Рішення № 27315977, 05.11.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/8489/12

Провадження № 2/1522/7823/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2012 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді -Абухіна Р.Д.,

за участю секретарів -Лахматової С.В., Градовського Є.Ю., Гудзь О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», -«Про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним», -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з позовом про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним, по якому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 2005/08/1087 від 22.12.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ СР «Укрсоцбанк», визнати недійсним іпотечний договір від 22.12.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ СР «Укрсоцбанк», посвідчений ОСОБА_2, нотаріусом ОМНО, зареєстрований в реєстрі за № 3238 від 22.12.2005 року, зобов'язати ПАТ СР «Укрсоцбанк»прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 81253,98 грн., що є фактичною різницею від отриманих кредитних коштів та вже сплаченої суми заборгованості з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 677,12 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши думку та пояснення представників сторін, вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з наступних підставі.

22 грудня 2005 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 2005/08/1087 з АКБ СР «УКРСОЦБАНК»зі сплатою 12.75 % річних з кінцевим погашенням кредиту 21.12.2020 року.

Відповідно до цього договору банк надав позивачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 45 179 доларів США.

29 листопада 2010 року позивач уклав додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 2005/08/1087 від 22 грудня 2005 року з Публічно-акціонерним товариством соціального розвитку «УКРСОЦБАНК».

Згідно п.2.1. додаткової угоди, сторони домовились встановити нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14,45 % процентів річних.

Згідно п.2.2. додаткової угоди, сторони домовились встановити новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 21 грудня 2025 року (включно).

В забезпеченні своїх зобов'язань ОСОБА_1 уклав іпотечний договір з АКБ СР «УКРСОЦБАНК»від 22 грудня 2005 року.

Згідно п.1.1. іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 2005/08/1087 від 22 грудня 2005 року, укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Майнові права на закінчену будівництвом квартиру № 1-9-4 (один - дев'ять - чотири), загальною площею 86.30 квадратних метрів, що будується за адресою: АДРЕСА_1

Згідно п. 1.1.1. іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору №1 Б/362 про інвестування від 01.12.2005 року, що укладений між іпотекодавцем та Приватним підприємством «ЗБВ-РІЕЛТ».

Згідно п.1.2. іпотечного договору, вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 304208 гривень, що в еквіваленті складає 60239 доларів США 21 цент за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору.

Також 29 листопада 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін № 2 до іпотечного договору від 22.12.2005 року з ПАТ СР «УКРСОЦБАНК»від 29 листопада 2010 року.

Відповідно до 1.3.1.3. додаткової угоди, сторони встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за кредитним договором, а саме до 21 грудня 2026 року.

Позивач у своєму позові вимагає визнати договір кредиту № 2005/08/1087 від 22.12.2005 р. та Договір іпотеки від 22.12.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №3238 від 22.12.2005 р. недійсними та просить суд зобов'язати ПАТ «Укрсоцбанк»прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 81 253,98 грн., яка, на думку позивача, є фактично різницею від отриманих кредитних коштів та уже сплаченої суми заборгованості з розстрочкою платежів на 120 місяців, зі щомісячним платежем у розмірі 677,12 грн., посилаючись на неправомірність видачі банком кредиту у доларах США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банку та банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.

Отже, чинним законодавством передбачено право комерційним банкам здійснювати валютні операції, в т.ч. видавати кредити у іноземній валюті юридичним та фізичним особам.

У Листі № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національний Банк України зазначає:

«Згідно зі статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Крім того, в листі НБУ від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612 зазначено наступне: уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо: на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Одночасно, нормативно-правовими актами НБУ встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи. Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті».

Суд звертає увагу на те, що під час укладання договору кредиту, де чітко встановлена валюта кредитування, ОСОБА_1 не було висловлено жодних заперечень до умов договору, та договір був підписаний, тим самим підтверджуючи свою згоду з запропонованими банком умовами.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день внесення грошових сум, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом. Коливання офіційного курсу валюти може відбуватись як в бік збільшення так у бік зменшення, але ціна кредиту при цьому не змінюється, вона чітко зазначена у договорі кредиту.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а саме однією стороною Позикодавцем у власність іншій стороні Позичальникові, що і було повністю виконано банком за укладеним кредитним договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.

Необхідно зауважити, що на момент надання кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк»проводилось кредитування клієнтів в різних валютах, а саме: доларах США, гривнях, Євро. Але згідно заяви на отримання кредиту ОСОБА_1 забажав отримати кредит саме в доларах США.

Позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, які є необхідними для дійсності правочину. До них, зокрема, відносяться наявність у особи, яка укладає правочин необхідного обсягу дієздатності, волевиявлення учасника правочину повинно бути вільними та відповідати його внутрішній волі, правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, а також правочин має укладатися у формі встановленій законом. Всі ці вимоги були дотримані обома сторонами при укладенні договору кредиту. Крім того, вже наявність самого правочину свідчить про те, що сторони бажали укласти договір кредиту, і що зовнішнє вираження їхньої волі відповідають їх внутрішньому переконанню.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Положеннями ст. 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 525 ЦКУ встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позичальник, ОСОБА_1, підписав договір кредиту № 2005/08/1087 від 22.12.2005 р. Та іпотечний договір добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору його влаштовували.

Позивач був попереджений, що саме він несе валютні ризики, усвідомлював що курс гривні до долару США може неодноразово змінюватися, мав можливість взяти кредит в іншій іноземній валюті або в гривні Україні.

Також позивачем не доведено наявність всіх чотирьох умов, необхідних, для визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 79, 81, 88, 107, 109, 118, 119, 208, 209 ЦПК України, ст. 202, 203, 533, 627, 629 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», -«Про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним»- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Абухін Р.Д.