Постанова № 27316818, 14.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/10902/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Винокурова В.Ю.

відповідача Димарьової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рефідім»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції, та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в :

30 серпня 2011 року Приватне підприємство «Рефідім»(далі -ПП «Рефідім») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить встановити відсутність некомпетентності відповідача - Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) щодо визнання недійсності (нікчемності) правочинів в силу закону згідно ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, та зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо направлення результатів перевірки на адресу будь-яких державних податкових інспекцій або інших державних органів, а також на адресу будь-яких суб'єктів господарювання, так само, як іншим чином розповсюджувати інформацію, викладену у акті документальної невиїзної перевірки ПП «Рефідім»від 06.04.2011 р. № 1044/23-307/34059442. Також, позивач просить винести стосовно відповідача окрему ухвалу про вжиття останнім заходів щодо усунення причин та обставин, які сприяли прийняттю необґрунтованих висновків за результатами документальної перевірки та неналежному її оформленню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р. (суддя Букіна Л.Є) по даній справі відкрито провадження, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. дану справу прийнято до провадження судді Чорної В.В. (а.с. 68).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що документальна невиїзна перевірка ПП «Рефідім»була проведена та оформлена ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з порушенням норм Порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 3418772 (далі -Порядок № 984). Зокрема, в порушення п. 3 розділу 1-го Порядку № 984, податковим органом зроблено висновок про можливе порушення позивачем окремих норм Цивільного кодексу України, які не відносяться до сфери контролю, що здійснюється органами державної податкової служби. Висновки податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами, зроблено відповідачем з перевищенням компетенції, та без конкретизації таких угод, дослідження їх змісту та первинних бухгалтерських і податкових документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій згідно зазначених угод. Також, в порушення п. 7 розділу 1-го Порядку № 984, акт перевірки не містить наскрізної нумерації сторінок, а наприкінці кожної сторінки акту зазначено, що це сторінка другого екземпляру довідки перевірки, яка згідно Порядку № 984 складається у разі встановлення під час проведення перевірки факту відсутності порушень в діях платника податків. Крім того, п. 2 висновків відповідача не відповідає вимогам п. 6 розділу 2-го Порядку № 984, та ґрунтується не на нормах нормативно-правового акту, а на листі Державної податкової адміністрації України про затвердження методичних рекомендацій. При цьому, висновок відповідача щодо нікчемності в силу закону цивільно-правових угод, укладених позивачем з його контрагентами, не підтверджено відповідними доказами. З огляду на викладені обставини, посилаючись на недотримання відповідачем під час проведення та оформлення результатів перевірки ПП «Рефідім» Порядку № 984, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом про визнання відсутності некомпетентності податкового органу щодо визнання недійсності (нікчемності) угод, а також зобов'язання відповідача утриматися від розповсюдження результатів перевірки ПП «Рефідім».

В судовому засіданні 08.05.2012 р. представник позивача за довіреністю Винокуров В.Ю. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. При цьому, правом на уточнення позовних вимог після оголошення судом їх змісту та роз'яснення відповідного права згідно ст. 137 КАС України, не скористався, посилаючись на відсутність такої необхідності.

В судовому засіданні 08.05.2012 р. представник відповідача за довіреністю Димарьова В.В. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову. В матеріалах справи також містяться письмові пояснення представника відповідача, які за змістом фактично є витягом з акту перевірки ПП «Рефідім»від 06.04.2011 р. (розділ 3.2.2 «Податковий кредит») (а.с. 42-45).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Приватне підприємство «Рефідім»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.02.2006 р. (а.с. 51), та з 15.02.2006 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (а.с. 60).

06 квітня 2011 року службовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Рефідім»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1044/23-307/34059442 від 06.04.2012 р. (а.с. 10-26).

