Постанова № 27283479, 09.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. 10 год.34 хв.Справа № 2-а-2739/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивач Літновської І.Л., представника відповідача Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт, ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт, ЛТД" (позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Херсоні, які полягають у перевірці ТОВ "Агропродукт, ЛТД", в результаті якої було складено акт перевірки № 843/22-4/31134817 від 16 травня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з фермерським господарством "Агро ВВ" за січень 2012 року; про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Херсоні щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з контрагентом фермерським господарством "Агро ВВ" згідно акту перевірки №843/22-4/31134817 від 16 травня 2012 року, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Херсоні, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених ТОВ "Агропродукт, ЛТД" у деклараціях з податку на додану вартість за січень 2012 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання); зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті перевірки № 843/22-4/31134817 від 16 травня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з фермерським господарством "Агро ВВ" за січень 2012 року.

За результатами перевірки не було прийнято ніяких рішень про донарахування зобов'язань та/або застосування штрафних санкцій, але на підставі такого акту ДПІ неправомірно внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2012 року. Позивач зазначає, що всі проведені ним у січні 2012 року операції з придбання зернових у фермерського господарства "Агро ВВ" та подальшого продажу носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, і підстави вважати їх нікчемними відсутні. ДПІ не запитувала у позивача для перевірки товарно-транспортні документи, тому висновок про їх відсутність є неправомірним. До того ж позивач вважає, що товарно-транспортні документи не є обов'язковим документом, який підтверджує передачу прав власності на товар. Передача товару (пшениці) відбувалась на Новоолексіївському елеваторі, що підтверджується складською квитанцією, трьохстороннім актом приймання-передачі товару. Контрагент позивача - ФГ "Агро ВВ" задекларувало податкові зобов'язання по операції продажу товарів позивачу. Дії ДПІ по зміні в електронній базі податкової звітності задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань є неправомірними, і законодавством не передбачено право ДПІ за результатами перевірок змінювати в електронній базі податкової звітності задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність угод з ТОВ "Агропродукт, ЛТД", оскільки реальність здійснення поставки пшениці підтверджується належним чином складеними документами, факт відсутності ФГ "Агро ВВ" за юридичною адресою не доведений, оскільки спростовується актом перевірки місцезнаходження юридичної особи.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилається на те, що перевірка проведена згідно з вимогами податкового законодавства. Під час перевірки встановлено, що фермерським господарством "Агро ВВ" не підтверджено факт реалізації пшениці ТОВ "Агропродукт, ЛТД", було виявлено незнаходження фермерського господарства "Агро ВВ" за податковою адресою платника податку: АДРЕСА_1. За вказаною адресою знаходиться двоповерхова нежила будівля, яка перебуває в аварійному стані. Жодних ознак ведення фінансово-господарської діяльності за вказаною адресою відсутні. Викладене свідчить про формальне використання вказаної адреси як юридичної. При опитуванні директора даного підприємства гр. ОСОБА_3, останній не надав конкретних пояснень з приводу транспортування ТМЦ в адресу місць зберігання та покупців. Позивачем не надано копій товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування продукції. На підприємстві відсутні обслуговуючий персонал, та спеціалісти відповідного профілю для здійснення вказаного виду діяльності. ФГ "Агро ВВ" наданні суперечливі данні щодо кількості зберігання зерна. В діяльності позивача та його контрагента ФГ "Агро ВВ" ДПІ вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказані операції не спричинили реального настання наслідків всупереч п. 5 ст.203 ЦК України. Підприємство має ознаки ризикового кредиту та, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, 216, 228 ЦК України угоди з постачальником ФГ "Агро ВВ" має ознаки нікчемності. Враховуючи викладене, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемним, і силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС є правомірними, а висновки, зроблені у акті перевірки, відповідають фактичним обставинам перевірки.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив наступне.

16 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні складено акт № 843/22-4/31134817 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФГ "Агро ВВ" за січень 2012 року. Перевірка проведена на підставі наказу від 10.05.12 № 403 та направлення від 10.05.12 № 598/22-4 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Наказ та направлення вручені директору підприємства.

У висновку акту перевірки ДПІ у м. Херсоні зазначила, що перевіркою ТОВ "Агропродукт, ЛТД" встановлено порушення ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Агропродукт, ЛТД" при придбанні товарів у постачальника ФГ "Агро ВВ" у січні 2012 року на суму ПДВ - 793669,10 грн.; відповідному зменшенню підлягають податкові зобов'язання з податку на додану вартість у січні 2012 року в межах податкового кредиту (по ланцюгу постачання від ФГ "Агро ВВ") на суму ПДВ - 795956,33 грн. Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень 2012 року, які підпадають під п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, 23 травня 2012 року ТОВ "Агропродукт, ЛТД" надіслало до ДПІ у м. Херсоні заперечення на акт перевірки, в якому просило його не застосовувати, але вказане заперечення податковий орган залишив без задоволення. Відповідачем були внесені зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, та зменшений податковий кредит і податкові зобов'язання за січень 2012 р.

Підставою для висновків акту перевірки стали наступні обставини: в січні 2012 року позивач до податкового кредиту включив суму 1732526 грн., в тому числі суму 793669 грн. 10 коп. за господарськими операціями придбання пшениці озимої 3 - го класу у фермерського господарства "Агро ВВ". Правочини між позивачем та ФГ "Агро ВВ" підтверджується договором, податковою та видатковою накладною, платіжними дорученнями про оплату пшениці. В акті зазначено про ненадання для перевірки товарно-транспортних накладних, підтверджуючих транспортування товару від ФГ "Агро ВВ" до ТОВ "Агропродукт, ЛТД", що свідчить про відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару, а тому підприємство не мало право віднести вартість товару до валових витрат та податкового кредиту. Товариством задокументовано реалізацію товару на адресу ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна" шляхом переоформлення пшениці на елеваторі.

При проведені перевірки податковим органом був використаний акт Чаплинської МДПІ від 27.04.12 № 36/16-499912134 про результати невиїзної документальної перевірки фермерського господарства "Агро ВВ", з якого вбачається, що фермерське господарство "Агро ВВ" має договір про спільну діяльність від 31.03.2010 з КП "Колос", укладений з метою вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, збереження і відтворення їхньої родючості; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів, впровадження технології точного землеробства для отримання максимального прибутку; розробка та впровадження нових технологій та сортів сільськогосподарських культур для регіону. Згідно п. 6 умов договору сторонами зроблено внески у спільну діяльність: від КП "Колос" (сторона-1) право користування згідно Державних актів від 31.03.2010 земельними ділянками загальною площею 1511,04 га, що розташовані на території селищної ради Асканія-Нова. Грошова оцінка вкладу сторони-1 за погодженням сторін складає: 439718,46 грн. тобто 10%; від ФГ "Агро ВВ" (сторона 2) - організація виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки. Грошова оцінка вкладу Сторони-2 за погодженням сторін складає: 3957466,14грн. тобто 90%. ФГ "Агро ВВ" відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час договору про спільну діяльність.

З метою встановлення фактичного місцезнаходження ФГ "Агро ВВ" Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією здійснено вихід за податковою адресою платника податку: Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Леніна д. 29. За результатами виходу було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться двоповерхова нежила будівля, яка перебуває в аварійному стані. Жодних ознак ведення фінансово-господарської діяльності за вказаною адресою немає. Це свідчить про формальне використання вказаної адреси як юридичної. Проведено опитування директора даного підприємства, щодо питань здійснення державної реєстрації ФГ "Агро ВВ" та його фінансово - господарської діяльності, в тому числі по взаємовідносинам з покупцями в січні 2012 року, а також надання первинних документів, що підтверджують вказані взаємовідносини. За результатами опитування було встановлено, що підприємство займається реалізацією зернових, також в ході надання пояснень гр. ОСОБА_3 не надав конкретних пояснень з приводу транспортування ТМЦ в адресу місць зберігання та покупців. Згідно наданих документів роботи щодо обробітку та вирощування сільгосппродукції здійснювали ТОВ "Агропродукт ЛТД" та ТОВ "ТД "Долинське". Службовими особами ФГ "Агро ВВ" не надано копій товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування продукції. Також на підприємстві відсутні обслуговуючий персонал, та спеціалісти відповідного профілю для здійснення вказаного виду діяльності. Податкова інспекція встановила, що пшениця в кількості 2744,68 тн була здана ФГ "Агро ВВ" на зберігання ТОВ "Новоолексіївський елеватор", зберігачем є позивач. Відповідач посилається на суперечні дані ФГ "Агро ВВ", що станом на 01.01.12 на зберігання перебуває пшениці 3-го класу 1694,677 тн, так як 1050 тн реалізовано, що свідчить про неможливість реалізації позивачу в січні 2012 року 2744,67 тн пшениці. ФГ "Агро ВВ" не підтвердило транспортними накладними транспортування пшениці на елеватор. ДПІ прийшло до висновку про те, що фактичне відвантаження товару позивачу є неможливим, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Агропродукт, ЛТД" здійснюється за межами правового поля, що свідчить про фіктивність правочинів між позивачем та його контрагентами, відсутність права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в рамках встановлених угод.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом обумовлено здійсненням ДПІ функцій контролю за додержанням позивачем податкового законодавства, шляхом проведення виїзної позапланової перевірки позивача, результати якої відображені в акті № 843/22-4/311334817 від 16.05.12.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в рамках даної адміністративної справи необхідно з'ясувати, чи відповідають оскаржені дії відповідача приписам законодавства та чи впливають ці дії на права та інтереси позивача.

Згідно із п. 20.1.4 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Обов'язковою умовою для проведення документальної невиїзної перевірки є наявність хоча б однієї з обставин, які перелічені у п.78.1 ст.78 ПК України. З долученої до матеріалів справи копії наказу та акту перевірки вбачається посилання податкової інспекції на наявність визначених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України обставин для проведення перевірки. З аналізу пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України слідує, що документальна позапланова перевірка призначається якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. У судовому засіданні встановлено і не заперечується представниками сторін, що ТОВ "Агропродукт, ЛТД" отримало запит ДПІ у м. Херсоні від 03.04.12р. №2265/10/15-312 та надало відповідь та документальні підтвердження по взаємовідносинам з ФГ "Агро ВВ" - податкові та видаткові накладні на придбання пшениці, договір поставки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. Транспортних документів надано не було, хоч в запиті ДПІ просила надати документи, що підтверджують передачу товарів по вчиненим правочинам (ТТН, довіреності, акти приймання-передачі). Таким чином, у податкової інспекції були підстави для проведення перевірки, які передбачені законодавством. Наказ та направлення на перевірку вручені директору ТОВ "Агропродукт, ЛТД" ОСОБА_3 11.05.12, отже, до перевірки фахівець податкової служби був допущений.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пп. 4-6). Відомості акту перевірки позивача свідчать про те, що він складений з порушенням вимог ПКУ та Порядку № 984, при проведенні перевірки не були взяті до уваги первинні бухгалтерські та податкові документи платника податків, а висновки акту ґрунтуються на відомостях перевірки іншого суб'єкта підприємницької діяльності. Суд приходить до висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в акті про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з фермерським господарством "Агро ВВ" за січень 2012 року, ґрунтуються без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності ТОВ "Агропродукт, ЛТД" із ФГ "Агро ВВ" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто, господарські та бухгалтерські документи, складені по господарській операції з ТОВ "Агропродукт, ЛТД" є дійсними.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів. платниками податків вимог податкового законодавства.

Доводи відповідача про відсутність товаро транспортних накладних як на підставу для визнання нікчемним правочину є необґрунтованими, оскільки самого по собі факту відсутності транспортних документів по перевезенню товарів при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно враховувати умови договору поставки товару, який не є договором про перевезення вантажу, у зв'язку з чим його виконання не обов'язково має бути підтверджене товарно-транспортними накладними. З наявного в матеріалах справи договору поставки № 28/03-11СД від 28.03.2011 та інших доказів вбачається, що відвантаження товару здійснювалось на ТОВ "Новоолексіївський елеватор" транспортом продавця (ФГ "Агро ВВ). Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортні накладні є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що зокрема регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу, тобто, в даному випадку дані відносини стосувались лише перевізника та замовника транспорту, яким не є позивач, оскільки не ніс витрат по доставці та відвантаженню товару. Таким чином, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні позивачем не застосовувались.

Відповідач вважає, що ФГ "Агро ВВ" лише декларував зобов'язання з поставки позивачу сільгосппродукції, а фактично їх не здійснював, головною метою господарських операцій з постачальниками та покупцями було документування податкового кредиту для зменшення податкового навантаження. При цьому відповідач повністю ігнорує те, що розрахунки за поставлені товари та послуги здійснені у безготівковому порядку, підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, та за своєю приналежністю мали безпосередній зв'язок з оподатковуваною господарською діяльністю сторін договору. Судом встановлено, що відносини між ФГ "Агро ВВ" та ТОВ "Агропродукт, ЛТД" виникли на підставі договору поставки від 28.03.2011 р. № 28/03-11, згідно якого ФГ "Агро ВВ" зобов'язується передати у власність ТОВ "Агропродукт, ЛТД" сільськогосподарську продукцію врожаю 2011 року. На виконання договору, фермерське господарство поставило ТОВ "Агропродукт, ЛТД" 2744,67 тн пшениці на суму 4762014,60 грн., виписало видаткову накладну № ЦРН000001 від 31.01.2012 та податкову накладну № 7 від 31.01.2012. У зв'язку з тим, що пшениця до її продажу була завезена на відповідальне зберігання на склад ТОВ "Новоолексіївський елеватор", де зберігачем виступало ТОВ "Агропродукт, ЛТД", було укладено договір відповідального зберігання № 01/08-11 СД від 01.08.2011 р., акт передачі на відповідальне зберігання. Податкова інспекція не заперечувала того факту, що контрагент позивача ФГ "Агро ВВ" на час укладання договору та здійснення поставки був платником ПДВ, здійснював зареєстровану діяльність у сфері вирощування сільськогосподарської продукції, задекларував податкові зобов'язання за операціями поставки позивачу пшениці озимої в кількості та вартості, яка кореспондується з показниками позивача в податковій звітності. Протиправною на думку суду є підстава для зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з ФГ "Агро ВВ" через неналежну господарську діяльність останнього, а саме - відсутність за юридичною адресою. Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Аналогічне визначення міститься і в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Складання податківцями акту перевірки місцезнаходження платника податків саме собою не може бути підставою для настання негативних наслідків для юридичної особи чи застосування будь-яких санкцій. Відсутність підприємства за юридичною адресою може мати негативні наслідки лише у випадку повернення державному реєстратору листа з повідомленням про необхідність підтвердження підприємством відомостей, що містяться в ЄДР. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону №755 юридичні особи зобов'язані щороку підтверджувати відомості про себе, що містяться в ЄДР. Якщо юридична особа не зробить цього вчасно, держреєстратор повинен надіслати їй повідомлення про необхідність підтвердження відомостей, причому надсилається таке повідомлення за адресою, вказаною в ЄДР. Такий ж обов'язок виникає у держреєстратора у разі одержання від органу ДПС повідомлення встановленого зразка (форма №18-ОПП) про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. На підставі повідомлення за ф. №18-ОПП держреєстратор надсилає листа з вимогою підтвердити відомості, а якщо підприємство зв'язку не знаходить адресата і повертає лист держреєстратору, останній вносить до ЄДР відповідний запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Доказів внесення до ЄДРПОУ запису про відсутність ФГ "Агро ВВ" за юридичною адресою суду не надано.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 605328 та Статуту ФГ "Агро ВВ" юридичною адресою господарства є: АДРЕСА_1. Згідно договору оренди від 01.11.2011 р. гр-н ОСОБА_5 передав у тимчасове платне користування ФГ "Агро ВВ" житловий будинок, загальною площею 194,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1. Доводи відповідача про те, що за вказаною адресою не знаходиться фермерське господарство, не підтверджені та не спростовуються актом перевірки місцезнаходження юридичної особи від 23.05.2012 р. за участю представників органів місцевого самоврядування та орендодавця та фотографіями. На підставі викладеного, суд вважає запис в оспорюваному акті про те, що позивач відсутній за юридичною адресою є припущенням податкової інспекції, а не достовірно встановленим фактом.

Суд приймає до уваги, що постановою ХОАС від 05.09.12 № 2532/12/2170 позов фермерського господарства "Агро ВВ" до Чаплинської МДПІ задоволено, визнано протиправними дії Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби по проведенню невиїзної документальної перевірки фермерського господарська "Агро ВВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань з ТОВ "Агропродукт, ЛТД" (код за ЄДРПОУ 31134817) та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, постанова не набрала законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених ФГ "Агро ВВ" з ТОВ "Агропродукт, ЛТД" нікчемними.

За результатами перевірки податковою інспекцією не було прийнято ніяких рішень про донарахування зобов'язань та/або застосування штрафних санкцій, але на підставі такого акту ДПІ внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2012 року. З приводу позовних вимог позивача щодо зобов'язання вчинити певні дії, а саме: відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податковий кредит та податкові зобов'язання, суд зазначає наступне. За чинним законодавством одним із способів захисту порушеного права є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Отже, зазначені позовні вимоги позивача як спосіб захисту прямо передбачені чинним законодавством України, зокрема приписами п.2 ч.2 ст.162, п.2 ч.4 ст.105 КАС України, а тому підлягають розгляду адміністративним судом. Відповідно до ч. 74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (ч.74.2.ст.74).

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби ( п.62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що визнання податковим органом недійсним задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкових зобов'язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

З пояснень представника ДПІ вбачається, що за наслідками акту перевірки відбулось "згортання" податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за січень 2012 року. Слід зазначити, що законодавство України з питань оподаткування не містить такого терміну, як "згортання" податкових зобов'язань чи податкового кредиту, а також не передбачає і механізму такого "згортання", як способу реагування на порушення в сфері оподаткування.

Суд вважає, що дії ДПІ по "згортанню" податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, тобто зменшення в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, не ґрунтуються на законодавстві та вчинені поза межами наданих ДПІ повноважень, а відтак є неправомірними (незаконними).

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів.

Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати. Як встановлено у судовому засіданні позивачем уточнюючі декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року не подавалися. Отже, самостійна зміна відповідачем в Базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки має безпосередній вплив на права та інтереси суб'єкта господарювання, така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності тощо.

Як слідує з наданих відповідачем витягів з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" на підставі акту перевірки від 16.05.12, ДПІ анулювала показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість по контрагенту ФГ "Агро ВВ" та покупцям продукції, у зв'язку з цим позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих позивачем у січні 2012 року судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунків з ФГ "Агро ВВ" за січень 2012 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Агропродукт, ЛТД" з контрагентом ФГ "Агро ВВ" в січні 2012 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по визнанню недійсними даних, наведених ТОВ "Агропродукт, ЛТД" у деклараціях з податку на додану вартість за січень 2012 року про обсяги придбання та продажу.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ "Агропродукт, ЛТД" за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. по взаємовідносинам з фермерським господарством "Агро ВВ", що були відкориговані в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі акту № 843/22-4/31134817 від 16 травня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропродукт, ЛТД" дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунків з ФГ "Агро ВВ" за січень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт ЛТД" (вул. Дзержинського, 12, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31134817) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 132 (сто тридцять дві) 24 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 листопада 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8