Постанова № 27304224, 31.08.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/16248/12

ПОСТАНОВА

іменем України

"31" серпня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого -судді Чех Н.А.

при секретарі -Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича про визнання бездіяльності державної виконавчої служби протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

16 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд: "Визнати протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва та державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення за № 2а-2449/1/2009 та зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва та Відділ примусового викання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва в місячний термін вжити необхідних заходів й мір реагування, направлених на виконання судового рішення у повному обсязі згідно чинного законодавства, а у разі невиконання -скласти акт про невиконання боржником судового рішення, притягнути винних осіб боржника за невиконання вимог державного виконавця та рішення суду до адміністративної відповідальності, чи направити подання для притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиплату пенсії, невиконання судового рішення чи перешкоджання його виконанню".

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, позивач подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача -Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався.

Відповідач - державний виконавець Відділу примусового викання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихін С.В. до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався.

За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів у відсутності позивача та відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Кодексу Адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зміст ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи із засад адміністративного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Згідно до положень ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як з'ясовано судом, 23 лютого 2012 року (ВП № 31297093) старшим державним виконавцем підрозділу примусового викання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2а-2449/1/2009, виданого 29 липня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 15 жовтня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В порядку ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються скарги на дії або бездіяльність державної виконавчої служби у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення, прийнятого відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України. Як визначено у частині першій та шостій статі 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законами не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення за № 2а-2449/1/2009 та зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва та Відділ примусового викання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції м. Києва в місячний термін вжити необхідних заходів й мір реагування, направлених на виконання судового рішення у повному обсязі згідно чинного законодавства, а у разі невиконання -скласти акт про невиконання боржником судового рішення, притягнути винних осіб боржника за невиконання вимог державного виконавця та рішення суду до адміністративної відповідальності, чи направити подання для притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиплату пенсії, невиконання судового рішення чи перешкоджання його виконанню".

Разом з тим, як вбачається з положень частини першої статі 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення судового рішення.

Відповідно до положень частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою.

За своєю правовою природою, стаття 267 Кодексу адміністративного судочинства України регулює різні моменти відносин та визначення судового контролю, з одного боку встановлення такого судового контролю за виконання постанови, які узгоджуються з вимогами 163 Кодексу адміністративного судочинства України та стосується регулювання відносин встановлення судового контролю під час винесення постанови суду, та контролювання його виконання, з іншого встановлення факту порушення внаслідок його не виконання. Перший судовий контроль встановлюється та визначається при ухваленні постанови, а інший (визнання протиправним рішення, дії або бездіяльність) вирішується після такого прийняття.

Однак, встановлення судового контролю виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень було правом суду, а не його обов'язком, у зв'язку з чим судовий контроль за виконанням постанови Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 2а-456/1/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, судом не встановлювався.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач, як стягувач, звернувся до Відділу примусового викання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 2а-2449/1/2009, державним виконавцем відкрите виконавче провадження та проводяться виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення, при цьому процесуальні питання, пов'язанні з виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюються положеннями Розділу V Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється положеннями ст.267 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає встановлення судового контролю під час винесення постанови суду, та/або шляхом звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень -відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, як це передбачено у порядку визначеному ч.9 ст.267 Цивільного процесуального кодексу України, однак встановлення судового контролю не є окремою стадією виконавчого провадження, тому суд не вправі зобов'язувати державного виконавця або відповідну посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які не передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Така позиція міститься також і у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року за № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Відповідно до положень частини першої статі 3 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи викладене, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця Відділу примусового викання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича про визнання бездіяльності державної виконавчої служби протиправною та зобов'язати вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 11, 21 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 14, 122, 159-163, 167, 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного виконавця Відділу примусового викання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича про визнання бездіяльності державної виконавчої служби протиправною та зобов'язати вчинити певні дії -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я: