Ухвала суду № 27297947, 31.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 3371/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Рибачука А.І., Дяковича В. П.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у м. Рівному на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Державної податкової інспекції у м. Рівному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2009 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ПАТ "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м. Рівному про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення № 00362344/0/23-318 від 11 вересня 2009 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а враховуючи той факт, що в поданій податковій декларації ПДВ за червень 2009 року сума податкового кредиту за червень 2009 року перевищує суму податкових зобовязань на 741 362 грн. позивачем правомірно подано розрахунок суми бюджетного відшкодування в розмірі 337 995 грн. Також звертається увага на те, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 00362344/0/23-318 від 11 вересня 2009 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що до складу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року позивачем було включено податкові накладні, виписані в травні 2009 року, тобто в межах 1095 денного строку, наданого законодавством на реалізацію права скористатися наданим податковим кредитом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -Державною податковою інспекцією в місті Рівному, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість»та абзац 2 п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)".

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що 02 вересня 2009 року складено акт № 1116/753/23-300/05607823 позапланової виїзної перевірки ПАТ "Рівнеазот" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівне встановлено порушення зі сторони ПАТ "Рівнеазот" п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 140 530 грн.

На підставі згаданого акту перевірки, ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення № 00362344/0/23-318 від 11 вересня 2009 року про зменшення ПАТ "Рівнеазот" суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 140 530 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредити складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів з метою їх подальшого використанням оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, які згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»засвідчують факти придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також згідно з п.п. 7.2.7 п.7.2 ст. 7 Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту є також і вантажно-митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону)

Згідно із п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

ПАТ "Рівнеазот" скористалося даним правом на протязі 1095 днів за днем отримання такого права, оскільки до складу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року ним було включені податкові накладні виписані в травні 2009 року, тобто в межах 1095 денного строку, наданого законодавством на реалізацію права скористатися отриманим податковим кредитом.

Судом першої інстанції вірно вказано, що актом позапланової виїзної перевірки № 1116/753/23-300/05607824 від 02 вересня 2009 року не встановлено формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, що не підтверджується відповідними податковими накладними. Також відсутні будь-які зауваження зі сторони ДПІ в м. Рівному щодо оформлення податкових накладних у відповідності до вимог законодавства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження податкового органу про те, що платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення органу ДПІ та безпідставність зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки даний факт підтверджується достатньою кількістю наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а саме наявністю податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, податкового повідомлення-рішення № 00362344/0/23-318 від 11 вересня 2009 року, акту від 02 вересня 2009 року № 1116/753/23-300/0560784.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівному залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в справі № 2а-6189/09/1770 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. П. Дякович

Ухвалу складено в повному обсязі 05 листопада 2012 року