Ухвала суду № 27284420, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-27444/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року

у справі № 2-а-31347/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Анастасія»ЛТД

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Анастасія»ЛТД (позивач) до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 27 червня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Центр Анастасія» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 15/5/23-07/13544813 від 27 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 27 червня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 158 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невіднесенням до складу податкових зобов'язань попередньої оплати за послуги з пошуку та придбання нових родовищ натурального каменю в Україні, отриманої від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Племінний завод з розведення великої рогатої худоби чорно-рябої породи «Детскосельский»(Російська Федерація) відповідно до умов контракту № 6 від 30 березня 2007 року, а також неправомірним списанням неоприбуткованих товарно-матеріальних цінностей (кар'єрного канату), що, на думку податкового органу, свідчить про непов'язаність такого списання з веденням господарської діяльності ТОВ «Центр Анастасія»ЛТД.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та СПК «Племінний завод з розведення великої рогатої худоби чорно-рябої породи «Детскосельский» (Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт № 6 від 30 березня 2007 року, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати нерезиденту маркетингові, інжинірингові, консалтингові послуги з пошуку нових родовищ натурального каменю в Україні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР місцем поставки послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації -місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються вказані послуги, проживають за межами митної території України.

Як встановлено судами, місцем реєстрації покупця за договорами № 6 від 30 березня 2007 року не є територія України, у зв'язку з чим, відповідно, місцем поставки послуг в даному випадку не є територія України.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, операції з надання маркетингових, інжинірингових, консалтингових послуг нерезиденту, місцем реєстрації якого не є територія України, відповідно до підпункту «д»пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР не підпадають під дію підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР та, відповідно, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, акт перевірки № 15/5/23-07/13544813 від 27 червня 2008 року не містить даних про те, що придбання кар'єрного канату не пов'язане з господарською діяльністю ТОВ «Центр Анастасія»ЛТД. Крім того, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено факту включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з операціями поза межами господарської діяльності підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.