Ухвала суду № 27284046, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-8009/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009

у справі № 6/1-21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо»

до 1. Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

2.Головного управління державного казначейства в Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпо»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Альпо») звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Тернопільська ОДПІ), Головного управління державного казначейства в Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000532306 від 14.12.2007, №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2007 року та стягнення заборгованості в сумі 84335,00 грн. з бюджетного відшкодування за вересень 2007 з податку на додану вартість; скасування податкових повідомлень-рішень №0000823306/0 від 31.01.2008, №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2007 року та стягнення заборгованості в сумі 63215,00 грн. з бюджетного відшкодування за листопад 2007 року з податку на додану вартість; скасування податкових повідомлень-рішень №0000222306 від 15.05.2008, №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2008 року та стягнення заборгованості в сумі 122560,00 грн. з бюджетного відшкодування за лютий 2008 року з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2008 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 скасовано постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2008, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, листопад 2007 року та лютий 2008 року, розрахунками сум бюджетного відшкодування, сума відшкодування податку на додану вартість за названі місяці склала -84335,00 грн., 63215,00 грн. та 122560,00 грн. відповідно.

Податковим органом проведено позапланові перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, листопад 2007 року та лютий 2008 року, за результатами яких складено акти перевірок №11420/23-623/32549973 від 04.12.2007, №70/23-623/32549973 від 22.01.2008 та №6196/23-623/32549973 від 13.05.2008.

В актах перевірок зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.7.2, 7.7.5, п. 7.7, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, оскільки не надано необхідних документів для підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не допущено перевіряючих до проведення виїзної перевірки.

На підставі актів перевірок, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000532306 від 14.12.2007, про зменшення ТОВ «Альпо»суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 84335,00 грн.

- №0000823306/0 від 31.01.2008, про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2007 року в сумі 63215,00 грн.

- №0000222306 від 15.05.2008, про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2008 року в сумі 122560,00 грн.

З 03 червня по 02 липня 2008 року, працівниками податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Альпо» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, про що складено акт перевірки від 18.07.2008 №8852/23-22/32549973.

В акті перевірки №8852/23-22/32549973 зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, яке полягало у реалізації товару за цінами, нижчими за звичайні, внаслідок чого ТОВ «Альпо»занижено валові доходи та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищено суму бюджетного відшкодування. Також, згідно висновків податкового органу, до податкового кредиту платником включено сплачені суми податку на додану вартість в складі вартості отриманих ним послуг, не пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності: навантаження, розвантаження, транспортування, передпродажної підготовки товару, та ін.

На підставі вище вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, зокрема:

- за вересень 2007 року на 18958,00 грн.;

- за листопад 2007 року на 23124,00 грн.;

- за лютий 2008 року на 28944,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Як встановлено судом першої інстанції на підставі висновків судової експертизи, проведеної з дослідженням податкових декларацій по податку на додану вартість, податкових накладних, їх реєстрів, авансових звітів, банківських виписок, вантажно-митних декларацій, розхідних податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, тощо, заявлені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтуються на наявних документах в таких обсягах: 84335,00 грн. за вересень 2007 року, 63215,00 грн. за листопад 2007 року та 122560,00 грн. за лютий 2008 року.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0000532306 від 14.12.2007, №0000823306/0 від 31.01.2008, №0000222306 від 15.05.2008, про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є неправомірними.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 позивачу зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2007 року на 84335,00 грн., за листопад 2007 року на 63215,00 грн., за лютий 2008 року на 122560,00 грн., на підставі п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, частково у зв'язку з реалізацією товару за цінами, нижчими за звичайні. А також через те, що до податкового кредиту платником включено сплачені суми податку на додану вартість в складі вартості отриманих ним послуг: навантаження, розвантаження, транспортування, передпродажної підготовки товару, та ін., які на думку перевіряючих не брали участі в господарській діяльності товариства.

Відповідно до п. 1.18 ст.1 Закону №168/97-ВР, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі по тексту -Закон №334/94-ВР ).

За змістом пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР).

Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін відповідно до пп. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Як встановлено судом першої інстанції, дослідження, щодо визначення звичайної ціни, в порядку встановленому п. 1.20 Закону №334/94-ВР, відповідачем під час проведення перевірки не здійснювалось.

Проте, наведене помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підтвердженим залишився і висновок відповідача про відсутність зв'язку між оплаченими позивачем послугами та його господарською діяльністю.

Отже, твердження відповідача про неправомірне заявлення позивачем до бюджетного відшкодування 84335,00 грн. за вересень 2007 року, 63215,00 грн. за листопад 2007 року та 122560,00 грн. за лютий 2008 року, всупереч положенням ст. ст. 2, 9, 71 КАС України, не доведено суб'єктом владних повноважень та спростовується встановленими обставинами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000532306 від 14.12.2007, №0000823306/0 від 31.01.2008, 0000222306 від 15.05.08, а також податкове повідомлення-рішення №0008522305/0/47767 від 01.08.2008 в частині зменшення бюджетного відшкодування - за вересень 2007 року на 18958,00 грн., за листопад 2007 року на 23124,00 грн., за лютий 2008 року на 28944,00 грн., підлягають скасуванню, а задекларовані ТОВ «Альпо»суми податку на додану вартість - до відшкодування.

Постанова Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2008 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 та залишення в силі постанови Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2008.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2008.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров