Ухвала суду № 27283885, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-28045/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року

у справі № 2а-5953/10/0570

за позовом Приватного підприємства «Славмет»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, позов Приватного підприємства «Славмет»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042320/0 від 12 лютого 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Славмет»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Дружківка Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Славмет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 18/2300/30688572 від 01 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042320/0 від 12 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127 837,50 грн. (85 225,00 грн. -основний платіж, 42 612,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості інформаційних (консультаційних), бухгалтерських та юридичних послуг, не пов'язаних з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ПП «Славмет», а також не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 1 від 30 липня 2007 року про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до умов якого виконавець інформує (консультує) замовника з питань моніторингу банківських послуг, аналізу фінансової діяльності підприємства, фінансового планування, складання бізнес-плану, представлення інтересів замовника у банківських установах України, пошуку нових напрямків фінансово-господарської діяльності, розрахунку собівартості товарів та послуг, а також інших економічних розрахунків.

Фактичне виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт (послуг), звітами до техніко-економічних завдань та відповідними діаграмами динаміки взаєморозрахунків, а оплата -належними чином оформленими платіжними дорученнями.

Крім того, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верстатобудівник»(виконавець) укладено договір № 4 від 02 липня 2009 року, предметом якого є надання бухгалтерських послуг з підготовки та здачі звітності.

Умови вказаного договору виконано сторонами в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт та платіжними документами.

При цьому, як встановлено судами, необхідність укладення договору № 4 від 02 липня 2009 року обумовлена відсутністю в штаті ПП «Славмет» бухгалтера.

Також, між позивачем (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір № СМ0404/01 від 04 квітня 2007 року про надання юридичних послуг, фактичне викання якого підтверджується актами виконаних робіт (послуг).

Більш того, за рахунок здійснених робіт ОСОБА_5, який знаходиться з СПД-ФО ОСОБА_4 в трудових відносинах, на користь позивача прийнято ряд судових рішень, а саме: постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 липня 2009 року у справі № 15/31пн, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року у справі № 14/189-08, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року у справі № 2-а-17086/2008р., рішення Господарського суду Донецької області від 25 травня 2009 року у справі № 15/31пн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості інформаційних (консультаційних), бухгалтерських та юридичних послуг з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ПП «Славмет», а також підтвердження належними чином оформленими первинними та платіжними документами.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.