Підстави проведення перевірки ПП «Рефідім» позивачем не оскаржуються, тому ці обставини не досліджуються судом.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Рефідім»ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених платником податків по ланцюгу з контрагентами, внаслідок чого, згідно Методичних рекомендацій (орієнтовного алгоритму дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, наведених у листі Державної податкової адміністрації України від 03.02.2009 р. № 2012/7/10/10-1017, матеріали, складені ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська за результатами перевірки, підлягають направленню по ланцюгу ПП «Рефідім»до наступних державних податкових інспекцій, на обліку у яких перебувають підприємства-покупці, для здійснення заходів відповідно норм чинного законодавства.

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, в якому просить встановити відсутність некомпетентності відповідача щодо визнання недійсності (нікчемності) правочинів в силу закону згідно ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не пов'язує таке визнання за вказаними статтями, та зобов'язати відповідача утриматися від поширення вищезазначених результатів перевірки ПП «Рефідім», викладених в акті перевірки № 1044/23-307/34059442 від 06.04.2012 р., оскільки їх необґрунтованість може негативно вплинути на ділову репутацію позивача.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України в межах заявлених позовних вимог та наведеного обґрунтування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається виключно на порушення вимог Порядку № 984, допущені відповідачем при складанні акту документальної невиїзної перевірки ПП «Рефідім».

Так, позивач посилається на порушення податковим органом п. 3 розділу 1-го Порядку № 984, згідно якого, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки правильності формування ПП «Рефідім»податкового кредиту за січень 2010 року встановлено, що ПП «Рефідім»не має відповідних трудових, матеріальних та виробничих ресурсів для здійснення діяльності, направленої на отримання прибутку, а отже, угоди, укладені платником податків по ланцюгу з контрагентами, є нікчемними, а при їх укладанні було порушено ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Тобто, актом перевірки зроблено висновки про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України при укладанні та виконанні угод. Отже, зазначені обставини відносяться до сфери контролю органів державної податкової служби, оскільки факт здійснення господарських операцій при виконанні цивільно-правових угод (правочинів) або факт відсутності здійснення таких операцій має вирішальне значення при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача про порушення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська п. 3 розділу 1-го Порядку № 984, оскільки в акті перевірки ДПІ у Красногвардійському районі зафіксовано факт порушення позивачем норм Цивільного законодавства України, що пов'язані з правовідносинами у сфері оподаткування.

Також, згідно п. 2 розділу 1-го Порядку № 984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено норми Порядку, оскільки перевірку проведено виключно на підставі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Згідно акту перевірки від 06.04.2011 р., перевірка ПП «Рефідім» проведена на підставі даних облікової справи, матеріалів, отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України».

Також, зазначеним актом зафіксовано факт незнаходження платника податків за своєю юридичною адресою (вул. Шмідта, 4/2, м. Дніпропетровськ), що позивачем в судовому засіданні не спростовано. Внаслідок цього, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська була позбавлена можливості витребування у платника податків відповідних первинних документів для проведення перевірки.

За викладених обставин, а також враховуючи, що перевірку проведено не лише на підставі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (про що прямо зазначено у акті), твердження позивача є необґрунтованими.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем при оформленні результатів перевірки ПП «Рефідім»норм п. 3, п. 7 розділу 1-го Порядку № 984, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 розділу 1 Порядку № 984, акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення зазначеної норми, акт перевірки ПП «Рефідім»від 06.04.2011 р. не має наскрізної нумерації сторінок, натомість, наприкінці кожної сторінки мститься напис «2 примірник довідки перевірки». Зазначений напис не відповідає змісту акту, оскільки за результатами перевірки було встановлено наявність порушень платником податків норм чинного законодавства, що виключає складання довідки за результатами проведення перевірки.

Проте, зазначені формальні порушення в оформленні акту перевірки ПП «Рефідім»не тягнуть за собою його недійсність, та не можуть бути самостійною підставою для спростування порушень, зафіксованих актом.

