Рішення № 27316215, 30.10.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/6851/12

Індекс 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -Єршової Л. С.

при секретарі -Бондаревій Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», про звільнення майна з-під арешту. 30.08.2012 року ОСОБА_1 через канцелярію суду була надана уточнена позовна заява, в якій позивач просила звільнити квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного постановою Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 02.08.2011 року № В-5/455, та зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, оголошену постановою Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та заборона на його відчуження від 02.08.2011 року № В-5/455.

Позивач звернулася до суду із зазначеними вимогами, посилаючись на те, що не може зареєструвати своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2012 року, оскільки постановою Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.08.2011 року № В-5/455 було накладено арешт та заборона на відчуження вказаної квартири.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відділу надав до суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, в якій проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», у судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Доказів поважності причин неявки до суду не надав.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 1456, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у власність в рівних частках АДРЕСА_1

Свою частку квартири позивач ОСОБА_1 придбала за власні кошти. Однак, ОСОБА_3 свою частку придбав за кредитні кошти запозичені в АКБ «Правекс-Банк»(теперішня назва ПАТ КБ «Правекс-Банк») на підставі кредитного договору № 3276-008/07Р від 19.09.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 43000 долари США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вищезазначеним Кредитним договором, 19.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та АКБ «Правекс-Банк»з іншого боку, був укладений іпотечний договір, за яким вищезазначена квартира була передана в іпотеку.

Оскільки ОСОБА_3 ухилявся від повернення кредиту, позивач виконала його зобов'язання за рахунок власних коштів, у зв'язку з чим в 2011 році звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частину АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2012 року, що набрало законної сили 06.02.2012 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці позивача -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», про визнання права власності була задоволена у повному обсязі, а саме: припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1

Однак, в лютому 2012 року позивачу стало відомо, що на підставі постанови Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.08.2011 року № В-5/455 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2836 від 23.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошової суми у розмірі 79895,21 грн., на АДРЕСА_1 був накладений арешт та оголошена заборона її відчуження.

Згідно з ч. 1,8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (зі змінами та доповненнями) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, за рахунок предмета іпотеки можливо задоволення лише зобов'язань, забезпечених іпотекою, а кредитор, який здійснює стягнення з боржника за зобов'язанням, не забезпеченим іпотекою не є стягувачем-заставодержателем.

Також, як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.05.2012 року та постанови Верховного Суду України від 15.02.2012 року, при наявності рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості, на майно яке перебуває в іпотеці, не може бути звернуто стягнення, оскільки на таке майно накладено заборону відчуження нотаріусом який посвідчував договір іпотеки, навіть не зважаючи на те, що стягувачем та іпотекодержателем є одна і таж особа.

Враховуючи наведене, лише іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки, і тільки на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Отже, хто б не був стягувачем у виконавчому провадженні (крім ПАТ КБ «Правекс- Банк»), його майнові вимоги не можуть бути задоволені за рахунок квартири АДРЕСА_1.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає можливість накладення арешту лише на майно боржника.

Але, як зазначалося вище, єдиним власником АДРЕСА_1 є позивач, а отже, на неї не може бути накладено стягнення за будь-якими виконавчими документами про стягнення грошових сум з ОСОБА_3

Згідно з ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 54, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 290 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», про звільнення майна з-під арешту -задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного постановою Першого Малиновського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.08.2011 року № В-5/455, квартиру АДРЕСА_1.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4. реєстраційний номер № 5686882, контрольна сума 03ГВД4634Г.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. С. Єршова

30.10.2012