Вирок № 27305894, 18.10.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/7505/12

1/2604/556/2012

В И Р О К

іменем України

"18" жовтня 2012 р.Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Сазоновій В.Г.,

за участю прокурорів Савинця В.В., Середенка М.М., потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілих ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, працюючого у ТОВ «Навек», не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 406, ч. 2 ст. 406 України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем строкової військової служби і проходячи її у навчальному центрі «Старе»військової частини 3001, що дислокується в с. Старе Бориспільського району Київської області, на посаді оператора електрика автодрому групи забезпечення навчального процесу у військовому званні «солдат», 4 лютого 2010 року в проміжку часу з 20 год. 00 хв. до 20 год. 25 хв., бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над солдатом ОСОБА_1, знаходячись в їдальні навчального центру «Старе», порушуючи встановлений ст.ст. 11, 16, 49-50 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, умисно застосував до солдата ОСОБА_1 нестатутні заходи впливу, а саме наніс йому три удари кулаками обох рук в грудну клітину.

Крім того, ОСОБА_3, 23 лютого 2010 року, близько 21 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою продемонструвати свою уявну перевагу як військовослужбовця більш раннього періоду призову, над солдатом ОСОБА_4, повторно порушуючи при цьому встановлений ст.ст. 11, 16, 49-50 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, на території господарчого двору навчального центру «Старе»військової частини 3001, що дислокується в с. Старе Бориспільського району Київської області, умисно застосував до солдата ОСОБА_4 нестатутні заходи впливу, а саме наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя.

Також ОСОБА_3 23 лютого 2010 року, близько 21 год. 30 хв. неподалік електрощитової на території навчального центру «Старе»військової частини 3001, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою продемонструвати свою уявну перевагу як військовослужбовця більш раннього періоду призову, над солдатом ОСОБА_5 та покарати його за невиконання наказу, повторно порушуючи встановлений ст. ст. 11, 16, 49-50 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, повторно умисно застосував до солдата ОСОБА_4 нестатутні заходи впливу, а саме наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя від якого останній втратив свідомість та впав на землю, а солдат ОСОБА_3, продовжуючи свої протиправні дії сів зверху на солдата ОСОБА_4, що перебував без свідомості, тобто в безпорадному стані, та наніс ще не менше двох ударів йому в обличчя, спричинивши останньому фізичний біль та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з набряком правої потиличної ділянки, синця нижньої повіки лівого ока на фоні набряку м'яких тканин лівої виличної області, крововиливу в слизову оболонку та рану верхньої губи в проекції другого зуба.

Крім того ОСОБА_3, 23 лютого 2010 року, близько 21 год. 30 хв. неподалік електрощитової на території навчального центру «Старе»військової частини 3001 повторно порушуючи встановлений ст. ст. 11, 16, 49-50 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, умисно застосував нестатутні заходи впливу до солдата ОСОБА_6, а саме наніс йому один удар правою ногою взутою у черевик з високими берцями в обличчя з правого боку, спричинивши останньому фізичний біль та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме: закриту черепно-лицьову травму у формі струсу головного мозку, перелому правої виличної кістки без зміщення уламків з крововиливом у праву гайморову пазуху, синця у виличній ділянці з права, крововиливу в білкову оболонку правого ока з садном на його фоні.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину та пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем строкової військової служби та проходячи її у навчальному центрі «Старе»військової частини 3001, що дислокується в с. Старе Бориспільського району Київської області, на посаді оператора електрика автодрому групи забезпечення навчального процесу у військовому званні «солдат», 04 лютого 2010 року приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись в їдальні навчального центру «Старе», посварившись із солдатом ОСОБА_1 на побутовому грунті, наніс останньому декілька ударів кулаками обох рук в область грудної клітки. Крім того, 23 лютого 2010 року, близько 21 год. 20 хв., святкуючи із військовослужбовцями день захисника Вітчизни, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території господарчого двору навчального центру «Старе»ударив кулаком в обличчя солдата ОСОБА_4 Після того, через декілька хвилин, неподалік електрощитової ударив ногою в праву частину обличчя ОСОБА_6, який намагався заступитися за брата та наніс удар в обличчя ОСОБА_4, від якого останній втратив свідомість та упав, а ОСОБА_3 продовжив наносити йому удари.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів та визнав заявлені потерпілими та прокурором цивільні позови, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у завданні побоїв та у вчиненні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності між ними відносин підлеглості, вчиненого щодо кількох осіб і що заподіяло легкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 406 та ч. 2 ст. 406 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (том 2 а.с. 195), за місцем служби характеризувався позитивно (том 2 а.с. 194), раніше не судимий (том 3 а.с. 21).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає підсудному ОСОБА_3 пом'якшуючими обставинами щире каяття у вчинених злочинах, примирення з потерпілими та добровільне відшкодування збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, наявності пом'якшуючих обставин, ставлення підсудного до скоєного, його вік, враховуючи, те, що ОСОБА_3 звільнений з лави солдатів військової строкової служби, внаслідок чого діяння втратило свою суспільну небезпечність, має постійне місце проживання, влаштувався на роботу, примирився з потерпілими та досяг згоди про відшкодування завданих збитків, враховуючи думку потерпілого та представника потерпілих, які не заперечували щодо призначення міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, та те, що він під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» задовольнити в повному обсязі, оскільки він є обґрунтований та визнаний підсудним. (том 2 а.с. 178-180).

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_6. -залишити без задоволення у зв'язку з добровільною сплатою підсудним завданої шкоди та досягненням згоди про її відшкодування.( т.2 а.с.178 - 180).

Арешт накладений постановою старшого слідчого військової прокуратури Дарницького гарнізону від 15.03.2010 року на майно, що належить ОСОБА_3 - скасувати (том 2 а.с. 56-57).

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 406, ч. 2 ст. 406 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 406 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 406 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавленні волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд звільнивши його з-під варти в залі суду.

У випадку звернення вироку до виконання зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою ОСОБА_3 з 28.08.2012 року.

Цивільний позов військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» задовольнити повністю та стягнути зі ОСОБА_3 на користь комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (р/р 35428001000113 Головне управління Державного казначейства України у Київській області, МФО 821018, КОД 01993701) грошові кошти витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_6. в сумі 3804 (три тисячі вісімсот чотири) гривні 16 копійок. (том 2 а.с. 178-180).

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -залишити без задоволення у зв'язку з добровільною сплатою підсудним завданої шкоди та досягненням згоди про її відшкодування.

Арешт накладений постановою старшого слідчого військової прокуратури Дарницького гарнізону від 15.03.2010 року на майно, що належить ОСОБА_3 - скасувати (том 2 а.с. 56-57).

Судові витрати по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: