Ухвала суду № 27316197, 18.10.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/3795/2012Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/1990/1186/12 Доповідач - Костів .З.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Солтис Н.О.

з участю представника апелянта -ОСОБА_1,

представника позивача -Гнатишака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25912.61 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість по кредиту, 13323.13 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 879.36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг 500 грн. -штраф (фіксована частина), 1210.12 грн. - штраф (процентна складова).

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що 13 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконує, у зв'язку з чим представник позивача просив позов задовольнити, стягнути із боржника заборгованість но кредиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 серпня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором в сумі 25912 грн. 61 коп., а також 259.13 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_3 подала на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що судом неповно з'ясовано усі обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що суд не повідомляв її належним чином про день і час судового засідання та розглянув справу у її відсутності. Крім цього, жодного кредитного договору із позивачем вона не укладала, а також позивачем пропущено строк позовної давності. Просить рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта -ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача -Гнатишак О.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не виконувалися умови кредитного договору та порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з неї в користь банку заборгованості по кредитному договору.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено, що 13 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, який складається із заяви позичальника, та умов надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 були надані грошові кошти в сумі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При цьому з квітня 2008 року наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк»встановлено з 15 травня 2008 року ставку по кредитній картці типу VISA GOLD\Classic з розрахунку 2.2% в місяць.

Відповідно до умов п.8.6 умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів щодо будь-якого із грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

В суді першої інстанції під час судового засідання встановлено, що банк виконав свої зобов'язання згідно з умовами договору та видав ОСОБА_3 кредит в сумі 10000 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої зобов'язання згідно умов і правил надання банківських послуг, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 20 квітня 2011 року складає 25912.61 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість по кредиту, 13323.13 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 879.36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1210.12 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

В силу вимог ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергова частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 порушила майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з неї в користь банку заборгованість по кредитному договору на загальну суму 25 912.61 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість по кредиту, 13323.13 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 879.36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг 500 грн. -штраф (фіксована частина), 1 210.12 грн. -штраф (процентна складова).

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ЦПК України, не повідомив її належним чином про день і час судового розгляду та розглянув справу у її відсутності, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Зокрема, судом першої інстанції у відповідності до вимог ч.5 ст.74 ЦПК України відповідачку належним чином повідомлялося про судові засідання, які призначалися на 08 червня, 25 червня та 06 серпня 2012 року шляхом направлення судових повісток поштою рекомендованими листами з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.

Однак, надіслані повістки відповідачці вручені не були та повернулися до суду із відміткою відділення зв'язку -«за закінченням терміну зберігання» (а.с.114-115, 112-113, 105-106).

Наведене колегія суддів розцінює як ухилення відповідачки від отримання судових повісток та явки в судове засідання.

У відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Крім цього, згідно ч.8 ст.76 ЦПК України особа, яка відмовляється одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно проведено судове засідання у відсутності відповідачки.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянтки на пропуск позивачем строків позовної давності а також на те, що між сторонами, в розумінні вимог цивільного законодавства, кредитний договір не укладався.

В апеляцій скарзі апелянт помилково утотожнює поняття строку дії кредитної картки (спеціальний платіжний засіб) з терміном дії кредитного договору, оскільки кредитування користувачів для здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів проводиться шляхом зарахування коштів на їх банківські рахунки, тобто позивач здійснює кредитування рахунку (стаття 1069 ЦК України), а не спеціального платіжного засобу.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Строк дії кредитного ліміту встановлений до 13 липня 2016 року.

Відповідно до п.9.12. Умов та Правил надання банківських послуг термін дії договору автоматично продовжується щорічно, за умови, якщо одна зі сторін не повідомить другу сторону про припинення дії цього договору.

Даний правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України). Безпідставними є посилання апелянтки на нікчемність кредитного договору, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнавався апелянтом недійсним на час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції (ст.204 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби. А відповідно до пункту 1.27 цієї ж статті платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»апелянт є держателем спеціального платіжного засобу, а саме фізичною особою, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу (п.1.4. ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») з обов'язками, встановленими ч.5 ст.14 даного Закону.

Кредитування користувачів для здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів проводиться шляхом зарахування коштів на їх банківські рахунки. Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування.

Користувачі мають право використовувати спеціальні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків та умов договору з емітентом. Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. (п.3 Постанови Національного банку України №223 від 30 квітня 2010 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів»).

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються положеннями ст.1069 ЦК України - Кредитування рахунку, а права і обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, при укладанні даного кредитного договору сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, що встановлюються для договорів даного виду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційний скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів