товару. Факт поставки та передачі товару оформлюється накладною на товар.

У додатках №1-7 до вищевказаного договору сторони погоджували кількість, ціну та загальну вартість партії товару, порядок оплати за товар, а також визначили, що поставка товару здійснюється автотранспортом продавця на умовах СРТ за адресою: Волинська обл., с.Воля-Любитівська (а.с.29-35).

На виконання вказаного договору ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» здійснило протягом квітня, травня 2011 року три поставки шроту соняшникового на загальну суму 219250,00 грн., в тому числі ПДВ 36542,00 грн., що підтверджується податковими накладними від 07.04.2011 року №115, від 27.04.2011 року №28, від 19.05.2011 року №17 та видатковими накладними від 07.04.2011 року №116, від 27.04.2011 року №138, від 19.05.2011 року №164 (а.с.71-72, 74-75, 77-78).

При цьому, як свідчать матеріали справи, транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автомобільним транспортом ТзОВ «Компанія «Придніпров'є», що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.72, 76, 79). Договором оренди споруди від 01.01.2009 року, укладеним між СГ ТзОВ «Птахівниче» та ТзОВ «Євро-Мікс», та актами здачі-прийняття робіт за період січень-грудень 2011 року підтверджується факт використання позивачем у своїй діяльності складського приміщення площею 442,48 кв.м. за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с.Воля Любитівська (а.с.209-222). Журнал обліку виданих доручень на отримання товару (а.с.36-38) підтверджує ту обставину, що Ляховський А.В. був уповноважений ТзОВ «Євро-Мікс» на отримання товару від ТзОВ «Компанія «Придніпров'є», а журнал обліку вхідної кореспонденції ТзОВ «Євро-Мікс» свідчить про надіслання контрагентом позивача первинних документів по поставках товару поштовим зв'язком.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі на підставі отриманих від ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» рахунків на оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника коштів за придбаний шрот соняшниковий, що в свою чергу підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.42-61). Про оприбуткування придбаного товару на складі свідчать надані ТзОВ «Євро-Мікс» відомості по рахунку 201 «Місця зберігання; ТМЦ: Шрот соняшниковий» за квітень-травень 2011 року.

Разом з тим, судом встановлено, що основними видами діяльності ТзОВ «Євро-Мікс» є виробництво борошна та готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Матеріальні звіти по матеріалах за квітень-травень 2011 року, відомості по рахунку 201 «Місця зберігання: Воля Любитівська: ТМЦ: Шрот соняшниковий» про відпуск товару зі складу за квітень-травень 2011 року, відомості по рахунку 701 «Види діяльності: Виробництво комбікорму» за квітень-травень 2011 року засвідчують системне використання позивачем у власній господарській діяльності шроту соняшникового для виробництва комбікорму. Більше того, матеріалами справи також підтверджується факт подальшої реалізації виготовленої позивачем продукції в адресу контрагентів-покупців (а.с.81-169).

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» шроту соняшникового, отже валові витрати та податковий кредит за наслідками цієї операції позивачем сформовані правомірно. При цьому ТзОВ «Євро-Мікс» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок подальшої реалізації виготовленої з придбаної сировини продукції та належне оформлення первинних документів.

Одночасно суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що товарно-транспортні накладні не можуть бути належним доказом транспортування товару, оскільки пункт розвантаження у них зазначено «м.Ковель». Суд встановив наявність у позивача складського приміщення в с.Воля Любитівська, що в Ковельському районі, тому помилкове чи невірне зазначення пункту доставки товару у товарно-транспортній накладній не може саме по собі свідчити про відсутність поставки за умови, що усі первинні документи в їх сукупності підтверджують постачання шроту соняшникового від контрагента позивача - ТзОВ «Компанія «Придніпров'є».

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «Євро-Мікс» висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарській операції із вказаним контрагентом-постачальником є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в ході перевірок ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» податковий орган, а саме: Дніпропетровська МДПІ, при дослідженні взаємовідносин даного товариства із постачальниками ТзОВ «АГРО-МОСТ» та ТзОВ «ДІП Електрик» у квітні, травні 2011 року встановив укладення нікчемних правочинів, з огляду на що усі правочини по ланцюгу до підприємств-покупців також є нікчемними. Перевірками ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» не встановлено, чи дійсно придбаний у контрагентів ТзОВ «АГРО-МОСТ» та ТзОВ «ДІП Електрик» товар був в подальшому реалізований на ТзОВ «Євро-Мікс», оскільки матеріали перевірок свідчать, що ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» мало взаємовідносини також із іншими контрагентами-постачальниками, що в свою чергу не виключає можливість придбання позивачем шроту соняшникового у ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» з походженням від інших постачальників, а не виключно від вищезгаданих суб'єктів господарювання.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання шроту соняшникового і господарською діяльністю товариства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання шроту соняшникового та подальшого використання даної сировини у виробництві комбікорму.

Водночас, Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) вказав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагентів ТзОВ «Компанія «Придніпров'є» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2012 року №0000112201 та №0000102201, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 785,65 грн., сплачений згідно платіжного доручення №749 від 03.10.2012 року.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 23 липня 2012 року №0000112201 та №0000102201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Мікс» судові витрати в розмірі 785,65 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривень 65 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій