Ухвала суду № 27284288, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-28123/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року

у справі № 2-а-44269/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативне тепло і технології»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативне тепло і технології» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005961503/0 від 15 вересня 2009 року та № 0000421505/0 від 29 вересня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альтернативне тепло і технології»державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Альтернативне тепло і технології»з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за червень 2008 року, вересень 2008 року, листопад 2008 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, за результатами якої складено акт № 5053/15-229/33203342 від 25 серпня 2009 року.

Крім того, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року ТОВ «Альтернативне тепло і технології», за результатами якої складено акт № 6319/15-509/33203342 від 17 вересня 2009 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005961503/0 від 15 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 348 393,70 грн. (233 118,00 грн. -основний платіж, 115 275,70 -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000421505/0 від 29 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54 600,00 грн. (36 400,00 грн. -основний платіж, 18 200,00 -штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентами у попередніх звітних періодах.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Таким чином, у разі отримання податкових накладних, які виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в інших періодах (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку -покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також, за умови виконання вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, має право відобразити суму податкового кредиту на підставі таких податкових накладних в декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статі 7 Закону № 168/97-ВР платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт надходження на адресу позивача в червні, вересні, листопаді 2008 року та в березні, квітні, травні, липні 2009 року податкових накладних, виписаних в період з 2006 року по 2007 рік, підтверджується даними відповідних реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.