Крім того, наведені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини не є підставою для встановлення наявності або відсутності компетенції податкового органу щодо визнання недійсними (нечинними) угод, оскільки стосуються процедурних питань виконання органами державної податкової служби своїх функцій, визначених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Що стосується позовних вимог про встановлення відсутності некомпетентності податкового органу на визнання недійсними (нечинними) угод в силу закону за ст. ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивач не оскаржує протиправні рішення, дії або бездіяльність відповідача, а просить встановити відсутність його некомпетентності.

Проте, серед виключного переліку позовних вимог, які може містити подана до адміністративного суду позовна заява, викладеного у ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутня вимога про визнання (встановлення) відсутності некомпетентності.

Суд також зазначає, що, згідно п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації компетенції суб'єктів владних повноважень у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Тобто, вказана норма регулює питання, пов'язані зі спорами, що виникають виключно між суб'єктами владних повноважень, а не між суб'єктами владних повноважень та юридичними чи фізичними особами.

Отже, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно змісту зазначених вимог позивача (а не їх формулювання), слід також зазначити, що фактично, позивач не погоджується з висновками, викладені у акті перевірки ПП «Рефідім».

В той же час, статтею 14 Закону України «Про державну податкову службу», передбачене право платників податків та зборів на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних податкових органів та їх посадових осіб в порядку, встановленому законом.

Як вже було зазначено раніше, згідно п. 3 розділу 1 Порядку № 984, у разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства України, такі порушення фіксуються у акті перевірки, який є доказом вчинення цих порушень платником податків.

Відповідно до п. 7 Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів вбачається, що акт оформлення результатів перевірки є службовим документом, а не рішенням податкового органу, оскільки без подальшого винесення податкового повідомлення-рішення, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб - платників податків, чи суб'єктів владних повноважень. Відповідно, такий акт не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Натомість, прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення тягне за собою відповідні юридичні наслідки для сторін, а тому саме податкове повідомлення-рішення підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вимоги про правомірність або протиправність висновків, викладених у акті перевірки, самі по собі також не можуть бути розглянуті судом в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі висновки не породжують будь-яких юридичних наслідків, а саме, будь-яких прав та обов'язків для осіб - платників податків, чи суб'єктів владних повноважень.

Натомість, жодних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази щодо підтвердження фактичного укладення та виконання ПП «Рефідім»угод, які були предметом перевірки, оформленої актом від 06.04.2011 р., позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про встановлення відсутності некомпетентності ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо визнання недійсними (нікчемними) в силу закону за ст. ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України угод, укладених ПП «Рефідім»з його контрагентами, задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо направлення результатів перевірки на адресу будь-яких державних податкових інспекцій або інших державних органів, а також на адресу будь-яких суб'єктів господарювання, так само як іншим чином розповсюджувати інформацію, викладену у акті документальної невиїзної перевірки ПП «Рефідім»від 06.04.2011 р. № 1044/23-307/34059442, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про встановлення некомпетентності відповідача щодо викладення в акті перевірки висновків про нікчемність угод. Крім того, у позовній заяві позивачем не конкретизовано, які саме дії відповідача, яким чином, та за настання яких саме обставин можуть у майбутньому вплинути на ділову репутацію ПП «Рефідім». До того ж, судовому захисту підлягає порушене право позивача, про поновлення якого ставиться питання у позовних вимогах, а не право, яке, ймовірно, буде порушено в майбутньому.

З огляду на викладене, підстави для задоволення зазначених вимог позивача відсутні.

Щодо доводів позивача про необхідність винесення судом окремої ухвали з метою вжиття заходів щодо усунення причин та обставин, які сприяли прийняттю необґрунтованих висновків за результатами документальної перевірки та неналежному її оформленню, суд зазначає, що, по-перше, зазначене питання не є позовною вимогою; по-друге, винесення окремої ухвали в порядку ст. 166 КАС України є правом, а не обов'язком суду; по-третє, при розгляді справи порушень ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська норм законодавства України не встановлено, а отже, підстави для винесення судом окремої ухвали відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Рефідім» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 14.05.2012 р.

Суддя В.В.Чорна